РОЗДІЛ 2
РЕЦЕПТИВНО-ІНТЕРПРЕТАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ СТОРОННЬОГО РЕЦИПІЄНТА
Створення цілісної функціонально-когнітивної моделі вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом, осягнення комунікативної сутності стороннього реципієнта як суб'єкта комунікативного процесу потребує аналізу його інтерактивних комунікативних стратегій і тактик їх реалізації, що визначають актомовленнєву поведінку стороннього реципієнта у процесі комунікації.
2.1. Стратегічно-тактичні відносини між активними реагентами та стороннім реципієнтом
Під інтерактивною стратегією, ми, узагальнюючи погляди різних дослідників [23, 11-13; 22, 32-43; 39, 5-29; 93, 125-130; 118, 56-65; 6, 12-13; 227, 15; 191, 29] розуміємо основну задачу, генеральну інтенцію що стимулює комунікативну діяльність мовної особистості (перш за все, ми маємо на увазі мовну особистість стороннього реципієнта) в рамках конкретної вербальної взаємодії як сукупність мовленнєвих дій комуніканта та ілокутивних компонентів цих дій.
Комунікативну тактику, ми, вслід за вищевказаними лінгвістами розглядаємо як одну або кілька мовленнєвих дій комуніканта, що сприяє реалізації обраної ним стратегічної лінії. Комунікативна тактика покликана забезпечити в рамках конкретної інтерактивної взаємодії здійснення обраної комунікантом (зокрема стороннім реципієнтом) стратегії. Як відмічає І.Труфанова, тактику слід розглядати як "експліцитну комунікативну дійсність, яка є даною нам у безпосередньому сприйнятті у вигляді реалізації певного типу мовленнєвого акту комуніканта, отже, являє собою комунікативно виражену реальність" [118, с. 60]. Стратегія - поняття по своїй природі комунікативно-когнітивне, оскільки відображає глибинний ментальний комунікативний процес і являє собою фрагмент ментальної схеми, існуючої в рамках загальної макроінтенції, яка актуалізується у мікроінтенціях (ілокутивних компонентах) кожної окремої мовленнєвої дії актанта комунікації. На думку І.Труфанової "кожен мовленнєвий акт відповідає інтегрованому пучку ментальних актів" [118, с.61].
Вибір стороннім реципієнтом тієї чи іншої стратегії стосовно конкретної комунікативної події залежить від предмету розмови та ситуації вербальної інтеракції, що визначається суспільно-культурним контекстом комунікативної події, яка знаходиться в рамках більш широкого соціального контексту, що включає сферу суспільної діяльності, тему спілкування, тип відносин між мовцем та активним реагентом - з одного боку та ними і стороннім реципієнтом - з іншого. Всі ці фактори виступають фоновими ознаками вербальної інтеракції і зумовлюються комунікативними мотивами, потребами та установками як активних реагентів, так і стороннього реципієнта на кожному конкретному етапі мовленнєвої взаємодії. Л.Якубинський вважає, що різноманітні людські стани, дії, відповідні їм мотиви, цілі, об'єкти і результати, умови та обставини людської діяльності утворюють у нашому житті структурно та функціонально цілісні стійкі комплекси (побутові шаблони), що сприймаються як стереотипні ситуації [137, 17-58]. Інтерпретувати ситуації, дії інших, спланувати свої та чужі дії людина може тому, що володіє набутими у процесі соціалізації "знаннями про дії" [94, 221-238], знаннями про тип ситуацій [118, 59]. Це загальне знання про дії містить відповіді на питання: хто, як, коли, де, з ким та яку дію виконує. Відповіді на ці питання класифікуються у відповідності з певними галузями дійсності та утворюють, таким чином, різноманітні, більш чи менш взаємопов'язані моделі. "Придбати знання дій", ситуацій є можливим тому, що у процесі суспільної практики постійно виникає необхідність здійснювати їх у принципово однорідних умовах, що сприяє виробленню тотожних способів їх здійснення. Таким чином, "знання дій", знання про стереотипні ситуації, що складають континуум життя є нічим іншим, як тим, що у сучасній науці визначається терміном фрейм (frame): "фрейм (сценарій, схема, модель) - це фрагмент знання про дійсність, організованого навколо певного поняття чи типової для даного соціуму ситуації, що вміщує пов'язану з ним основну, типову чи потенційно можливу інформацію, яка містить відомості про звичайний порядок протікання ситуації" [51, с.9]. Такі ментальні схеми забезпечують орієнтацію в ситуаціях і подіях, в яких ми самі беремо участь, які спостерігаємо або про які читаємо (чуємо). Виходячи з цього, ми вважаємо, що фактором, релевантним для визначення інтерактивної стратегії стороннього реципієнта є фрейм - знання про певну стереотипну ситуацію, в контексті якої розгортається вербальна інтеракція, за якою спостерігає СР. Окрім того, як відмічає І.Борисова [14, 21-48], стратегії можуть бути усвідомленими та підсвідомими; неусвідомлені стратегії відображають установки [132, 751-758], ціннісні орієнтації особистості [134, 89-105], імплікаціонал і потенціал (мотиви, емоції, знання про рольові норми) [66]. Іншим фактором, що зумовлює вибір стороннім реципієнтом інтерактивних комунікативних стратегій (як свідомих, так і підсвідомих) є тип мовної особистості стороннього реципієнта. В основу типології мовної особистості К.Сєдов кладе принцип домінуючої установки по відношенню до учасників вербальної інтеракції і на основі цього критерію виділяє: конфліктний, центричний і кооперативний тип особистості [110]. Вибір стороннім реципієнтом стратегічної лінії залежить як від низки зовнішніх обставин, таких як тип комунікативної ситуації, зумовлений суспільно-культурним та соціальним контекстами, так і від певних внутрішніх факторів: знань стороннього реципієнта про стереотипні ситуації комунікації (фрейми), його інтенцій та комунікативних установок, що у своїй сукупності визначають тип мовної особистості стороннього реципієнта. Мовленнєві стратегії і тактики соціальні по своїй суті і не є здобутком окремої людини, а являють собою моделі мовленнєвої діяльності і мовленнєвої поведінки в ситуації комунікації [110].
Розглянемо особливості комунікативно-стратегічної моделі стороннього реципієнта, здійснюючи аналіз його стратегій, що експлі
- Киев+380960830922