РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕЖИМУ
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Сутність заходів, передбачених законами України про економічні
експерименти
У сучасному світі для сприяння розвитку продуктивних сил використовуються
різноманітні економічні моделі як універсальні, так і індивідуальні,
пристосовані до специфіки поточної ситуації, мотиваційних важелів, завдань
тощо. Деякі з них є перехідними від мікроекономічних моделей окремих
підприємств до мезо- та макроекономічних універсальних (одиничних,
національних) моделей. Їх застосування дозволяє здійснювати суттєвий вплив та
відповідним чином спрямовувати розвиток окремих галузей, економік регіонів і
країн, які виявились “відстаючими” або мають ознаки депресії.
У багатьох економістів-теоретиків і практиків останнім часом утвердилась думка,
що на територіях регіонів і країн, де передбачається досягти значного
зростання, доволі ефективною виявляється практика запровадження особливого (або
спеціального) режиму. Визначальним моментом в організації такого режиму
господарювання виступає опрацювання механізму його реалізації. Цей механізм
полягає у формуванні сукупності економічних і правових заходів, які
забезпечують законодавче встановлення та практичну реалізацію певних
преференцій і переваг. У всіх випадках основу такого механізму складають різні
пільги, система обмежень та ефективна система управління [140].
Економічні пільги, передбачені спеціальним режимом господарювання, можна
розділити на дві групи: податкові і адміністративно-фінансові. В структурі
податкових пільг основне місце займають пільговий режим оподаткування, який
включає “податкові канікули”, знижені ставки податків на прибуток, нарахувань
на заробітну плату та ін. Суттєве значення має особливий митний режим, що
передбачає повне звільнення або введення знижених ставок ввізного мита та ПДВ.
У структурі адміністративно-фінансових методів стимулювання найважливішими є:
надання права на довгострокову оренду землі або встановлення знижених ставок
орендної плати за користування приміщеннями, устаткуванням, обладнанням,
пільгові тарифи на послуги інфраструктури, особливі умови користування
місцевими природними ресурсами, доступ до пільгових кредитних ресурсів,
особливі умови страхування, здійснення позик, отримання субсидій і субвенцій.
Поряд з податковим та адміністративно-фінансовими важелями, зазвичай
застосовують організаційні (спрощені процедури реєстрації, проведення узгоджень
з органами місцевої влади та управління тощо). Також доволі суттєве значення
має забезпечення державних гарантій всім учасникам на певній території чи
галузі.
Виходячи з викладених вище постулатів економічного стимулювання підприємницької
діяльності, ми повинні розглядати преференційний режим, який було запроваджено
у 2000 р. на території Чернівецької області Законом України “Про економічний
експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної
промисловості” [13]. Принциповою особливістю такого режиму, відповідно до
законодавства є те, що вводиться поняття єдиного податку, який повинні
сплачувати підприємства - учасники економічного експерименту, зазначені у
Переліку підприємств
(частина 2 Ст.1 Закону).
Сутність єдиного податку полягає в тому, що цей податок запроваджується на
період проведення економічного експерименту замість сплачуваних станом на
1.07.1999 р. ряду податків і зборів.
Принципове значення має для формування бюджетних показників податок на додану
вартість (ПДВ). Він справляється з учасників економічного експерименту за
поставлені, продані, товари, роботи, послуги, включаючи ввезення товарів на
митну територію України та здійснення робіт чи послуг, що надаються
нерезидентами. Вартість податку включається у ціну продукції (товарів, робіт,
послуг).
В той же час, якщо підприємства з економічного експерименту завозять товари на
митну територію України для своїх виробничих потреб, то можуть з власної
ініціативи надати органам митного контролю податковий вексель на суму податку
на додану вартість
(без авалю банку) на термін не більше 90 днів від дня митного оформлення
товарів, що ввозяться з іншої країни. Отримання, облік і погашення податкового
векселя здійснюється відповідно до вимог, встановлених урядом.
Платники єдиного податку мають право проводити продаж товарів, робіт, послуг за
договірними цінами, але податок на додану вартість у цьому випадку не
нараховується, оскільки він врахований у єдиному податку.
Передбачається, що ввезення на митну територію України підприємствами, які
діють в режимі експерименту, товарів, обладнання, запасних частин до нього та
комплектуючих для забезпечення власних потреб, - не підлягає обкладенню
податком на додану вартість, якщо такі товари не виробляються на митній
території України.
Податок на прибуток підприємств є також складовою частиною єдиного податку. Але
є певні особливості, зафіксовані
у статті 6 Закону про експеримент. Зокрема, передбачено, що учасники
економічного експерименту повинні сплачувати податок на прибуток, який
утримується ними з доходів виплачуваних резидентам та нерезидентам у вигляді
дивідендів, процентів, роялті, репатріації доходів. Підлягає оподаткуванню і
прибуток від операцій з цінними паперами.
Складовими єдиного податку також є:
податок на землю;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів;
збори за спеціальне використання природних ресурсів, крім попенної плати за
відпуск деревини;
збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання а
- Киев+380960830922