РОЗДІЛ 2
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ АСПЕКТІВ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В БАНКАХ
2.1. Методичні інструменти внутрішнього аудиту
Розвиток аудиту в Україні проходить в умовах ринкових відносин. Під їх впливом формується адекватна методологія аудиту за конкретними об'єктами з урахуванням механізмів правового регулювання діяльності суб'єктів господарювання, цілей і завдань, які ставлять перед собою управлінці та власники об'єктів перевірки.
Аудит включає перевірку та оцінку всіх сфер економічних, управлінських і правових відносин об'єкта перевірки. Зміст аудиторських перевірок визначається потребами користувачів. Висновок щодо достовірності звітності та відповідності обліку чинним вимогам задовольняє тих зовнішніх користувачів, які не мають безпосередньої зацікавленості в результатах діяльності об'єкта перевірки. Що стосується осіб, які особисто зацікавлені в ефективній роботі господарюючого суб'єкта, то для них недостатньо інформації про достовірність звітності та правильність ведення обліку. Банки, як особливі економічні структури оперують, як правило, чужими коштами, причому, власників цих коштів досить багато. Кожен власник хоче бути впевненим у надійному збереженні своїх вкладень. Питання ефективності вкладень особливо цікавить акціонерів та керівництво банку. Внутрішній аудит повинен надати власникам та правлінню банку детальну, об'єктивну інформацію щодо походження і вартості пасивів та ефективності й надійності вкладень коштів в активні операції.
Якщо аудит, як окремий вид економічної діяльності, здійснюється у формі контролю, консультацій, експертиз, перевірок, то методологія аудиту визначається сукупністю використовуваних методів [2, с. 127].
До основних складових методології внутрішнього аудиту відносимо визначення його предмета, об'єкта та методик проведення аудиторських перевірок.
Якщо предметом внутрішнього аудиту визнати всю банківську діяльність у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, то під об'єктом - розуміємо предмет, явище, на які спрямовується діяльність, а також підприємство, установу [121, с. 682].
Визначення об'єктів внутрішнього аудиту є важливим питанням становлення та ефективної діяльності служби внутрішнього аудиту. У спеціальній літературі проблема щодо об'єктів внутрішнього аудиту практично не розглядається. Російські вчені В.П. Суйц, О.М. Ахметбеков, Т.О. Дубровина зазначають, що об'єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб'єкта та вимог його керівництва і (або) власників [127, с. 26].
А.Л. Бавдей, І.Н. Бєлий, Н.П. Дробишевський як об'єкт внутрішнього аудиту визначають фінансово-господарську діяльність підприємства (фірми) [10, с. 16].
Професор М.В. Кужельний виділяє такі об'єкти внутрішнього аудиту: ведення бухгалтерського обліку; достовірність звітності; стан майна; забезпеченість власними засобами; фінансова стійкість; платіжна спроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних і технічних служб; оподаткування; планування; нормування; стимулювання; внутрішньогосподарський контроль; організація і технологія виробництва; процеси господарської діяльності; проектно-кошторисна документація; виконавча дисципліна та ін. [73, с. 234].
Значно ширше об'єкт аудиту розглядається як вид діяльності взагалі. Так, С.Я. Зубілевич та С.Ф. Голов порівнюють об'єкт аудиту згідно Узагальненої міжнародної практики (фінансова звітність, баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів) та законодавства України (річна бухгалтерська звітність, баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства) [56, с. 9]. Йдеться про документи, в яких відображається результат руху грошових коштів, матеріальних цінностей та належність майна за правом власності. За цими даними аудитор аналізує інформацію про діяльність суб'єкта господарювання в ретроспективі. Зазначені об'єкти властиві зовнішньому аудиту.
Вітчизняний вчений М.Т. Білуха так визначає об'єкти аудиту: "...предмети і засоби праці, а також сама праця, яка використовується в процесі розширеного відтворення суспільно необхідного продукту" [27, с.96]. Паралельно він класифікує об'єкти аудиту залежно від ступеня складності. За цією класифікацією розрізняємо прості і складні об'єкти дослідження, які різняться кількістю елементів і видом 'язку між ними.
В.С. Рудницький у монографії "Методологія і організація аудиту" на основі аналізу різних джерел підсумовує, що об'єкт аудиту - це інформація про окремі або взаємопов'язані факти (явища або процеси) господарської діяльності суб'єкта господарського контролю, яка відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи та підлягає кількісній і вартісній оцінці [115, с. 29]. Подібно визначає об'єкт аудиту Л.П. Кулаковська: "Сукупним об'єктом можна назвати документально зафіксовану інформацію про наявність і рух засобів підприємства та джерел їх формування" [74, с. 68] .
Під об'єктами аудиту розуміють також окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні чи інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінений кількісно та якісно [73, 134].
Н.І. Дорош в монографії "Аудит: методологія і організація" під об'єктом внутрішнього аудиту розуміє не тільки бухгалтерський облік, а й усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства загалом [48, с.248].
Російські вчені В.Д.Андрєєв, Т.І. Кисилевич, І.В. Атаманюк до об'єктів зовнішнього аудиту відносять також фінансову звітність та її достовірність, зазначаючи, що за внутрішнього аудиту комплексно перевіряються всі сторони діяльності економічного суб'єкта [3, с.24].
Певна річ, аудиторська перевірка результатів діяльності банків базується на дослідженні правильності відображення доходів і витрат в аналітичному та синтетичному обліку. Отже, об'єктом аудиту можна також визнати і процедуру відображення доходів і витрат в обліку.