РОЗДІЛ 2
НАПРЯМОК, ОБСЯГ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Методики дослідження
Для досягнення обраної мети і вирішення визначених завдань проведено клініко-інструментальне та імунологічне обстеження 165 дітей та підлітків з ВД, яке містило клінічні, нейрофункціональні та імунологічні методи дослідження.
Клінічні спостереження за станом здоров'я дітей та підлітків виконувалися у динаміці: при надходженні, після одноразового впливу ІНЧЕМП при проведенні ЕЕГ, після завершення курсу лікування для оцінки безпосередніх результатів та визначення ефективності досліджуваних фізичних чинників. Віддалені результати відновлювального лікування оцінювали за допомогою спеціально розроблених анкет, які розсилали через 12 міс. після завершення курсу.
Як показник норми застосовувалися дані, які було отримано при аналогічних дослідженнях 18 практично здорових дітей. Крім того, обстежено 37 дітей віком від 7 до 17 років, які мешкають в умовно "чистих" регіонах.
Діагноз ВД встановлювали згідно з сучасною термінологією та класифікацією [13, 14].
Функціональний стан ВНС вивчали за частотою клінічного виявлення вегетативних порушень та вихідним вегетативним тонусом, який оцінювали за допомогою адаптованого до дитячого віку опитувальника [ 238 ].
Для оцінки стану мозкового кровообігу у 64 дітей застосовувався метод реоенцефалографії (РЕГ), який дає об'єктивну інформацію стосовно кровонаповнення, стану та еластичності мозкових судин [239-244]. Оцінювався також стан венозного кровообігу (венозного відтоку). РЕГ проводилася за допомогою 4-канального реографа "Р4-02", сполученого з електрокардіографом. У роботі використовувалися два відведення: фронтомастоїдальне (ФМ) з розташуванням електродів у дільниці надбровної дуги та сосочкоподібного відростка скроневої кістки та окціпитомастоїдальне (ОМ) з розташуванням електродів у ділянці сосочкоподібного відростку та краю великого потиличного отвору. РЕГ, записана у ФМ-відведенні, відображає стан гемодинаміки басейну внутрішньої сонної артерії (БВСА) і дозволяє судити стосовно кровонаповнення півкуль мозку. РЕГ, записана у ОМ відведенні, відображає стан гемодинаміки ділянки хребтової артерії - вертебро-базилярного басейну (ВББ). Поряд із візуальною характеристикою реографічних кривих, проводився кількісний аналіз. При візуальному аналізі звертали увагу на регулярність комплексів, їхню симетричність, форму вершини, крутизну та форму анакротичної (висхідної) фази РЕГ, а також на вираженість та розташування інцизури дикротичного зубця, наявність додаткових хвиль та зубців, їхню кількість. При кількісному аналізі обчислювалися показники: реографічний індекс (RІ) - відношення амплітуди РЕГ-хвилі до величини стандартного калібрувального сигналу у 0,1 Ом; еластичність судин (S%) крупного калібру, яка оцінювалася наступним чином: 90-100% - "нормальна"; 80-70% -"помірно знижена"; 70-60% - "знижена"; менш за 60% - "значно знижена"; тонус судин (?, мс), який оцінювався за наступними показниками: 99-66 мс - "гіпотонія"; 132-165 мс - "нормальний"; 198 - 231 мс - "помірно підвищений"; 231 - 264 мс - "підвищений"; 297 - 300 мс - "значно підвищений"; коефіцієнт асиметрії (КАС, %), який дозволяє оцінити різницю у рівнях кровонаповнення судин головного мозку (RI) з обох сторін.
Для підвищення вірогідності усі РЕГ-показники вимірювалися на 3-5 хвилях з обчислюванням середньої величини кожного показника. Разом із записом об'ємної реограми реєструвалася диференціальна крива, яка дозволяє відокремлювати характерні ділянки хвилі (вершину, тривалість анакроти тощо).
РЕГ-показники у здорових дітей: еластичність (S) - (95,0 ? 0,21) %, тонус ( ?, мс) - (148,5 ? 5,36) мс, реографічний індекс - (1,8 ? 0,1), КАС - (3,5 ? 0,5) %. РЕГ -показники у дітей з умовно "чистих" регіонів: еластичність - (93,2 ? 0,35) % (Р<0,001), тонус - (168,4 ? 3,42) мс (Р<0,01), реографічний індекс - (2,0 ? 0,1) (Р>0,1), КАС - (10,2 ? 0,6) %. (Р<0,001)
Електроенцефалографічне (ЕЕГ) обстеження з візуальним і комп'ютерним аналізом ЕЕГ, залученням методів комп'ютерної ЕЕГ-томографії та ЕЕГ-картування проводилися, як зазначено вище, у динаміці - до курсу, після першої процедури ІНЧЕМП та після завершення курсу лікування [242, 244].
Електрична активність кори головного мозку реєструвалася на комп'ютерному електроенцефалографі "DX-4000 practic" (м. Харків). Застосовувався монополярний метод реєстрації біопотенціалів. Шістнадцять "чашечкових" електродів розташовувалися згідно до міжнародної схеми "10 - 20 %" з одним потиличним електродом.
Обстежуваний перебував у затемненому приміщенні, напівлежачи у зручному кріслі, з відкритими очима. ЕЕГ реєструвалася за стандартним протоколом: 1.Фонова ЕЕГ - 1 хв. 2.Проба на відкривання-закривання очей. 3.Реакція щодо пред'явлення одноразового фотоспалаху. 4.Гіпервентиляція впродовж 3-5 хв. 5. Ритмічна фотофоностимуляція у діапазоні частот 2-12 Гц при тоні звуку та світла проводилася до 30 с або до реакції засвоєння ритму. 6. ЕЕГ після проведення функціональних навантажень 1-2 хв.
Аналіз проводився методом швидкого Фур'є-перетворення на підставі спектрального аналізу на епосі 640 мс з 50 % перекриванням та наступним статистичним опрацюванням первинних та повторних ЕЕГ.
Виділялося 4 частотних діапазони: дельта - (0,5 - 3,9 Гц), тета - (4,0 - 7,9 Гц), альфа - (8,0 - 12,9 Гц), бета - (13,0 - 20,0 Гц).
Метод ЕЕГ-томографії призначений для оцінки глибини залягання патологічного вогнища на підставі ЕЕГ. Отримані дані є картою розподілу вірогідного чинника, зумовлюючого активність на конвекситальній поверхні. Метод картування дає можливість більш яскраво та зручно для візуального сприймання представити результати Фур'є-реалізацій.
Метод ехоенцефалографії (ЕхоЕГ) грунтується на спроможності пучка ультразвукових коливань проникати всередину через гомогенні середовища [242,244 ] .
Дослідження проводилися за допомогою ехоенцефалоскопа "ЕЕС-11". Перед встановленням датчика його рясно обробляли гліцер