Розділ 2
Матеріали і методи дослідження
2.1. Обстеження хворих з частковими знімними пластинковими протезами
Під час виконання дисертаційної роботи під нашим оглядом, лікуванням та
клінічним спостереженням перебувало 419 осіб.
Всі маніпуляції обстеження та лікування хворих з частковими знімними
пластинковими протезами, виготовленими як за загальноприйнятим, так і за
вдосконаленим нами способами, а також обстеження пацієнтів, що становили
контрольну групу та протезоносіїв, що зверталися з ускладненнями від
використання кламерів, в конструкціях часткових знімних пластинкових протезів,
були проведені на кафедрі стоматології факультету післядипломної освіти
Івано-Франківської державної медичної академії.
При обстеженні 252 хворих із ускладненнями від використання утримуючих
елементів у конструкціях часткових знімних протезів враховували вік, стать,
професію, спосіб фіксації часткового знімного пластинкового протезу, спосіб
виготовлення кламеру, вид кламеру, зубну формулу, терміни користування
протезами, ускладнення, які пов’язані з використанням утримуючих кламерів, стан
опорних зубів, захворювання СОПР запального і незапального характеру.
Вимірювання довжини утримуючих кламерів у конструкціях ЧЗПП проводили
штангенциркулем (ціна поділки 0,1 мм). Вимірювання товщини утримуючих кламерів
у конструкціях ЧЗПП проводили за допомогою мікрометра (ціна поділки 0,1 мм).
Дані огляду заносилися в спеціально розроблену карту (див. додаток А. 2; 3).
Обстеження проводилося протягом 6 років. Всього було обстежено 252 хворих, в
основному всі вони проживали в Івано-Франківській області. Особливу увагу при
обстеженні звернено на спосіб фіксації часткового знімного пластинкового
протезу, спосіб виготовлення кламеру. Серед них ми виділяли гнутий, литий та
штампований кламери. При обстеженні враховували вид кламеру: одноплечий,
двоплечий, опорний, утримуючий, опорно-утримуючий. Фіксували в карті огляду
товщину, довжину, матеріал з якого виготовлено кламер, та стан опорних зубів. В
карті огляду також реєстрували наявність травматичних уражень тканин
маргінального пародонту та хронічні запальні зміни маргінальних структур.
Існуючі зміни встановлювали за допомогою індексу гінгівіту РМА, пародонтального
індексу, проби Кьотчке 1(формалінова проба), наявність пародонтальної кишені
[175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183].
З метою вияснення переваг вдосконаленої методики силового навантаження
фіксуючих елементів, в часткових знімних пластинкових протезах під час їх
експлуатації як в ранні, так і пізні терміни нами було проведено ортопедичне
лікування та подальше клінічне обстеження 167 хворих, які склали 3 групи:
І-а – 63 хворих, яким було виготовлено 78 часткових знімних
пластинкових протезів за загальноприйнятим способом;
ІІ-а – 67 хворих, яким виготовлено 70 часткових знімних пластинкових
протезів, із дозуванням силового навантаження кламеру на опорні
зуби;
ІІІ-а – контрольна група, 37 осіб, що мали клінічно здорові
тканини пародонту, та не користувалися частковими знімними
пластинковими протезами, а зубні ряди, що обстежувалися без
вторинних деформацій.
Вибір хворих до трьох груп проводився в однакових вікових межах (від 30 років
до 70 років і старші). Терміни спостереження за хворими І та ІІ груп: до
протезування, відразу після протезування, на 3-й, 7-й, 35-й день після фіксації
конструкції, через 6 місяців та 1 рік користування знімним частковим
пластинковим протезом. Особи ІІІ групи обстежувалися в одне відвідування.
Дані обстеження хворих І та ІІ груп заносилися також в карту А. 2 ;3. В ній
виділені наступні пункти: кількість проведених корекцій; характер корекції,
зокрема, виділяли окремо, чи проводилися корекції в ділянці природних зубів;
корекція кламерів. У разі необхідності в карту обстеження заносили наявність
гострої травми базисом, кламером м’яких тканин протезного ложа. Звернено увагу
на наявність стану опорних зубів, що залишилися. Повну адаптацію встановлювали
по часу відновлення мовної, жувальної функцій, та нормалізації оклюзійних
співвідношень. Відновлення мовної та жувальної функції визначені за
суб’єктивними пробами. Нормалізація оклюзійних співвідношень контролювалася за
допомогою оклюзіографії бюгельним воском чи оклюзійним папером. Остання графа в
карті огляду стосувалася кількості починок за час користування протезом.
2.2. Методики визначення індексу РМА, пародонтального індексу, проби Кьотчке 1,
наявності пародонтальної кишені та її глибини
Стан тканин пародонту оцінювали за загальноприйнятими методиками [7, 175, 177,
178] застосування об'єктивних та суб'єктивних методів обстеження: збір
анамнезу, огляд, інструментальне обстеження, визначення індексів (РМА, РІ,
глибина пародонтальних кишень, визначення рухомості опорних зубів, проба
Кьотчке 1) та проведення внутрішньоротової контактної рентгенографії.
Методика визначення індексу-РМА [175, 177, 178]
(папілярно-маргінально-коміркового індексу, модифікація Parma, 1960).
Папілярно-маргінальний-комірковий індекс належить до індексів визначення
вираженості гінгівіту і використовується для визначення початкових змін в
пародонті. Огляд пацієнтів проводиться за допомогою набору стоматологічних
інструментів: дзеркала, пінцета, зонда. Оцінка змін ясен проводилась візуально,
що виражається наступними цифровими значеннями:
запалення сосочка (Р) – 1
запалення краю ясен (М) – 2
запалення коміркового відростка та частини ясен (А) – 3
Цифрове значення індексу РМА – сума показників стану маргінального пародонту
всіх зубів і завжди в
- Киев+380960830922