РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ І КРИТЕРІЇВ ОСОБИСТІСНОЇ ПРИДАТНОСТІ АБІТУРІЄНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ "ПСИХОЛОГІЯ" ТА МЕТОДІВ ЇЇ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ТА РОЗВИТКУ
2.1. Комплекс параметрів і критеріїв особистісної придатності та непридатності абітурієнтів до професійного навчання за спеціальністю "Психологія" та методи її визначення
Проблемі професійної придатності приділяють увагу в своїх працях В. Г. Панок, Н. В. Чепелєва, Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук, Н. І. Пов?якель, Т. М. Титаренко та ін. Зокрема, В. Г. Панок відмічає: "Виникає питання, що ж доцільніше: розробка певних узагальнених вимог до професії практикуючого психолога, якими повинні оволодіти всі, хто хоче займатися даною діяльністю, або вибір інструментарію, виходячи з якостей особистості кожної окремої людини?... Оптимальною може бути така система підготовки, відбору...кадрів, у рамках якої на базі мінімальних стартових вимог (курсив наш. - Н.С.) створюються умови професійної самоідентифікації студента" [156, 217]. На наш погляд, саме відсутність комплексу ознак профнепридатності і являють собою ці "мінімальні стартові вимоги" для абітурієнтів, які обрали професію практичного психолога.
Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук звертають увагу на необхідність врахування особливостей психофізіологічного потенціалу людини як одного з компонентів, що обумовлюють її професійну придатність. У протилежному випадку, констатують вони, "для частини людей така діяльність може бути надто виснажливою або й зовсім недоступною" [190, 438].
Аналогічну ситуацію констатує Л. М. Собчик в результаті проведених психодіагностичних досліджень як діючих практичних психологів, так і студентів психологічних факультетів [215, 280]. Ці дослідження виявили певне коло осіб з яскраво вираженими рисами професійної непридатності різного характеру, і в зв?язку з цим ще більш актуальною постала проблема необхідності такого професійного відбору майбутніх психологів-практиків, який в більшій мірі повинен базуватися на виявленні та аналізі в першу чергу особистісних тенденцій і рис особистості абітурієнта з метою професійного відбору.
В. Г. Панок відмічає "низку особистісних якостей", які повинні бути притаманними психологу-практику як: емпатія, вміння слухати, спостережливість, "читання" психосоматичних симптомів, розподіл уваги, пам?ять, розуміння жестів, міміки тощо [156, 224].
Ряд авторів (К. М. Гуревич [64], А. А. Крилов [143], Н. В. Макаренко, В. А. Пухов [159], О. О. Бодальов, А. О. Деркач [193]) визначають два підходи до оцінки професійної придатності. Перший підхід полягає у виявленні осіб з високим рівнем розвитку деяких якостей, які є найбільш професійно значущими для здійснення успішного навчання та діяльності (підхід по максимуму). Другий полягає у визначенні осіб з настільки низькими показниками рівня розвитку професійно важливих рис та якостей, що унеможливлює для них успішну працю за даним фахом ( підхід по мінімуму).
На наш погляд, для фаху практичного психолога більш ефективним в плані визначення рівня професійної придатності є "підхід по мінімуму", з погляду на те, що виявлення осіб зі зниженими показниками розвитку професійно важливих якостей (на рівні, який відповідає занадто низьким або занадто завищеним показникам) дозволяє з достатньо високою ймовірністю прогнозувати їх низьку ефективність у професійному навчанні у вищій школі та подальшій професійній діяльності, наявність великої кількості помилок та прорахунків під час вирішення складних проблем у сфері практичної діяльності. Таким особам необхідно допомогти переорієнтуватися у професіональному виборі, обрати іншу, більш відповідну можливостям та здібностям особистості сферу діяльності.
Окремо виступає потреба виявити ті якості особистості, які призводять до негативних наслідків у роботі практичного психолога. Існує певне коло рис, педагогічні можливості розвитку яких обмежені або наявність яких унеможливлює його успішну практичну діяльність. На наш погляд, це наявність будь-якої психічної патології; акцентуацій, серед яких особливо небезпечні збудлива, демонстративна, застрягаюча та дистимна; низький рівень розвитку показників емпатійних і комунікативних здібностей; знижений рівень розвитку інтелекту; виражена емоційна нестабільність; знижений рівень самоконтролю; високий рівень соціальної інтроверсії та низький рівень соціальної ергічності і пластичності, показників уваги. Виявлення цих ознак профнепридатності вимагає комплексного підходу в аналізі особистості майбутнього фахівця.
Оскільки не існує єдиної методики, яка б змогла однозначно і беззастережно діагностувати весь комплекс вищеозначених рис профнепридатності, нами була запропонована експериментальна комплексна програма, яка дозволяє за допомогою сукупності окремих методик виявити вищеозначені риси особистості та рівень їх розвитку. В результаті теоретичних узагальнень і власних спостережень та досліджень нами була остаточно сформована структура програми визначення рівня професійної придатності майбутніх практичних психологів. Програма включає комплексне дослідження кандидатів за допомогою шести тестових методик, для кожної з яких були обгрунтовані інтервали профпридатності для майбутніх психологів та співбесіди. Застосування комплексу методик дозволяє протягом одного дослідження виявити всі вищеозначені риси, визначені нами як ознаки професійної непридатності і на основі заключної співбесіди остаточно диференціювати абітурієнтів.
Зазначимо, що при виборі методів діагностики ми зупинились на використанні тестових методик тому, що "в оцінці професійно важливих психологічних якостей метод тестів продовжує залишатися провідним" [32, 42]. Б. Ф. Ломов [157], О. А. Голубєва [60], В. В. Власов [48], О. К. Тихомиров [228] та ін. відзначали, що особистість неможливо повністю охарактеризувати з точки зору одних мисленнєвих особливостей, які визначають виконання операцій з переробки інформації - необхідно знати при цьому також інші її властиво