РОЗДІЛ 2
ПІВНІЧНА БУКОВИНА І ХОТИНЩИНА НАПЕРЕДОДНІ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ТА НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВОЄН
2.1. Приєднання Північної Буковини і Хотинщини до СРСР.
Утворення Чернівецької області
Хто почав Другу світову війну і коли? Це питання дебатується не один рік. Ми всі, колишні радянські люди, сприймаємо як незаперечний постулат твердження, що її розпочала фашистська Німеччина, напавши 1 вересня 1939 р. на Польщу. Радянський Союз же, як миролюбна держава, 17 вересня 1939 р. тільки виступив на захист братів українців та білорусів і, користуючись нагодою, приєднав західноукраїнські та західнобілоруські землі до своїх безмежних володінь, 28 червня 1940 р. радянськими стали Бессарабія та Північна Буковина. А 22 червня 1941 р. СРСР змушений був давати відсіч віроломній гітлерівській навалі, не будучи готовим до війни, бо повірив у добропорядність Гітлера і Ріббентропа, в непорушну силу укладених з Німеччиною явних і таємних угод.
Так нас учили в школі. Так нас учили в інститутах, університетах та академіях. Так подекуди вчать ще й сьогодні. Але в світі появились книги, статті, кінофільми, автори яких стверджують, що Гітлера привів до влади, підтримував, вигодовував, озброював і штовхав на аншлюс Австрії, захоплення Чехії, на розв'язування війни з Францією та Англією, а потім і з Польщею ніхто інший як Генеральний секретар ЦК ВКП(б)‚ "геніальний і мудрий вождь усіх народів" Й.В. Сталін, що саме він був повивальною бабцею Другої світової війни і Гітлера як головного її демона.
Гори мемуарної літератури, яка писалась за часів Сталіна і після нього, шеститомне видання "Історії Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945"‚ дванадцятитомна " Історія Другої світової війни І939-І945", всі радянські довідники та енциклопедії одностайно твердили і твердять, що головним зачинателем Другої світової війни був рейхсканцлер Німеччини Адольф Шікельгрубер, відомий світові під прибраним прізвищем Гітлер. І це справді так. Які б думки і плани у Сталіна не були, важливо, хто перший вистрілив з гармати‚ хто кинув першу бомбу. Це зробив Гітлер. Отже, на нього лягає і вся вина за розв'язану війну. На нього справедливо впала кара за цей непростимий гріх, за це вселенське горе і зло. Гітлером заволоділи гегемоністські ідеї світового панування і він‚ втративши здоровий глузд‚ блискавичними війнами намагався ці ідеї реалізувати.
Але ідеї панування над світом були властиві не тільки Адольфу Гітлеру‚ а й "вождям світового пролетаріату"‚ як їх іменувала комуністична пропаганда‚ Володимиру Леніну та Йосифу Сталіну‚ які вони почали проголошувати і втілювати в життя задовго до появи Адольфа Гітлера на політичній арені.
" Хай живе світова пролетарська революція!" - вигукнув Ленін із броньовика 3 квітня 1917 року в Петрограді‚ повернувшись в Росію із еміграції [148, с. 70-75].
"Диктатура пролетаріату і радянська система морально вже перемогли в усьому світі. Матеріальна і остаточна перемога‚ незважаючи на всі труднощі‚ на ріки крові‚ незважаючи на білий терор буржуазії і т.д.‚ неминуче настане в усіх країнах світу.
Геть капіталізм! Геть облудну буржуазну демократію! Хай живе всесвітня республіка рад!" [149, с. 141].
Ці слова Володимир Ленін писав 19 серпня 1919 р. керівникам італійських соціалістів товаришам Сератті і Лаццарі.
28 грудня 1919 р. в "Листі до робітників і селян України з приводу перемоги над Денікіним " він знову закликав комуністів Росії й України терпеливою‚ наполегливою роботою перемагати "націоналістські підступи всякої буржуазії‚ націоналістські передсуди всякого роду і показати трудящим усього світу приклад дійсно міцного союзу робітників і селян різних націй у боротьбі за радянську владу‚ за знищення гніту поміщиків і капіталістів‚ за всесвітню Федеративну Радянську Республіку" [150, с. 39-45].
А ось думки, висловлені ним на ІІ конгресі Комінтерну 19 липня 1920 року.
"Буржуазний лад в усьому світі переживає велетенську революційну кризу. Потрібно "довести" тепер практикою революційних партій‚ що в них достатньо свідомості‚ організованості‚ зв'язку з експлуатованими масами‚ рішимості‚ уміння‚ щоб використати цю кризу для успішної‚ для переможної революції" [151, с. 217].
Й.В. Сталін 22 січня 1924 року поклявся над гробом В. Леніна зміцнювати і розширювати Союз республік. І він цю клятву неухильно виконував‚ завжди і всюди культивував цю ідею‚ поширював‚ утверджував. У звітній доповіді ЦК ВКП(б) XVII партійному з'їзду 26 січня 1934 р. він заявляв:
"Робітники на Заході говорять, що робітничий клас СРСР є ударною бригадою світового пролетаріату. Це дуже добре. Це означає, що світовий пролетаріат готовий і в майбутньому підтримувати робітничий клас СРСР в міру сил і можливостей. Але це покладає на нас серйозні обов'язки. Це означає, що ми повинні виправдати своєю роботою почесне звання ударної бригади пролетарів усіх країн. Це зобов'язує нас до того, щоб працювати краще і боротися краще за остаточну перемогу соціалізму в нашій країні, за перемогу соціалізму в усіх країнах [152, с. 522-523]" (Підкреслення авт. - І.Ф.).
Розмови про "перемогу соціалізму в усіх країнах " не були дешевим пустослів'ям чи дитячим розмахуванням дерев'яним мечем. СРСР і справді напружував усі свої сили, нарощував оборонну потужність, прагнув створити могутню, непереможну армію‚ а заодно вів величезну пропагандистську і організаторську роботу в світовому масштабі по завоюванню симпатій серед робітництва та бідного селянства‚ роздмухуванню у них ненависті проти буржуїв. Ця робота була небезуспішною.
У багатьох країнах були створені комуністичні партії, керівництво якими велось із Москви через Виконком Комінтерну і регулярні конгреси. Це була комуністична агентура в країнах вільної демократії, яка у своїй агітаційно-пропагандистській діяльності виставляла СРСР батьківщиною пролетарів усього світу, країною, яка звільнить експлуатовані капіталістами трудящі маси з-під гніту буржуазії. Ця агентура всюди, де тільки могла, підкреслювала війс