РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
2.1. Показники та рівні розвитку моральної свідомості студентів
Формування моральної свідомості особистості вимагає визначення чітких критеріїв і показників, на які можна було б спиратися, плануючи і здійснюючи виховну роботу, аналізуючи її ефективність. Поняття моральної вихованості відрізняється великою складністю. В етичній і психолого-педагогічній літературі воно трактується як рівень або міра моральної зрілості особистості, як вираження співвідношення між її поведінкою і моральними вимогами. Так, розкриваючи поняття моральної вихованості, І. С. Мар'єнко трактує його як міру моральної зрілості, що виступає як сукупність кількісних і якісних показників, які характеризують моральне обличчя особистості і виражаються в її ставленні до моральних принципів суспільства. Виділяються три групи таких ставлень (позитивні, нейтрально-індиферентні та негативні) і відповідно - три рівні моральної вихованості: високий, середній і низький [88].
Інші автори пов'язують моральну вихованість з мобільністю особистості у визначенні правильної моральної позиції в різних життєвих ситуаціях. "Рівень моральної зрілості особистості,- зазначає А. К. Уледов,- тим вищий, чим багатші її моральні потреби, чим швидше вона займає належну позицію в складних моральних ситуаціях, чим активніше заявляє про себе в праці й в інших сферах громадського життя" [151, с. 169].
У психолого-педагогічній літературі пропонуються різні підходи до визначення провідних ознак, які характеризують рівень морального розвитку особистості. Найбільш розповсюджений функціонально-аналітичний підхід до моральної оцінки, який передбачає виділення досить великих переліків однопорядкових, не зведених у цілісну структуру моральних властивостей, таких, наприклад, як працьовитість, чесність, гуманність, колективізм, ощадливість, скромність, дисциплінованість і ін. (М.Й.Боришевський, Н.В. Єфременко, Л.А. Іванова, М.І.Монахов, І.Ф.Харламов і ін.).
М.Й. Боришевський, зокрема, виділяє критерії сформованості моральних переконань особистості:
самостійність і глибина суджень про моральні вимоги, етичні норми, принципи; ступінь стійкості цих суджень;
здатність установлювати зв'язок між усвідомлюваною метою морального вчинку, його мотивами і засобами досягнення;
реалізація в реальних вчинках усвідомлюваної значущої норми в ситуації морального вибору;
активна протидія порушенням моральних норм навколишніми, дієво-критичне ставлення до власних учинків, які не відповідають суб'єктивно значущим нормам;
прояв емоційно-моральної чутливості до моральних явищ;
стійкість у конфліктних моральних ситуаціях, здатність опиратися зовнішнім впливам (наприклад, навіюванню, груповому тиску), що суперечать прийнятим особистістю моральним нормам і принципам [29].
На думку І.Ф.Харламова, основним критерієм моральної вихованості особистості є співвідношення між мотивами її поведінки і характером вчинків, з одного боку, і моральними нормами та правилами, з іншого [156]. Найважливішими критеріями моральної вихованості особистості, на його погляд, є:
а) глибина осмислення та знання норм і правил моралі, які характеризують моральну свідомість особистості;
б) ступінь сформованості моральних умінь, навичок і звичок поведінки;
в) характер моральної орієнтації в складних моральних ситуаціях, ступінь принциповості і прояву вольових зусиль у боротьбі з відступами від принципів і вимог моралі;
г) міра моральної вимогливості до себе й інших людей, характер поведінки в колективі, а також наодинці з собою;
д) наявність гуманістичних рис у характері та поведінці, доброзичливість у ставленні до інших людей, рівень розвиненості почуття власної гідності, честі, сорому, совісті й ін.
А.В.Зосимовський також пропонує розглядати моральну вихованість як відображення певного рівня моральної свідомості особистості, з одного боку, і практичної (поведінкової) моральної готовності - з іншого,тобто як своєрідний сплав знань, переконань і реальних дій [53]. На його погляд, рівень моральної свідомості визначається в першу чергу повнотою етичних уявлень (знань) особистості, тобто повнотою відображення прийнятих у суспільстві основних етичних положень і принципів. Даний критерій дозволяє враховувати, що одним вихованцям відомі лише деякі моральні принципи (слабка моральна поінформованість), іншим - більша частина (задовільна поінформованість), а третім - усі найбільш важливі (добра моральна поінформованість).
Іншим показником "теоретичної" моральної готовності особистості А.В.Зосимовський вважає глибину усвідомлення нею соціально-особистісної значущості стрижневих етичних норм, які забезпечує їх емоційно-позитивне сприйняття. Цей критерій фіксує суб'єктивне ставлення особистості до засвоюваних етичних вимог і дозволяє виділити три рівні моральної усвідомленості. Перший - рівень малоусвідомленого засвоєння моральних вимог - характеризується переважно простим, чисто інформаційним знанням змісту моральних норм, недостатнім розумінням їх соціально-особистісного значення. Другий - рівень фрагментарної моральної переконаності - передбачає не тільки знання певного кола етичних норм, але й чітке розуміння їх суспільно-особистісної значущості. Водночас певна частина основних моральних вимог усе ще залишається індиферентною для особистості, не включеною до сфери її потреб. Третій, найбільш високий рівень - повної моральної переконаності - характеризується тим, що всі основні моральні вимоги усвідомлюються людиною одночасно як суспільно і як індивідуально-необхідні. При цьому вони внутрішньо приймаються нею, стають її переконаннями.
Третім показником моральної вихованості А.В.Зосимовський вважає реальну поведінку особистості, її вміння дотримуватись найважливіших правил суспільного життя, виконувати соціально-моральні обов'язки. До складу мінімально необхідних моральних умінь, на думку дослідника, входять власне поведінкові, навчальні, трудові, с
- Київ+380960830922