РОЗДІЛ 2
ВИРОБНИЧІ ЗВ'ЯЗКИ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Структура виробничих зв'язків лісопромислового комплексу
Лісопромисловий комплекс, як складна еколого-економічна система, формується та функціонує під впливом ряду структурних елементів різної природи та вагомості як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Серед них одне із центральних місць посідають виробничі зв'язки, що виступають вагомим каталізатором бурхливого розвитку або ж поступового занепаду як окремого підприємства, так і будь-якого територіально-галузевого комплексу в цілому. Система виробничих зв'язків відображає територіально-виробничу різноманітність та рівень сформованості комплексу, а також його місце та вагомість в національній економіці країни.
За своєю природою, зв'язки являють собою "...сформовану на підставі об'єктивних закономірностей існування економічного базису суспільства взаємозалежність господарських суб'єктів, яка викликана збігом можливостей найбільш ефективного задоволення економічних інтересів кожного з них шляхом організації обмінних процесів... Такі зв'язки реалізуються, в основному, у двох зустрічних потоках: товарно-матеріальному та грошовому" [109, с. 3].
Особливістю лісопромислового комплексу є значна залежність підприємств та виробництв одне від одного. Тому саме технологічний процес, на наш погляд, є тим визначальним елементом, який не лише відображає послідовність стадій переробки деревини, але й становить основу наявної структури виробничих зв'язків.
Технологічні процеси ЛПК можна описати за допомогою поняття "виробничо-технологічного циклу" (ВТЦ), що являє собою "...таку вертикальну послідовність у переробці певного виду сировини, яка може охоплюватись як окремими комбінованими, так і багатьма спеціалізованими підприємствами" [16, с. 39].
В основу поняття ВТЦ покладено вчення Н.Н. Колосовського про енерговиробничі цикли, як "...сукупність виробничих процесів, які послідовно розгортаються в межах окремого територіально-галузевого комплексу (курсив наш - А.І.) на основі поєднання даного виду енергії і сировини, від первинних форм видобутку - до отримання всіх видів готової продукції..." [2, с. 144].
Таким чином, з технологічної точки зору ЛПК можна розглядати як багаторівневу структуру, в межах якої виділяється базис, "проміжні" елементи і так звані "верхні поверхи".
Базисом усіх виробництв лісопромислового комплексу безумовно є лісове господарство, "верхніми поверхами" виступають виробництва, які є зовнішніми виходами виробничо-технологічних циклів: меблеве, целюлозно-паперове, гідролізне, пірогенетичне. Між ними, з одного боку, і лісоексплуатацією, з іншого, формується ціла система внутрішньоциклових виробництв, серед яких слід виділити специфічне виробництво - виготовлення технологічної тріски із відходів, дров, малоцінної ділової деревини, для плитного, целюлозно-паперового та гідролізного виробництв [110].
Аналізуючи виробничі зв'язки у вищезазначеному контексті, перш за все, на наш погляд, їх доцільно розглядати у двох площинах:
* виробничі зв'язки "по вертикалі", "... рухаючись вверх від сировини до готової продукції" [2, с. 141], наприклад, між лісоексплуатацією, лісопиленням та виробництвом меблів;
* виробничі зв'язки "по горизонталі", "... між гілками "вертикальних рядів" [2, с. 141] тобто між окремими ланками одного рівня ВТЦ. Прикладом таких зв'язків виступають взаємовідносини між виробництвом пиломатеріалів та плитним виробництвом, об'єктом яких є деревні відходи.
За характером відносин між підприємствами виробничі зв'язки поділяються на виробничо-економічні, виробничо-технологічні, виробничо-інформаційні та зв'язки із кооперування (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Характеристика основних типів виробничих зв'язків підприємств ЛПК
Виробничо-економічні (ВЕЗ)Виробничо-технологічні (ВТЗ)Виробничо-інформаційні (ВІЗ) Зв'язки із кооперування (ЗК)Змістом таких зв'язків є рух продуктів між економічно самостійними підприємствами [16]. Сюди належать зв'язки типу "сировина - продукт", що виникають між двома виробництвами, продукція одного з яких є сировиною чи напівфабрикатом для іншого. Так, наприклад, у фанерному виробництві широко використовуються карбамідо-формальдегідні та фенольні смоли, які є продуктом діяльності пірогенетичного виробництва.Дані зв'язки по своїй суті наближаються до просто технологічних зв'язків в межах окремого підприємства [16]. Це зв'язки послідовних стадій технологічного процесу: виробництво пиломатеріалів - виробництво чорнових меблевих заготовок (ЧМЗ) - виробництво меблів. Особливе місце тут посідають зв'язки із комплексного використання деревних ресурсів і, зокрема, зв'язки по відходах. Так, діловими відходами в умовах деревообробки є стружка, горбилі, рейки тощо, які використовуються у виробництві іншої продукції - плитному виробництві тощо. Дані зв'язки обумовлені впливом технології виробництва галузей-споживачів на галузі-постачальники.
Так, меблева промисловість висуває чітко обґрунтовані вимоги щодо деревної сировини, породи деревини, якості, розмірів, текстури фанерних деталей, конструкції деревних плит, їх функціональних властивостей, екологічних параметрів тощо.Дані зв'язки обумовлені участю ряду підприємств у виготовленні однієї кінцевої продукції із різних видів сировини, напівфабрикатів чи деталей. Вони не лише містять у собі ВЕЗ та ВТЗ (відповідно, подетальне та технологічне кооперування), але й мають певний специфічний характер (предметна форма кооперування).
Так, наприклад, набір меблів для житлової кімнати може включати набір корпусних меблів та м'який куток, який підприємство-виробник отримує від підприємства-партнера, як складовий елемент, вузол кінцевого виробу. Наведена класифікація виробничих зв'язків є досить умовною, адже, наприклад, одні і ті ж зв'язки можуть трактуватись як виробничо-економічні і, водночас, носити певний інформаційний характер. Така класифікація дозволяє лише підкреслити ту чи іншу об'єктивну основу в
- Киев+380960830922