Перевірка показань підозрюваного на місці: тактика і психологія

РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ
ПІДОЗРЮВАНОГО НА МІСЦІ
2.1. Перевірка показань на місці як процес спілкування
При перевірці показань на місці з метою одержання інформації слідчий взаємодіє
з особливим джерелом, у ролі якого виступає людина – носій ідеальних слідів
(слідів пам’яті). Цим визначається форма, у якій відбувається взаємодія
(спілкування), а також методи і прийоми (розпит, розповідь, демонстрація
(показ), спостереження за поведінкою тощо), застосовувані слідчим для отримання
необхідної інформації. У зв'язку з цим постає проблема використання
закономірностей спілкування для одержання інформації під час проведення слідчої
дії.
Прийоми спілкування знайшли досить широке застосування в судово-слідчій
діяльності. В.Г. Лукашевич здійснив спробу обґрунтувати необхідність формування
в криміналістиці окремої інтегративної теорії спілкування [166, c. 5] [103)
[166] Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя:
Автореф. дисс. …д-ра .юрид .наук: 12.00.09 / Киевский ун-т им. Т.Г. Шевченко. –
К., 1993. – С.5.]). Зокрема, він розглядає спілкування на досудовому слідстві
як обов'язковий елемент (сторону) слідчої діяльності, змістом якого є
організація й тактика взаємодії слідчого з учасниками процесу на підставі
правовідносин, що склалися в рамках кримінального судочинства [166, c. 19]
[104) [166] Там само. – С.19.]). Науковець пропонує як основний метод одержання
інформації для групи вербальних слідчих дій [204, c. 30] [3) Такий поділ
слідчих дій є досить умовним, тому що, наприклад, при перевірці показань на
місці мають значення й використовуються не тільки вербальні елементи
спілкування, а й невербальні (демонстрація), а також опосередковане сприйняття
обстановки. Елементи вербальності при проведенні цієї слідчої дії дійсно
присутні, але тут не може бути категоричності. Див.: [204] Салтевский М.В.,
Лукашевич В.Г. Проблемы классификации источников информации и следственных
действий в криминалистической тактике // Криминалистика и суд. экспертиза. –
Вып.29. – Киев: Вища школа, 1984. – С.30.]) (допиту, очної ставки, пред'явлення
для впізнання, перевірки показань на місці) метод допиту, змістом якого, на
його думку, виступає система прийомів спілкування з джерелом інформації, у ролі
якого виступає людина [166, c. 5] [106)  [166] Лукашевич В.Г. Основы теории
профессионального общения следователя: Автореф. дисс. …д-ра .юрид .наук:
12.00.09 / Киевский ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1993. – С.5.]). Як
вбачається, з такою думкою не можна погодитися повною мірою, тому що такого
методу, як допит, взагалі не існує. Допит ? це регламентована
кримінально-процесуальними нормами процесуальна форма, у якій відбувається
спілкування [257, c. 218, 220] [107) [257] Шепитько В.Ю. Теория
криминалистической тактики: Монография. – Харьков: Гриф, 2002. – С.218,
220.]).
Перевірка показань на місці як специфічна форма спілкування має три
взаємозалежні сторони – комунікативну, інтерактивну й перцептивну.
Комунікативна характеризує зміст спілкування і полягає в обміні інформацією між
його суб'єктами. Інтерактивна сторона є основною характеристикою процесу
спілкування, оскільки відбиває форму, у якій воно відбувається, – це взаємодія
між суб'єктами спілкування. Перцептивна сторона спілкування означає процес
сприйняття партнерами один одного по спілкуванню і встановлення на цьому
підґрунті взаєморозуміння [187, c. 223; 8, c. 97,98; 106, c. 85, 86] [108)
[187] Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971.
– С.223; [8] Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во Моск. ун-та,
1980. – С.97, 98; [106] Кольцова В.А. Проблема общения в советской психологии
// Тенденции развития психологической науки. – М.: Наука, 1989. – С. 85, 86.]).
У теорії криміналістики спілкування розглядається насамперед як взаємодія між
його суб'єктами, спрямована на одержання необхідної слідству інформації, при
якій людина, будучи носієм ідеальних слідів, не є пасивним об'єктом, стосовно
якого проводяться дії, а виступає активним і діяльним суб'єктом відносин, який
може впливати на хід і результати такого спілкування [166, c. 15] [109)
[166]Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя:
Автореф. дисс. …д-ра .юрид .наук: 12.00.09 / Киевский ун-т им. Т.Г. Шевченко. –
К., 1993. –С.15.]). Тому тактика вербальної слідчої дії розглядається в теорії
криміналістики передусім як вибір, використання доцільних форм і способів
взаємодії слідчого з учасниками процесу [166, c. 29] [110) [166] Там само. –
С.29.]).
У криміналістичній літературі були названі особливості спілкування у процесі
розслідування злочинів [107, c. 279; 120, c. 118; 166, c. 34; 167, c. 20; 196,
c. 52; 255, c. 30] [111) [107] Комарков В.С. Проблема общения в тактике
следственных действий / Вопр. гос-ва и права развитого соц. общества: Тезисы
респуб. научн. конф. 24-26 сентября 1975 г. – Х.: ХЮИ, 1975. – С. 279; [120]
Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции.
Учебное пособие. – Х..: Гриф, 1997. – С.118; [166] Лукашевич В.Г. Основы теории
профессионального общения следователя: Автореф. дисс. …д-ра .юрид .наук:
12.00.09 / Киевский ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1993. – С.34; [167] Лукашевич
В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий
(допрос, очная ставка, предъявление для опознания, проверка показаний на
месте): Учеб. пособие. – Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989 – С.20; [196]
Ратинов А.Р., Ефимова Н.И. Психология допроса обвиняемого: Метод пособие. – М.,
1988. – С.52;