РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкт дослідження
У відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України вивчали частоту остеопорозу та остеопенії в умовах спеціалізованого стаціонару серед пацієнтів старших вікових груп, а також ефективність різних антиостеопоротичних препаратів (фосамаксу, "Біокосмовіту", альфакальцидолу і комплексу альфакальцидол та ентеросгель) в лікуванні жінок з постменопаузальним і сенильним остеопорозом та їх ускладненнями - переломами хребців. Діагноз остеопорозу та його ускладнень встановлювали на підставі ультразвукової денситометрії та рентгенографії грудного і поперекового відділів хребта.
У 70,6 % пацієнток з системним остеопорозом, котрі отримували фосамакс, рентгенологічно були діагностовані компресійні переломи тіл хребців та деформації по типу клиновидної та двояковігнутої. Приклади ренгенограм наведені нижче:
Рис.1. Хвора М., 62 роки. Рис.2.Хвора С., 71 рік
Рис.3.Хвора K., 66 років. Рис.4.Хвора Л., 74 роки.
Крім того, з метою вивчення розповсюдженості системного остеопорозу та остеопенії в умовах великого міста на основі згоди з Радою ветеранів було обстежено населення старших вікових груп одного з мікрорайонів м. Києва - "Райдужний".
Всього було обстежено 808 пацієнтів, серед яких 655 жінок та 153 чоловіків. Розподіл пацієнтів по групах наведений в таблиці 2.1.
Пацієнткам було запропоновано 2 види терапії: 1 - терапія базисними препаратами (сухий білково-мінеральний продукт "Біокосмовіт", активний метаболіт вітаміну Д - альфакальцидол, сорбент ентеросгель та альфакальцидол в комбінації з ентеросгелем), 2 - терапія більш сильними антирезорбентами, до яких відноситься фосамакс.
Серед 34 жінок, які почали лікування фосамаксом, через 3 міс. прийому препарату було обстежено 25 пацієнток у віці від 56 до 75 років, через 6 міс - 17 жінок у віці від 57 до 73 років, через 12 міс. прийому препарату - 11 пацієнток у віці від 57 до 73 років. Дев'ять пацієнток вибуло з дослідження через 3 міс. лікування, сімнадцять - через 6 міс. та двадцять три жінки - через 12 міс. у зв'язку з дороговизною препарату. Через 12 міс. після закінчення прийому фосамаксу було обстежено 16 жінок: 4 з них приймали препарат 3 міс., 4 пацієнтки - 6 міс. та 8 жінок отримували фосамакс 12 місяців.
При лікуванні порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини "Біокосмовітом", альфакальцидолом, ентеросгелем та альфакальцидолом в комплексі з ентеросгелем всі пацієнтки, які розпочали їх прийом, закінчили повний курс терапії.
Контрольну групу склало 15 жінок, які знаходились на лікуванні у ВКФПОРА і не отримували остеопротекторних препаратів. Пацієнтки були стандартизовані за віком, індексом маси тіла та тривалістю менопаузи. Їх обстеження проводилось до лікування та через 1, 3, 6, 12 міс.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених пацієнтів.
ГрупиКількість обстежен. (n)Чоловіки
(n)Жінки
(n)Вік, рокиВКФПОРА4898740245-89м-н "Райдужний"1936612745-89Фосамакс34-3450-79"Біокосмовіт"15-1560-74Альфакальцидол17-950-69-870-89Ентеросгель25-1445-59-1160-74Ентеросгель + альфакальцидол20-1050-69-1070-89Контрольна група15-850-69-770-89
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Нейро-ортопедичне обстеження
Нейро-ортопедичне обстеження пацієнтів проводилось ортопедом. При збиранні анамнезу зверталась увага на скарги пацієнтів, початок проявів дистрофічно-деструктивних змін кісткової тканини, наявність у минулому переломів, їх кількість та особливості виникнення. Під час об'єктивного дослідження враховувались зріст, маса тіла, постава, хода, наявність викривлень хребта, наявність деформацій органів опори та руху, стан шкіри та жирової клітковини, стан внутрішньошкіряних та підшкірних судин, наявність больових точок опорно-рухового апарату та інше.
2.2.2. Оцінка больового синдрому
Больовий синдром до та після лікування оцінювали за допомогою Мак-Гилівського больового опитувальника [17, 22], інтенсивність больового синдрому - за допомогою комбінованої вербально-аналогової шкали [22].
Кількісна оцінка болю є важливою клінічною проблемою. Єдиним критерієм власне больового відчуття є повідомлення самого хворого. Найпростіший, але досить поширений спосіб кількісної оцінки болю полягає в реєстрації інтенсивності болю на так званих рангових шкалах. Вербальна рангова шкала містить набір дескрипторів (слів-визначень) болю: слабка, помірна, сильна, дуже сильна, нестерпна. Візуально аналогова шкала являє собою пряму лінію довжиною 10 см з нанесеними на неї міліметровими позначками або без них. Початкова точка лінії означає відсутність болю, кінцева нестерпний біль. На наш погляд, оптимальною є комбінована шкала, яка поєднує вербальну рангову та візуальну аналогову шкали. В даному дослідженні використовувалася шкала 10-сантиметрової довжини з міліметровими і сантиметровими позначками, яка через кожні 2 см має опорні слова: 2 см відповідає дескриптору - слабка, 4 - помірна, 6 - сильна, 8 - найсильніша, 10 - нестерпна. Необхідно визнати, що метод рангової оцінки дає можливість оцінювати біль однозначно - по інтенсивності, як просте відчуття. Для оцінки багатомірного больового феномена використовується метод багатомірної (трьохмірної) семантичної дескрипції болю, в основу якого покладений Мак-Гилівський больовий опитувальник. Останній містить 78 слів-дескрипторів болю, зведених в 20 підкласів (підшкал) за принципом змістового значення і містить три головних класи (шкали): сенсорний, афективний і евалюативний. Евалюативна шкала складається усього з 5 слів, які виражають узагальнену суб'єктивну оцінку подібно звичайній вербальній шкалі. У кожному підкласі дескр