РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика обстежених новонароджених
Протягом 1996-2001 рр. проведено комплексне клінічне, лабораторне, специфічне вірусологічне обстеження новонароджених у неонатологічному відділенні акушерського стаціонару, а також в неонатологічних відділеннях інтенсивної терапії, патології новонароджених і виходжування недоношених дітей дитячої лікарні м. Києва.
Клінічні спостереження в зіставленні з результатами загальноклінічних, вірусологічних, бактеріологічних обстежень, а також аналізом факторів перинатального ризику проведено у 201 дитини у віці від народження до одного місяця.
До першої групи дослідження ввійшли 43 новонароджених, які народились в термін гестації 38-40 тижнів у фізіологічному відділенні акушерського стаціонару і знаходились окремо від матерів.
Досліджено частоту і динаміку визначення ротавірусів у новонароджених залежно від термінів перебування в стаціонарі. За даними вірусологічних досліджень у 19 (44,2%) новонароджених було визначено ротавірусний антиген, у 24 (55,8%) - не визначено.
Для визначення провідних факторів ризику інфікування ротавірусами новонароджених проаналізовано акушерський анамнез, особливості перебігу вагітності та пологів матерів.
Проведено аналіз клінічного перебігу раннього неонатального періоду у новонароджених, у яких при вірусологічному дослідженні визначався ротавірусний антиген і не визначався.
Клінічні спостереження включали оцінку гестаційного віку, стану дітей при народженні за шкалою Апгар та показники фізичного розвитку з подальшою реєстрацією симптомів перебігу постнатальної адаптації.
Фізичний розвиток немовлят оцінювали методом сигмальних відхилень за таблицями Г.М. Дементьєвої, О.В.Короткої (1989) та методом перцентилей (І.Н.Ільїн, 1975).
Із клінічних показників постнатальної адаптації новонароджених брали до уваги термін прикладання їх до грудей, динаміку маси тіла, термін відторгнення пуповини, характер меконію і випорожнень, зміну кольору шкіри, тургору тканин, активність фізіологічних рефлексів, стан рухової активності і м'язового тонусу, ректальну температуру і температуру тіла.
Другу групу склали 43 доношених новонароджених, які поступали з пологових будинків, переважно, на 3?5-й день життя до відділень патології новонароджених і виходжування недоношених дітей дитячої лікарні для подальшого обстеження, лікування і виходжування з клінічними проявами гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС, гіпербілірубінемії, синдрому дихальних розладів, гастроінтестинальних порушень, внутрішньоутробної гіпотрофії, тощо.
Третю групу дослідження склали 115 передчасно народжених дітей, які поступали з пологових будинків після стабілізації життєво-важливих функцій організму, до спеціалізованого неонатологічного відділення для подальшого обстеження, лікування і виходжування, з клінічними проявами перинатального ураження ЦНС, респіраторного дистрес-синдрома, внутрішньоутробної гіпотрофії І-ІІІ ступеня, кон'югаційної гіпербілірубінемії, гастроінтестинальних порушень та ін.
Оскільки репродукція ротавірусів відбувається тільки у зрілих диференційованих ентероцитах, групу передчасно народжених дітей склали діти з гестаційним віком 32-36 тижнів. Середній гестаційний вік становив 35,1 ± 0,2 тижні.
Враховуючи зимово-весняну сезонність підйому захворюваності на РВІ, дослідження проводили з грудня по березень.
У немовлят 2-ї і 3-ї груп досліджено частоту і динаміку виділення ротавірусів залежно від термінів перебування в спеціалізованому неонатологічному відділенні; проаналізовано акушерський анамнез, особливості перебігу вагітності і пологів їх матерів; проаналізовано особливості ранньої постнатальної адаптації новонароджених, у яких був визначений ротавірусний антиген з розвитком клініки РВІ. Проаналізовано вплив і встановлено зв?язок між визначенням ротавірусного антигену і розладами первинної адаптації.
Клінічний перебіг РВІ вивчено у 27 доношених немовлят 2-і групи і у 77 недоношених немовлят 3-ї групи.
Встановлено, що у 13 (48,2%) доношених немовлят 2-ї групи мав місце перебіг моно-РВІ, а у 14 (51,8%) немовлят - перебіг мікст-РВІ (рис. 2.1).
Рис.2.1 Структура РВІ у доношених немовлят з перинатальною патологією.
У 17 (22,1%) недоношених дітей 3-ї групи мав місце перебіг моно-РВІ, а у 60 (77,9%) дітей - перебіг мікст-РВІ (рис. 2.2).
У 14 (51,8%) доношених немовлят 2-ї групи та у 59 (76,6%) недоношених немовлят 3-ї групи при дослідженні мікрофлори кишечнику було визначено УПБ або їх комбінації в концентрації 106 на 1г фекалій і більше: E. coli, Proteus sp., Citrobacter sp., Klebsiella pneumoniae, Enterobacter aerogenes, Pseudomonas aeruginosa, St. epidermidis, St. aureus.
У 7 (25,9%) доношених немовлят 2-ї групи та у 25 (32,5%) недоношених немовлят 3-ї групи поряд з УПБ виявлено антигени респіраторних вірусів: грипу, парагрипу, аденовірусу, РС-вірусу.
Рис.2.2 Структура РВІ у недоношених дітей з перинатальною патологією.
У цих немовлят було проведено порівняння основних клінічних симптомів захворювання моно-РВІ та змішаних ротавірусно-бактеріальної і ротавірусно-бактеріально-вірусної форм інфекції.
В комплексній терапії РВІ у новонароджених ми застосовували: вітчизняний рекомбінантний альфа-2b-ІФН - лаферон та вітчизняний штучно-синтезований сорбент із групи поліметилсилоксанів - Ентеросгель (гідрогель метилкремнієвої кіслоти).
Лаферон застосовано в лікуванні 27 хворих, ректально на фізіологічному розчині, за допомогою мікроклізм 50-100 тис. МО/кг 2 рази на добу протягом 3-5 діб. Паралельно призначали вітаміни С і Є, ентерально, 30-50 мг/кг на добу. Ентеросгель застосовано в лікуванні 25 хворих, ентерально на фізіологічному розчині, 5 г/кг 3 рази на добу протягом 5 діб. З метою корекції біоценозу та лікування РВІ всім дітям в досліджуваних групах призначали мультипробіотик Симбітер, ентерально, 0,5 дози два рази на добу протягом 10