РОЗДІЛ 2 .
ОСНОВНІ НАПРЯМИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ П. В. КЛИМЕНКА
2.1. Становлення П. В. Клименка як дослідника (школа М. В. Довнар-Запольського).
Народився Пилип Васильович Клименко на славетній чернігівській землі, в селі Ярославка Козелецького повіту, у козацькій родині Василя та Лукії Клименків [343, с. 356]. Як свідчить "Опись о состояниях Киевского малороссийского полку казаках и о их состоянии и имуществе Бобровицкой сотни в селе Ярославки" за 1723 р., "...оные Клименки из предков казаки того же села, и на месте издревле казачьем, купленном единой части в 1708 году сентября 16 у Василия старосты Руковского, а в другой части от казаков Михайла и Остапа денщиков в 1708 году генваря 27 числа, о чем с купчих записей при сем под литерою Ч сообщается:..." [68, арк. 73]. В анкетному листку, який П. Клименко заповнить 1925 р. при вступі до НДКІУ, у графі "Національність та соціальне походження (попередній стан)" значиться: "українець з козаків" [321, арк. 1].
Змалечку Пилип заслуховувався легендами та розповідями про далекі козацькі походи, героїчні подвиги предків, був закоханий у рідну землю, у чому, будучи арештованим навесні 1938 р., мусив признаватись наступним чином: "Родившись в крупной кулацкой семье, воспитывался в украинском шовинистическом духе" [324, арк. 151]
1894 р. семирічного хлопчика віддають до Ярославської земської початкової школи, яку він закінчує 1897 р. Того ж самого року він вступає до Козелецької повітової школи (Козелецького міського повітового училища), але через рік вибуває. У серпні 1899 р., на прохання матері Пилипа - "вдови козака" Лукії Гнатівни, поданого 24 квітня 1899 р., його зараховують до 1-го класу класичної гімназії при Історично-філологічному інституті кн. Безбородька [1, арк. 1]. Як свідчить кондуїтний список гімназиста, з першого по четвертий клас Пилип частенько діставав зауваження та покарання за порушення дисципліни. Це характеризує його як звичайного підлітка, якому була ненависна гімназійна муштра. Та, починаючи з п'ятого класу, юнак, що подорослішав, уже "вел себя исправно и взысканиям не подвергался. Учился довольно взыскательно" [1, арк. 4, 5].
У старших класах гімназії він також відвідує гуртки самоосвіти, де більш поглиблено вивчає історію та політичну економію [321, арк. 3]. Особливий вплив на формування його світогляду та зацікавлення історією мав учитель історії та географії І. Сребницький, "українець світоглядом", який працював один час з В. Антоновичем у київському відділенні Географічного товариства. Він організовував заняття гімназистів у гуртках і користувався серед них великою популярністю [362, с. 2].
Класична гімназія давала ґрунтовні знання іноземних мов, тому Пилип добре оволодів німецькою та польською мовами. Виявляються у нього також здібності й до точних наук, і викладачі пропонують продовжити навчання у технічному вузі. Він вступає на економічне відділення Санкт-Петербурзького політехнічного інституту (1907/1908), де вивчає статистику, але через кліматичні умови змушений залишити Петербург, пройшовши лише один курс. Він повертається на батьківщину і цього ж року вступає на відділення російської історії історико-філологічного факультету Університету Св. Володимира [343, с. 356].
За час навчання в університеті йому пощастило слухати лекції відомих діячів науки: істориків М. Довнар-Запольського, В. Данилевича, Ю. Кулаковського, М. Бубнова, Т. Голубєва, історика філософії О. Гілярова, професора слов'янської філології, славіста і візантиста Т. Флоринського, мистецтвознавця Г. Павлуцького, фольклориста, етнографа А. Лободи та інших талановитих викладачів, які відіграли велику роль у формуванні світогляду майбутнього вченого [8, арк. 5-15]. Навчався Пилип легко і з задоволенням, віддаючи "...більшу частину свого часу й енергії науковим вправам" [305, арк. 1]. Як син вдови та студент-відмінник він був звільнений від плати за навчання з третього семестру в рахунок 15 %, згідно з розпорядженням попечителя Київського навчального округу [6, арк. 57; арк. 3].
Визначною подією за роки навчання в університеті стало для П. Клименка знайомство з непересічною особистістю, талановитим вченим, монографії та статті якого з господарської історії литовсько-російської держави здобули йому "славу авторитетного знавця" - М. Довнар-Запольським, який 1901 р., після захисту магістерської дисертації "Государственное хозяйство Великого княжества Литовского" обіймає посаду професора кафедри історії Росії Університету св. Володимира та читає на історико-філологічному факультеті курси лекцій з наступних дисциплін: історія Росії, історія літератури Російської держави, російська історія XIX ст., історія історії Російської держави [8, арк. 5-15].
Б. Крупницький згадував, що професор М. Довнар-Запольський завжди вмів захопити слухачів, подати цікаву цифру чи подробицю зі свого матеріалу, завдяки чому XIX століття у його лекціях і книжках сприймалося як якесь цікаве оповідання [325, с. 275].
Завданням своєї кафедри (історії Росії) М. Довнар-Запольський ставив, по-можливості, якнайширше залучення молоді до конкретної наукової роботи. "При такому систематичному привченні, - писав він, - я маю можливість робити вибір, кращих з них залишаючи при кафедрі, інші ж потім, попавши в якості вчителів до провінції, стають корисними науковими працівниками в місцевих наукових товариствах, розробляючи місцеві архіви: це корисно для науки, дає здорове заняття провінційному вчителю, створює йому певного роду престиж в очах громадськості і в очах учнів [14, арк. 13-14].
Кафедра історії Росії, очолювана М. Довнар-Запольським, майже щорічно давала науці професорських стипендіатів, і 1915 р. в університеті працювали кілька приват-доцентів - його учнів [15, арк. 1 зв.].
На той час М. Довнар-Запольський вже мав досвід семінарської роботи із студентами - у Московському університеті 1899-1901 рр., де він працював на посаді приват-доцента. Переїхавши до Києва 1901 р., він не полишає думки створити науковий гурток в Унів