РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ, ВИДІВ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ
ШКІЛЬНИХ СТРАХІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Характеристика методик дослідження проблеми
Для виконання запланованих дослідницьких заходів нами було використано комплекс
взаємодоповнюючих методик, які за своїми можливостями здатні вирішити завдання
дослідження, та є адекватними віку досліджуваних на кожному з етапів
експерименту. При включенні в методичний апарат дослідження діагностичних
методик ми спирались на критерії, відповідно до яких і здійснювався їх підбір:
методична обґрунтованість; висока валідність; можливість співставлення
результатів у різних групах досліджуваних; можливість встановлення зв’язку й
залежності між явищами різного роду.
Зокрема, нами були задіяні такі методи дослідження:
1. Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел із проблеми
дослідження.
Стандартизоване анкетування батьків досліджуваних дітей.
3. Напівстандартизовані індивідуальні бесіди.
4.Тестування з використанням проективних та адаптованих стандартизованих
методик.
Проективні методики, що використовувались нами в процесі дослідження, є, на наш
погляд, найбільш адекватними для дослідження прояву страхів в учнів молодшого
шкільного віку, особливо, учнів 1-х та 2-х класів. Ступінь розвитку рефлексії,
що лише починає формуватися в молодшому шкільному віці, не дозволяє дитині
безпосередньо повідомляти про свої переживання та проблеми, а особливо про
страхи, пов’язані із школою.
Найбільш повно та емоційно насичено внутрішні переживання дитини виявляє
проективна форма, чи то малюнок, чи гра або придумування розповіді. Малювання
допомагає дитині вільно відобразити ті переживання, які не можуть бути виражені
вербально. У своєму дослідженні ми використовували директивну форму, що
передбачала пряму постановку завдання перед дитиною у вигляді теми малюнка.
Проективний метод, використаний у нашому дослідженні, представлений методиками
вивчення продуктів творчості – проективних малюнків: “Неіснуюча тварина”, “Моя
сім’я”, “Домалюй обличчя”; придумування розповідей на тему шкільних страхів
інших дітей (на прикладі уявних дітей з картинки, запропонованої дослідником та
домальованої досліджуваною дитиною), методика “Незакінчені речення” [36; 151;
167]. Також нами була розроблена та апробована проективна методика “Що лякає в
школі мене, та що, на мою думку, бояться інші ?”
Не дивлячись на те, що ці методики краще застосовувати індивідуально, навіть
при фронтальному їх використанні й уважному спостереженні за виконанням
малюнків, вони дають цінний інформативний матеріал стосовно психологічного
неблагополуччя досліджуваних дітей. Проективні методики, що були використані
нами в дослідженні шкільних страхів молодших школярів, ми проводили
індивідуально з першокласниками та фронтально – з учнями 2 – 4-х класів.
Вивчення рівня та характеру тривожності і страхів, що пов’язані із школою у
дітей молодшого шкільного віку проводилась нами також за допомогою адаптованого
тесту шкільної тривожності Філліпса Б. [167]. Даний опитувальник був
використаний нами для діагностування учнів 2-х - 4-х класів.
Також нами була розроблена анкета для батьків досліджуваних дітей на основі
анкет, запропонованих Карпенко З. С. [87] та тесту-опитувальнику батьківського
ставлення Варги О. та Століна В. [167]. Для роботи з батьками використовувались
також тест інтерперсональної діагностики Лірі та особистісний тест Р. Кеттелла
(16 PF) [201].
Для встановлення стилю педагогічного спілкування вчителя були використані
методи спостереження, експертних оцінок, а також анкетування (адаптований
варіант методики В.П.Захарова), спрямоване на самооцінку учителем стилю
педагогічного спілкування [163]. Для вивчення самооцінки молодших школярів
також використовувалась методика А.І.Ліпкіної “Три оцінки” [167].
Отже, розглянемо детальніше використаний нами психологічний інструментарій у
процесі реалізації етапів дослідження.
Методика «Неіснуюча тварина», розроблена Дукаревич М.З., виявилась дуже
інформативною для виявлення тривожності та особливостей самооцінки у
досліджуваних дітей. Лист паперу кладуть горизонтально. Інструкція: “Я хочу
подивитись, як ти умієш придумувати, уявляти. Придумай та намалюй тварину, якої
насправді ніколи не було і яку до тебе ніхто не придумав – якої нема ні у
казках, ні у комп’ютерних іграх, ні у мультфільмах”. Коли дитина закінчує
малювати, її просять придумати назву тварині. Вона записується у протоколі.
Після цього психолог каже: “Тепер розкажи про особливості її життя. Як вона
живе?” Розповідь записується, по можливості, дослівно. Також використовуються
додаткові запитання, а саме: чим тварина харчується? Де живе? Чим звичайно
займається? Що вона любить робити більш за все? А що вона не любить більш за
все? Вона живе сама чи ще з ким-небудь? Є у неї друзі? А вороги? Хто? Чому вони
її вороги? Чи є щось, що тварина боїться, чи вона нічого не боїться? Якого вона
розміру?
Потім дитині пропонується уявити, що ця тварина зустріла чарівника, який може
виконати будь-які три її бажання, та питають, якими могли б бути ці бажання.
Всі відповіді записують у протокол.
Відповідно до специфіки нашого дослідження, нами інтерпретувались малюнки дітей
за наступними показниками. Зображення реальної тварини дітьми, старшими шести
років, зустрічається при високому рівні тривоги: дитина боїться відійти від
реальності та дозволити собі фантазування. При оцінці малюнку неіснуючої
тварини можна багато у чому покладатись на загальне безпосереднє враження. Так,
якщо на малюнку зображена злякана тварина, то додатковими запитаннями виявляють
причину її тривоги. Незви
- Киев+380960830922