РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
В урологічній клініці Луганської обласної клінічної лікарні за період із 1998
року по 2003 рік знаходилося на лікуванні 98 осіб з єдиною ниркою ураженою СКХ,
віком від 16 років до 74 років. На момент нефректомії нирка, що залишалася,
була без ознак нефролітіазу. СКХ в єдиній нирці, що виникла в різні терміни
впродовж 10 років після нефректомії, спостерігалася у віці від 16 до 69 років.
За даними нашої клініки протягом 20-ти років, частота виникнення СКХ в ЄН після
нефректомії складала 32,0 – 67,5% від усіх випадків єдиної нирки. Осіб
чоловічої статі було 29 (41,4%), жінок - 41 (58,6%). Середній вік хворих на
нефролітіаз єдиної нирки складав 47,5 років.
Усі хворі поділені на чотири групи:
I - 12 (12,2%) хворих із клінічною картиною коралоподібного нефролітіазу єдиної
нирки;
II - 26 (26,5%) хворих із клінічною картиною каменя сечоводу єдиної нирки
III - 32 (32,6%) хворих, у яких відзначалися прояви хронічного первинного
пієлонефриту ЄН в активній фазі;
IV – 28 (28,5%) хворих з єдиною “здоровою” набутою ниркою;
Контрольну групу склали 30 хворих з двома нирками, що при обстеженні були
визначеними “практично здоровими”.
Таблиця 2.1.1
Причина проведення нефректомії
Причини
Чоловіки
Жінки
Усього
Нефролітіаз
42
46
88
90,0
Гнійний пієлонефрит (піонефроз)
2,0
Пухлина нирки
4,0
Аномалії сечової системи
3,0
Травми нирки
1,0
Усього
45
53
98
100,0
Найбільш часто нефролітіаз єдиної нирки виявлявся у межах від 40 до 60 років
(58,1%). Максимальна частота виявлення реєструвалася у віці від 40 до 50 років
(35,7%). Ознаки вторинного пієлонефриту різного ступеня виразності відзначено в
100% випадків.
Як видно з табл. 2.1.1, причиною проведення нефректомії стали: нефролітіаз – 88
(90%), гострий гнійний пієлонефрит або піонефроз – 2 (2%), туберкульоз нирки
–1( 1%), пухлина нирки –3 (3%), аномалії сечостатевої системи – 3 (3%).
При аналізі захворювань єдиної нирки з ознаками нефролітіазу було встановлено
причини, що призвели до утворення каменів в єдиній нирці (табл. 2.1.2).
Первісними проявами нефролітіазу в єдиній нирці, що залишилася після
нефректомії, були напади ниркової кольки (89,6%), макрогематурія після нападів
болю (77,2%), відходження піску та мілких конкрементів з сечею (72,3%), піурія
(82,6%), підвищення температури тіла (65,4%), постійний тупий біль у попереку
(56,7%), артеріальна гіпертензія (34,1%), періодичне болісне сечовипускання
(34,4%) та екскреторна (калькульозна) анурія (17,2%).
Таблиця 2.1.2
Причини, які сприяли виникненню СКХ в єдиній нирці
Нозологічна одиниця
Кількість хворих
Хронічний пієлонефрит
38
38,0
Піддихова дістопія нирки
1,0
Нейром’язова дисплазія сечоводу
1,0
Нефроптоз
2,0
Травма єдиної нирки
2,0
Міхурово – сечоводний рефлюкс
3,0
Дисплазія нирки
1,0
Усього
48
48%
Перебіг СКХ ЄН часто був без будь-яких симптомів, а тяжкість стану залежала від
обструкції сечоводу. Попередній діагноз СКХ було встановлено за клінічними
проявами і лабораторними тестами та підтверджено при УЗД у 75,8%, інші 24,2%
потребували виконання оглядової і екскреторної урографії, цистоскопії та
уретероскопії. Випадки екскреторної калькульозної анурії було діагностовано за
допомогою УЗД, оглядової рентгенографії, цистоскопії з катетеризацією сечоводу
та уретероскопії. Критерієм фази активного калькульозного запального процесу в
ЄН були біль у поперековій ділянці, підвищення температури тіла, загальна
слабкість, болісність у ділянці нирки при її пальпуванні, лейкоцитурія,
протеїнурія (не більша за 1 г/л). У засівах сечі – наявність патогенної
мікрофлори вища за титр 105 КУО/1мл або мікробних асоціацій. У загальному
аналізі крові ШОЕ – вища за 12 мм/год, вміст лейкоцитів вищий за 8,0х109/л.
На терміни виявлення СКХ прямо впливало виникнення ниркової кольки у хворих.
Виникнення СКХ в ЄН сягало найбільшого рівня у перші три роки після
нефректомії. За даними 10-ти річного спостереження, відсоток виникнення СКХ в
ЄН складав 42,5%, з найбільшою активністю в перші 3,5 –4 роки після нефректомії
(рис. 2.1.1).
Рис. 2.1.1 Терміни виникнення СКХ в ЄН з різних причин (n=98)
2.2. Методи дослідження
Усі хворі на СКХ єдиної нирки, що надходили до стаціонару, піддавалися
комплексному обстеженню. Було з’ясовано скарги, анамнез захворювання, ретельно
вивчали клінічний перебіг хвороби, появу та динаміку їх розвитку. Дослідження
крові включало клінічний аналіз, креатинін і сечовину плазми, печінкові проби,
електролітний, амінокислотний та білковий склад плазми. Парціальні функції
нефрона з’ясували за допомогою вивчення кліренсу за ендогенним креатиніном та
клубочковою фільтрацією, а функціональний стан канальцевого апарату – за
реабсорбцією води. Уявлення про функціональний стан нефрона складали за
результатами проби Зимницького та за ступенем реабсорбції електролітів.
Нирковий кровообіг визначали за даними ЕНП, ЕНК, ФФ та кліренсом діодрасту.
Визначення ступеня бактеріурії проводили за допомогою бактеріологічного аналізу
сечі та тесту із трифенілтетразолійхлоридом (ТТХ-тесту) за Simmons і Williams у
модифікації В.С. Рябинського та В.Е. Родомана.
Проводили тести першого і другого рівня, які визначали основні показники
клітинної та гуморальної ланок імунітету і стан фагоцитуючих клітин. Клітинні
показники імунітету (вміст Т- і В-лімфоцитів, субпопуляції
Т?хелперів/індукторів та Т-супресорів/кілерів) вивчалися в цитотоксичному тесті
(Фролов В.М. та співавт., 1989) із застосуванням моноклональних антитіл (МКАТ)
класів CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ фірми Ortho Diagnostic Systems Inc (USA).
Вираховували імунорегуляторний інде
- Киев+380960830922