розділ 2.1) суттєвою ознакою динаміки двох необхідних умов розвитку амбівалентності соціальних установок ("а"- значущість, "б"- регулярність засвоєння) в юнацькому віці є їх співвідношення в трьох групах атитюдного поля ("а=б", "а<б", "а>б"). Зокрема, "а=б" є характерним для досліджуваних першої групи (додаток А.1, табл. А.1.1), яка в експерименті представлена наступними атитюдами: алкоголь і закриття ЧАЕС. Співвідношення "а<б" притаманне другій групі респондентів (додаток А.2, табл. А.2.1). В експерименті дана група представлена в таких атитюдах: паління і дошлюбний секс. Відповідно
"а>б" виявлено у третій групі досліджуваних (додаток А.3, табл. А.3.1), яка в
експерименті репрезентується в наступних темах-об'єктах: евтаназія і гендерний паритет.
Аналіз даних табл. 2.2 свідчить, що в першій групі соціальні установки (при "а=б") мають низький рівень амбівалентності, властивий для обох вибірок - 17-18 та 18-19-річних. Необхідно зазначити, що обидві установки атитюдного
поля виявили статистично незначущі вікові відмінності у збільшенні збалансованого рівня.
Зокрема, низький рівень амбівалентності атитюда вісімнадцятирічних
до "алкоголю" складає 18,69%, для дев'ятнадцятирічних - 21,62%; "закриття ЧАЕС" - відповідно 15,89% та 18,02%. Це свідчить про те, що показники амбівалентності (амбіеквальність і сила) узгоджуються в єдності суперечливих взаємовиключних оцінок, інтегруються і мають позитивну спрямованість атитюдів тому, що і внутрішня умова "а", і зовнішня - "б" переживаються досліджуваними як приблизно рівні в його розвитку.
На середньому незбалансованому рівні амбівалентність атитюдів першої групи має статистично незначущу негативну тенденцію до збільшення від 17-18 до 18-19-ти років (35,51% та 36,94% - "алкоголь"; 41,12% і 43,24% - "закриття ЧАЕС"). Збільшення показників амбіеквальності та сили амбівалентності атитюдів на цьому рівні веде до ускладнення інтеграції
взаємовиключних суперечливих оцінок, що супроводжується негативними
емоціями, когніціями, ситуативною дезадаптацією, а потім ціною значних зусиль досліджувані досягають єдності оцінок, але залишається тривога, почуття недовіри до себе.
У першій групі студентів показники високого дезінтегрованого рівня амбівалентності атитюдів мають статистично незначущу позитивну тенденцію до зниження від 17-18 до 18-19 років (45,80% та 41,44% - "алкоголь"; 42,99% та 38,74% - "закриття ЧАЕС"). Встановлена особливість може бути пояснена наступним чином: внутрішня мотивація "а" і зовнішня - "б" переживаються досліджуваними як інтенсивні і майже рівні чинники в розвитку цих атитюдів, що з віком веде до незначного зниження інтенсивності кількісних показників амбівалентності. Висока амбіеквальність та сила амбівалентності атитюдів на даному рівні веде до неможливості інтегрувати взаємовиключні оцінки, що породжує дезадаптацію у формі пасивності, конформності, відстороненості або, навпаки, імпульсивності, необдуманості переживань та поведінки. Типовими є висловлювання про слухняність, бажання мати ті ж соціальні установки, що і оточуючі люди: "Завжди поводжу себе нормально при вживанні алкоголю" (Олена М., I курс).
Таким чином, наведені дані репрезентують три рівні амбівалентності атитюдів ("алкоголь" і "закриття ЧАЕС"), які дали можливість встановити особливості амбівалентності в даній групі атитюдного поля.
В українському суспільстві склалось досить толерантне ставлення до вживання алкоголю. Це певною мірою проявилося у відповідях респондентів щодо їх оцінок атитюда "алкоголь". За ступенем вираженості низький збалансований рівень його амбівалентності займає третє місце.
Слід зазначити, що лише на даному рівні студенти спроможні усвідомити небезпечну ментальну байдужість до пропаганди алкогольних напоїв, оцінити алкогольні стереотипи (чинники "б"), що склалися у суспільстві, та відповідно знизити значущість, цінність для себе алкоголю (чинник "а").
Звичайно, в юнацькому віці студенти усвідомлюють цінність безалкогольного способу життя ("а"), водночас вони вважають постійну інформацію на цю тему значущою ("б"). Звідси 45,80% студентів I курсу і 41,44% II курсу знаходяться на високому рівні амбівалентності щодо "алкоголю" (перше місце), тобто не можуть об'єднати позитивну і негативну оцінку в єдиний атитюд. Інакше кажучи, вони можуть "напитися як хлющ", а потім відмовлятися, ненавидіти алкоголь, і так це чергування продовжується постійно в їх житті. "Надмірне пияцтво (п'ять і більше стопок по 40 г. за один раз для чоловіків і чотири чи більше стопок за один раз для жінок) стає все більш розповсюдженим. Кожний третій студент коледжу випиває головним чином, щоб напитися. Крім того, непомірне пияцтво може привести до згвалтувань, небезпечного сексу, труднощів у навчанні і спроби суїциду" [51, 516].
На середньому незбалансованому рівні знаходяться студенти I курсу - 35,51% і II курсу - 36,94% (друге місце). Вони не хочуть відрізнятися від своїх однолітків, близького оточення, тому, вживаючи алкоголь, намагаються приховати від близьких, які цього не роблять, або навпаки, вважають для себе це неприпустимим, але під тиском оточення діють "як всі", переживаючи почуття вини, безпорадність. "Приблизно 90% студентів, - пише С.Гледдінг, - епізодично вживають алкоголь протягом навчального року і біля 20% сильно п'ють, вживаючи алкоголь щоденно" [51, 516].
Порівняння кількісних результатів кожного рівня амбівалентності атитюдів I групи ("а=б") дозволяє констатувати відсутність достовірної динаміки у віковому періоді 17-18 та 18-19-річних студентів. Але необхідно зазначити, що перше місце за кількісною представленістю займає високий дезінтегрований рівень, другий - середній незбалансований, третє місце - низький збалансований рівень.
- Киев+380960830922