РОЗДІЛ 2
Обґрунтування організаційно-педагогічних умов формування ціннісних орієнтацій підлітків засобами художньої літератури у позанавчальний час
2.1 Науково-концептуальні засади формування ціннісних орієнтацій дітей підліткового віку
Реалізація сучасної особистісно-орієнтованої освітньої парадигми вимагає пошуку нових шляхів розв'язання виховних завдань на засадах гуманізації, демократизації та духовності. Це пов'язується насамперед з творчим осмисленням прогресивних концепцій гармонійного розвитку підростаючих поколінь, у тому числі й формування ціннісних орієнтацій підлітків.
Актуальність проблеми зростає в умовах соціально-економічної кризи, коли переважна більшість населення і особливо молодь "болісно відчуває неможливість задоволення саме первинних потреб" [285: 46]. А це, як стверджує А.Маслоу, може заблокувати всю іншу мотивацію поведінки людини, деформує її соціальне самовідчуття [205: 114]. Результати досліджень у різних регіонах України свідчать про великі масштаби морального зубожіння нації. Тому її духовне відродження на основі загальнолюдських і національних цінностей є першочерговим завданням держави, її соціальних інститутів. Ідеться про систему морально-етичних цінностей як основу життєдіяльності особистості в суспільстві.
Суспільні цінності вимагають концентрації уваги на їх внутрішній природі, змісті та будові, де безпосереднім предметом є вивчення так званих атитюдів. У наукових джерелах вони отримали назву соціальних установок. Остання за своєю структурою розглядається "як трьохкомпонентне психологічне утворення та когнітивна, емоційна і поведінкова складові" (І.Бех [31: 11]. Звідси соціальні установки трактуються або як стиль життя, або переконання, або стандарти для оцінювання і т.д. У нашому дослідженні формування ціннісних орієнтацій розглядається як взаємодія основних їх складових: когнітивної, емоційно-ціннісної (афективної) і поведінково-діяльнісної.
Завдання когнітивної складової - активізація інтересу до загальнолюдських і національних цінностей, розширення діапазону етичних знань і словникового запасу, свідоме засвоєння норм поведінки. Особлива роль у розв'язанні цього завдання належить гуманітарним знанням. Так, літературна освіченість є кроком на шляху до формування соціально-значущих ціннісних орієнтирів молодої людини. Художня література виступає прикладом зразків морального досвіду людства. У процесі ознайомлення з літературними творами створюються умови для розвитку й збагачення поняття про моральні цінності, формується ставлення до них, розвивається бажання їх опанування і трансформації з майбутнім використанням у своїй діяльності. При цьому, як вказує І.Бех, одержані знання не залишаються в свідомості на рівні статичного інтелектуального утворення, а емоційно збагачуються, набувають особистісного сенсу [29]. У процесі подальшого розвитку особистості функції когнітивного компоненту розширюються і ускладнюються.
Разом з тим, знання самі по собі ще не забезпечують поступальний подальший розвиток ціннісних орієнтацій у нашому випадку підлітка. Осмислення одержаних ціннісних знань, понять, теоретичних висновків має супроводжувати їх емоційне переживання. Почуття, як стійкі емоційні ставлення до навколишньої дійсності, є неодмінною умовою формування ціннісних орієнтацій особистості. Іншими словами, щоб одержані етичні знання стали переконанням, внутрішнім надбанням особистості, вони потребують емоційного переживання. На значенні моральних почуттів, вагомості емоційних процесів у становленні особистості наголошував К.Ушинський: "Людина більше людина в тому, як вона почуває, ніж у тому, як вона думає" [284: 325]. Аналогічної думки дотримувався С.Рубінштейн, котрий підкреслював, що хто не враховує значення емоцій є моральним раціоналістом. Почуття стають мотивами багатьох вольових дій, а воля тісно пов'язана з емоціями, і для її вияву вкрай необхідне почуття, що "живить її" [236].
Звичайно, поєднання відповідних знань, умінь і навичок етичної поведінки з емоціями не можуть спонтанно стати надбанням особистості без цілеспрямованої системи їх засвоєння. Тому не останнє місце у вихованні почуттів має зайняти залучення людини до емоційного досвіду духовної скарбниці людства, в тому числі й засобів художньої літератури.
Літературні герої дають приклади високоморальної думки та поведінки, вчать емоційно сприймати психологію людських учинків, розвивають емоційну пам'ять особистості. Під впливом літератури людина набуває здатності до душевних переживань, стає толерантнішою до уподобань, емоційних переживань і почуттів інших. У людині формується здатність до співпереживання, прагнення вибрати саме той тип поведінки, який найбільшою мірою відповідає її уявленням про справедливість і добро, правду і милосердя, жорстокість і байдужість тощо.
Процес розвитку і становлення особистості передбачає сформованість відповідної системи орієнтацій. Ієрархічна їх структура включає як провідні, основні орієнтації і цінності другого рівня, так й інші, що є потенційними, нереалізованими тенденціями, потягами. Домінуючі почуття визначають спрямованість ціннісної орієнтації особистості. Основу цінностей створює моральна особистісно-духовна мотивація людини, її мислення і поведінки.
Сутність організації системи цінностей людини розкриває С.Анісімов: "Якщо всі відомі цінності розподілити за ступенем їх значущості для людини, її існування і прогресивного розвитку, то одержимо класифікацію у вигляді своєрідної класифікації цінностей, підпорядкованої принципу субординації, де кожна цінність по відношенню до тієї, котра стоїть вище за неї, відіграє роль засобу, чи умови, чи наслідку, який випливає з неї" [15: 22].
Природно, що вияв ціннісних поглядів підлітків, рівень розвитку їхніх ціннісних орієнтацій найбільш яскраво простежується у вчинках школярів, де розкривається істинний смисл внутрішніх спонукань поведінки людини. Мова іде про поведінково-діяльнісну складову, що визначає ступінь здатності індивіда втілювати свої етичні п