РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
2.1. Формування власного капіталу банку, його склад і структура
Власний капітал для комерційного банку, як і для будь-якої іншої комерційної структури, є ядром, фундаментом діяльності, а також дозволяє визначити її масштаби. Наскільки надійним і міцним буде цей фундамент, залежить успішна діяльність комерційного банку.
Практично кожний аспект банківської діяльності прямо чи опосередковано пов'язаний з наявністю власного капіталу та його вартістю. При оцінці надійності і безпеки конкретного банку власний капітал є одним із ключових факторів. Достатня величина капіталу банку сприяє його стабільному функціонуванню і нейтралізації різноманітних ризиків, яким він підпадає в процесі цього функціонування. Власний капітал поглинає можливі втрати і тим самим створює основу для підтримки довіри до банку з боку вкладників. Власні кошти також в кінцевому підсумку визначають кредитоспроможність банку.
Вартість і величина власного капіталу впливають на конкурентну позицію банку. Якщо банк відчуває нестачу власного капіталу, чи вартість його капіталу занадто висока, банк ризикує поступитися конкурентам [137, с. 99-100].
Краще зрозуміти механізм формування власного капіталу дає змогу його класифікація за різними ознаками (див. рис. 2.1) [3, с. 126]. Одним з найважливіших критеріїв класифікації є спосіб розрахунку капіталу та джерела його формування. Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний капітал. Балансовий капітал визначається як різниця між балансовою вартістю активів і зобов'язань банку, а регулятивний капітал - як показник, в основу якого покладено балансовий капітал з відповідним коригуванням на
Рис. 2.1 Класифікація видів власного капіталу комерційного банку
різноманітні балансові статті, що характеризують ризики банківської діяльності, які можуть призвести до втрати капіталу. Формула обчислення регулятивного капіталу постійно переглядається і коригується НБУ.
Балансовий капітал банку достатньо прозорий. Він складається із суми сплаченого статутного капіталу, нерозподілених прибутків минулих років та загальних банківських фондів, що сформовані за рахунок прибутку, а також коригується на результат поточної діяльності (прибуток чи збиток). Динаміка балансового капіталу дає можливість оцінки банківської установи з точки зору її фінансового стану та забезпеченості активів банку власним капіталом.
Розрахунок регулятивного капіталу дає оцінку реальної величини капіталу, орієнтованого на можливі втрати за ризиковими активами або активами, що мають змінну вартість. Саме тому регулятивний капітал слугує для оцінки надійності банківської установи та контролю НБУ за виконанням економічних нормативів [126, с. 119].
Слід зазначити, що до прийняття Закону України "Про банки і банківську діяльність" власний капітал банку, обчислюваний за методикою НБУ, мав назву нормативного. В економічній літературі побутують різні тлумачення поняття нормування, норм та нормативів.
Разом з тим, визначення норм економічних відносин є одним із найважливіших завдань суспільства. Правильно встановлені нормативи, які є похідними від норм, гармонізують функціонування всієї економічної системи, сприяють ефективному обігу капіталу як на мікро-, так і на макрорівні. Якщо норми не визначено, нормативи не встановлено чи встановлено невірно, або їх не дотримуються, це призводить до значних втрат, що у свою чергу спричиняється до кризових явищ як в окремій галузі господарювання, так і в економіці в цілому.
Різні тлумачення поняття нормування, що зустрічаються в літературних джерелах, пов'язані, як правило, з поняттям витрати. Однак у сучасних умовах ринкової конкуренції основним завданням комерційних структур уже не може бути виключно зменшення витрат. Фінансова стабільність все більше залежить від факторів довгострокового порядку, а не від економії на витратах. Тому під нормуванням слід розуміти процес визначення норм, процедур, встановлення нормативів та їх використання з метою ефективного обертання капіталу протягом відносно тривалого періоду.
Разом з тим у вітчизняній економічній літературі під нормою розуміється "максимально допустима величина матеріальних, трудових, фінансових ресурсів для виробництва одиниці продукції, виконання одиниці робіт чи надання одиниці послуг [41, с. 594].
Даний підхід, як уже зазначалося, безпосередньо пов'язаний з нормуванням власне витрат і не спрямований на аналіз економічних процесів. Тому доцільно було б віднести до економічних норм певні правила, за якими повинні здійснюватися господарські операції. Це сприяло б раціональному використанню ресурсів.
Норматив - це показник, який розраховується та встановлюється на основі певних норм. Якщо норма є якісною характеристикою ефективності обертання капіталу, то норматив це кількісний показник. Норма, звичайно, - ширше поняття, ніж норматив, тобто по суті це принцип здійснення економічних процесів [44, с. 30-31].
Виходячи із вищесказаного, вважаємо доцільним використовувати термін нормативний капітал, замість регулятивного.
Співвідношення балансового і нормативного капіталу банківської системи України наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Балансовий та нормативний капітал банківської системи України*
ПоказникиНа початок року199920002001200220032004Балансовий власний капітал банків, млн. грн.4842,75835,46447,67909,013860,912881,9Нормативний власний капітал банків, млн. грн.4344,84307,54943,38018,510098,713403,9Частка нормативного капіталу у балансовому капіталі банків86,773,876,7101,474,1104,0
* Розраховано за даними НБУ.
Як свідчать дані таблиці, частка нормативного капіталу відносно балансового капіталу коливається, але спостерігається тенденція деякого її зменшення (крім 2002 та 2004 років). Серед факторів, які негативно вплинули на нормативний капітал, - несформовані резерви під кредитні ризики та зменшення фінансового результату б