РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНІ, СЕМАНТИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕОНТИЧНИХ ІНТРАСУБ'ЄКТНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ
2.1.Спонукання в умовах інтрасуб'єктної комунікації
Спонукальне висловлювання традиційно трактують як "адресоване слухачеві волевиявлення мовця стосовно виконання дії" [22; 68, 62; 85; 112; 120; 126; 134 та ін.]. Відповідно структура директивної ситуації ( як структура даних, призначених для зображення стереотипної ситуації [106]) може бути описана моделлю "хтось спонукає (наказує, просить, забороняє, радить) когось зробити дещо" [63, 65]. Мовець є суб?єктом мовлення і суб?єктом каузації, тобто джерелом мовленнєвого впливу, адресат є, як правило, об?єктом каузації, тобто особою, що зазнає мовленнєвого впливу, і, таким чином, спонукається до дії.
В умовах ІК в ситуації спонукання можлива реалізація двох моделей співвідношення, що формується між джерелом спонукання і виконавцем; дані ситуації можуть диференціюватись залежно від спрямованості деонтичного впливу.
У першому випадку, суб?єкт і об?єкт спонукання тотожні один одному і втілені в особі суб?єкта ІМА, що відбувається при реалізації висловлювання в системі "Я-Я". У другому випадку суб?єкт і об?єкт спонукання відокремлені, протиставлені, що спостерігається при реалізації висловлювання в системі "Я-ТИ".
Отже, ІМА з деонтичним смислом розрізняються за комунікативно-інтенціональним призначенням:
- директивна ілокутивна сила ІМА в системі "Я-Я" призначена самому суб?єкту мовлення (що надає висловлюванню смислу самоспонукання);
- директивна ілокутивна сила ІМА в системі "Я-ТИ" призначена зовнішньому адресату, що надає висловлюванню значення власне спонукання.
У дослідженнях проблеми спонукальності визначається різноманітність аспектів волевиявлення: наказ, команда, прохання, заборона, дозвіл, вимога, пересторога, попередження, порада, настанова, розпорядження, заклик, що становлять широкий діапазон семантичних градацій значення "спонукання до дії" [219, 557].
Деякі дослідники відзначають, що в прагматичне поле спонукальності можуть входити і мовленнєві одиниці, які є наслідком опосередкованого деонтичного впливу на свідомість і поведінку адресата. Такі мовленнєві акти входять до складу мікрогруп мовленнєвих актів аргументації, переконання, стимулювання [55; 56; 102; 130; 135].
Специфікою мовленнєвих актів аргументування і переконання є передусім те, що ефект спонукання досягається апеляцією до раціональної, інтелектуальної сфер свідомості адресата, тому інформаційний фон у таких типах мовленнєвих актів превалює над власне спонукальним. Наприклад, аргументування - це комплекс таких спонукальних дій, які спрямовані на пояснення існуючого стану речей. Сюди належать акти обґрунтування, доведення, порівняння, повідомлення, роз'яснення тощо [102; 135]. Сутністю переконувального мовленнєвого акту є вплив на початкові уявлення адресата, його особисті знання, досвід, духовні цінності з метою усунення непевності у виборі дій або шляхом логічних методів доведення / спростування яких-небудь положень.
До мікрогрупи стимулятивних мовленнєвих актів належать втішання, заспокоєння, підбадьорення, спрямовані на оптимізацію і регуляцію емоційного стану адресата.
Аналіз емпіричного матеріалу виявляє той факт, що деонтичні ІМА в плані прагматичної варіативності є гетерогенним утворенням.
В умовах ІК реалізація певних прагматичних варіантів значення спонукання передусім обмежена адресатною формою ІМА, інакше кажучи, можна константувати певну "поляризацію" директивних значень навколо ІМА з відповідним типом адресата.
Основу групи директивних інтрамовленнєвих дій становлять висловлювання, що виражають самоспонукання, самонаказ, самопримус, самозаборону, пораду самому собі, передають значення опосередкованого деонтичного впливу суб?єкта на власну свідомість та поведінку і відповідно функціонують у межах адресатної системи "Я-Я".
У контексті зверненості мовця до самого себе або свого внутрішнього партнера не можуть бути реалізовані значення прохання, дозволу, вимоги, настанови, розпорядження, заклику через специфіку глибинної семантичної структури перелічених спонукальних форм.
Прохання, благання, заклик, вимога функціонують у межах адресатної системи "Я-ТИ", спрямовуються тільки до зовнішнього адресата ІМА. Крім того, при зверненості до зовнішнього фіктивного адресата можлива реалізація значень команди, власне спонукання, (рідше) підбадьорення, переконання.
Тип адресата та його ситуативні актомовленнєві параметри, спосіб кореляції між суб?єктом та об?єктом спонукання є величинами, що задають основні характеристики директивної ситуації в умовах ІК, а взяті сукупно - діють як визначальні фактори формальної і змістової сторони мовленнєвого твору.
2.2. Комунікативно-прагматичний потенціал і специфіка смислового наповнення деонтичних інтрасуб'єктних мовленнєвих актів
у системі "Я-Я"
2.2.1. Деонтичний інтрасуб'єктний мовленнєвий акт з відокремленим адресатом
Специфічна комунікативна сутність "учасників" інтрасуб'єктної взаємодії при відокремленості внутрішнього адресата в контексті "Я-Я" адресації, їх відносна "відокремленість", "виділеність", здатність репрезентувати функції окремих смислотвірних центрів зумовлює подібність спонукальної ситуації в умовах ІК до спонукальної ситуації, що розгортається в умовах інтерсуб'єктної комунікації між двома реальними співрозмовниками. У взаємодію вступають нерівноправні у статусному співвідношенні "партнери", з яких один виступає носієм права прийняття рішення стосовно поведінки суб'єкта, регулювання його матеріальних, інтелектуальних і вольових дій. В основу ситуації самоспонукання покладена розбіжність і взаємне тяжіння розуму і почуттів, свідомого і несвідомого, звичного і новаторського, різні емоції амбівалентної структури, різниця інтелектуальних позицій у розумовій суперечці особистості з самою собою. Асиметричне співвідношення між внутрішніми агентами, відображене через протиставлення емоціонально-вольових та інтелектуа
- Киев+380960830922