РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Спостереження проведені в термін 2001-2004 р.р. на кафедрі госпітальної
педіатрії (завідувач кафедри – проф. Сенаторова Г.С.) Харківського державного
медичного університету, на базі пульмонологічного (завідувач – Башкірова Н.В.)
та діагностичного відділень (завідувач – Крижанівська О.М.) Обласної дитячої
лікарні м. Харкова (головний лікар – Муратов Г.Р.), на базі кафедри
патологічної анатомії (завідувач – проф. Яковцова А.Ф.) Харківського державного
медичного університету та центра медико-екологічних досліджень м. Харкова.
Обстежено 167 дітей віком від 1,5 до 15 років, хворих на гострий бронхіт.
Головними критеріями розподілу дітей на групи обрано нозологічну форму
захворювання та термін перебігу гострого бронхіту.
Як основна група спостерігалося 94 пацієнтів, що реалізували гострий бронхіт
тривалого перебігу (ГБТП), з терміном хвороби більше 4 тижнів. До основної
групи не ввійшли діти, у яких було діагностовано гострий обструктивний бронхіт
та гострий бронхіоліт. Групу порівняння склали 73 дитини хворих на гострий
бронхіт (ГБ). У цій групі термін захворювання не перевищував 2-3 тижні.
Діагноз бронхіт встановлювався на підставі анамнезу, клінічних, лабораторних та
інструментальних методів дослідження згідно з критеріями, наведеними в
класифікації найбільш розповсюджених неспецифічних бронхолегеневих захворювань
у дітей, прийнятій на II з’їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Київ,
1998) [2, 10]. Критеріями діагностики були: стан хворого, ступінь інтоксикації,
лихоманки, респіраторні дисфункції, зміни клініко-лабораторних, біохімічних,
імунологічних та інструментальних показників.
У всіх хворих на гострий бронхіт тривалого перебігу за результатами
комплексного обстеження були виключені спадкові захворювання органів дихання
(муковісцидоз, синдром Картагенера та інші), хронічний та рецидивуючий
бронхіти, бронхоектази, бронхолегеневі дисплазії, природжені імунодефіцитні
захворювання, коклюш, бронхіальну астму та інші хронічні захворювання легень.
До груп не ввійшли діти, у яких було діагностовано гострий обструктивний
бронхіт та гострий бронхіоліт.
Усі діти, хворі на ГБТП, які перебували під нашим спостереженням, старанно
клінічно обстежувались. Особливу увагу звертали на аналіз особливостей скарг,
анамнез хвороби та життя пацієнта, загальний стан хворого, температуру тіла,
наявність задишки та фізикальні зміни.
Кожному хворому з метою верифікації діагнозу та оцінки стану респіраторного
тракту проводили рентгенологічне, пневмотахометричне, бронхоскопічне
дослідження, за показаннями дітей консультували отоларинголог, фтизіатр,
невролог та інші спеціалісти.
Вивчали клінічні аналізи крові, сечі; біохімічне та імунологічне дослідження.
Клінічні аналізи крові та сечі проводили за загальноприйнятими методами;
фракціонування протеїнів крові – методом горизонтального електрофорезу; рівні
сіалових кислот, серомукоїдів – уніфікованим методом (В.В.Меншиков, 1987) [5].
Неспецифічні та специфічні чинники захисту вивчали за методиками, визначеними у
наказі № 422: вміст імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G у сироватці крові
методом радіальної імунодифузії за Мanchini et al. (1965) [151]; визначення
кількості популяцій та субпопуляції лімфоцитів за допомогою моноклональних
антитіл (Т-лімфоцитів(CD3), В-лімфоцитів (CD19), Т-хелперів (CD4), Т-супресорів
(CD8)); кількість циркулюючих імунних комплексів. З метою оцінки фагоцитарної
здібності нейтрофілів крові, а зокрема визначення фагоцитарного числа та
фагоцитарного індексу, використана методика, пропонована Д.В. Білокриницьким
(1987) [29]. Бактерицидну активність нейтрофілів оцінювали за тестом з
нітросинім тетразолієм (НСТ-тест) – за G. Stuart (1983) в модифікації В.С.
Нагоєва (1983) [22]. Для визначення резервної здатності проводився НСТ-тест
спонтанний та індукований сироваткою крові хворої та здорової дитини.
Оцінювалося бактеріологічне дослідження мокротиння, секрету що відділялося з
носу та ротоглотки за допомогою люмінесцентної мікроскопії [5]. Дослідження
титру антитіл Ig G та Ig M у крові хворих до внутріклітинних паразитів і
вірусів за методом імуноферментного аналізу, а також визначення антигенів до
внутріклітинних паразитів і вірусів у БАЛ за методом полімеразною ланцюгової
реакції проводилося у центрі медико-екологічних досліджень м. Харкова.
Для оцінки ступеня обструктивних змін проводилося пневмотахометричне
дослідження. Вивчалися об’ємні, швидкісні показники та показники легеневої
вентиляції, на підставі яких реєструвалася крива „потік-об’єм” комп’ютерним
пневмотахографом „Custo-vit” [54, 91].
Головною вимогою до бронхоскопічного дослідження було підвищення діагностичної
ефективності та зниження ризику можливих ускладнень. Бронхоскопічне дослідження
проводилося згідно показанням, які визначені у наказі №18: Про затвердження
протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю „Дитяча
пульмонологія”. Так, показаннями до бронхоскопії у дітей з гострим бронхітом
тривалого перебігу були: подовжене відхаркування слизувато-гнійного мокротиння
(виявлення характеру і ступеню ендобронхіального запалення); виключення
наявності додаткової перешкоди вентиляції необоротного характеру (чужорідні
тіла, новоутворення, вади розвитку трахеобронхіального дерева) та обтураційної
непрохідності. Пацієнтам з гострим бронхітом, згідно з наказом, бронхоскопічне
дослідження проводилось з метою визначення етіологічного фактора та ступеню
ендобронхіального запалення.
Ендоскопія бронхів проводилася двома засобами: за допомогою жорсткого або
фіброоптичного бронхоскопів. У більшості пацієнтів,
- Київ+380960830922