РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ
ОБГОВОРЕННЯ ПРОБЛЕМ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ
У ПРОЦЕСІ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ
2.1. Навчальні проблемно-комунікативні ситуації та їх класифікація
У першому розділі нашого дослідження ми визначили теоретичні передумови навчання старшокласників обговорення актуальних для них проблем англійською мовою, враховуючи їхні вікові характеристики та міжкультурну специфіку спілкування. Основою навчання обговорення проблем нами обрана навчальна проблемно-комунікативна ситуація (НПКС).
Перед тим як перейти до класифікації НПКС, вважаємо за доцільне розглянути їх структуру, визначити важливість кожної складової та використати цю інформацію для виділення критеріїв класифікації проблемно-комунікативних ситуацій.
Нами з'ясований компонентний склад КС, який є системою суб'єктивних та об'єктивних факторів, що визначають мовленнєву поведінку комунікантів. Очевидно, НПКС матиме подібну структуру, оскільки урахування як стосунків між комунікантами, їхніх мовленнєвих намірів, стимулів тощо (суб'єктивні фактори), так і обставин та умов дійсності, в яких відбувається обговорення (об'єктивні фактори), є необхідним і при навчанні обговорення проблем. Проте, визначаючи проблемну ситуацію як ту, в основі якої знаходяться суперечності, варто, щоб суб'єктивні та об'єктивні фактори передбачали й зумовлювали їхнє виникнення.
Суперечності, що лежать в основі НПКС, мають місце тоді, коли учасникам розмови притаманні різні погляди з приводу проблеми, різні смаки, характери, що викликає бажання вплинути на точку зору співрозмовника, стимулює обговорення [143:124, 174:211]. Наприклад, пропонується така НПКС: The students have raised a considerable sum of money for aid to the third world and cannot decide which of three projects (1.Deforestation; 2.Design for Need; 3.Food for Africa.) to devote the funds to [226:128-131]. Щоб викликати зіткнення різних точок зору комунікантів до проблеми, що пропонується створеною НПКС, дається проблемне завдання: "What is the best way to spend the money?" Частина учнів у даній НПКС, керуючись певними принципами, підтримає ідею про збереження лісів, інші - про допомогу країнам Африки тощо. Кожен висловить свою точку зору, намагаючись її пояснити і таким чином вплинути на співрозмовників.
Отже, суперечності, що з'явилися внаслідок різних поглядів учасників спілкування (причини відмінних точок зору бувають різними), можуть виникати внаслідок пред'явлення певного завдання.
Тому, першим компонентом НПКС є проблемне завдання (ПЗ), яке за своєю суттю є комплексом умов, що передбачають виникнення суперечностей, спростування яких викликає обговорення. ПЗ повинно ставити учня перед необхідністю певного самостійного рішення, конструювання власної діяльності, певного пошуку, розв'язання задачі своїм способом. Обговорення - це процес послідовного вирішення ПЗ. Коли учень отримує завдання проблемного характеру, способи вирішення яких йому невідомі, він намагається їх вирішити, використовуючи раніше отримані знання, навички та вміння.
Формулюючи завдання, слід прагнути до його конкретності, чіткості, бо розпливчате ПЗ в значній мірі сковує можливість учнів правильно прогнозувати свої мовленнєві дії, що знижує дієвість самих НПКС.
ПЗ визначає умови, в яких виникає проблема і стимулює учнів її вирішити, або спонукає комунікантів до самостійного пошуку проблеми та способів її вирішення. Коректне пред'явлення ПЗ виконує функцію початкового стимулу для активізації мовленнєво-мисленнєвої діяльності [77:147].
Другий компонент НПКС ми пов'язуємо з необхідністю керування процесом обговорення і представляємо його як шляхи визначення і вирішення ПЗ, які детермінуються або не детермінуються вчителем. Можна визначити наступні рівні визначення та вирішення ПЗ за участю вчителя:
- ПЗ визначає вчитель і вирішує його разом з учнями;
- ПЗ формулює вчитель, а учні вирішують його самостійно;
- учні самі визначають ПЗ і шляхи його вирішення.
Досить часто вчитель сам представляє проблему або може доручити зробити це одному з учнів, попередньо проінформувавши його [217:108]. НПКС, в яких вчитель бере на себе основну ініціативу, визначаючи ПЗ, і вирішуючи його разом з учнями, використовується здебільшого на початковому етапі навчання обговорення проблем, або в класах, де рівень мовної та мовленнєвої підготовки невисокий. У таких випадках вчитель представляючи ПЗ, частково пропонує мовний і мовленнєвий матеріал, до якого учні додають самостійно визначений, з того, що вони засвоїли раніше. Наприклад, НПКС створюється за допомогою вислову Джона Голсуорсі: "If you don't think about the future you will not have it" [7:7]. Вчитель визначає ПЗ, яке є стимулом для обговорення проблеми охорони довкілля "Do we own the Earth or have we borrowed the planet from the future generation? What do you think?". Вирішуючи таке ПЗ разом з учнями, вчитель ділить їх на групи, кожній з яких пропонується підтримати окрему точку зору.
Група 1. Our future is closely connected with the happiness of our children and grandchildren.
Група 2. Future can bring new technologies. Everything will be arranged itself. We mustn't take care of the Earth so much.
Група 3. We must live as we live but think over about some project to avoid serious ecological problems.
Учитель також пропонує необхідні мовні та мовленнєві засоби для оформлення думки, використовуючи різні джерела інформації з проблеми. Тобто, беручи активну участь у визначенні ПЗ та вирішенні його разом з учнями, вчитель повністю керує процесом обговорення.
У контексті нашого дослідження перевага надається НПКС, де учням пропонується вирішити ПЗ мовними і мовленнєвими засобами, які вони вибирають самостійно. У таких випадках вчитель пропонує ПЗ і задає тільки основний напрямок розгортання НКПС та вирішення проблеми. Наприклад: "Тhe boy who has rather complicated relations with his par
- Киев+380960830922