Вы здесь

Ономастика дитячих творів Роалда Дала

Автор: 
Петренко Оксана Дмитрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U004154
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОНОМАТВОРЧІСТЬ У ДИТЯЧИХ ТВОРАХ Р.ДАЛА
60-70 рр. ХХ ст.
Першим художнім твором Роалда Дала стала написана для дітей невеличка
повість-казка “The Gremlins”, опублікована ще в 1943 р., коли автор був,
власне, не стільки письменником, скільки військовим пілотом під час Другої
світової війни. Місцем дії казки стали літаки. Гремліни – породження
літун­ського фольклору – такі собі веселі домовики. Тільки мешкають вони не в
людських житлах, а в літаках. Ця повість була надрукована в США, Австралії та
Великобританії [181:19], але не набула помітної популярності.
Після цієї повісті Р. Дал перейшов на “дорослу” прозу в досить різних жанрах,
про що мовилося у попередньому розділі. Письменник створив високохудожні речі,
які набули значної популярності. Він став одним із про­від­них творців в жанрі
так званого чорного гумору. Однак елемент казковості, дотепної й неймовірної
вигадки магнітом притягав Р. Дала.
Майже через 20 років, 1961 р. він у своїй творчості повернувся до дитя­чих
повістей-казок, щоб уже не розлучатися з цим жанром до останніх днів життя. Ці
казкові повісті мають багато спільного, індивідуально-авторського, суто
Далівського. Та водночас вони не повторюють одна одну, маючи кожна своє
специфічне і несподіване: і в сюжеті, і в складі персонажів та їх харак­терах,
і у власних назвах та способах їх використання. У Дала є улюблені прийоми
побудови та введення в текст онімів, є різноманітні способи ономас­тичної
характеристики зображуваного та онімічної гри.
Розглядаючи ономастику дитячих творів Р. Дала, вважаємо за доцільне: 1) по­дати
цей розгляд у двох розділах: а) 60-70 роки, коли письменник все глибше
відкривав світ дитячого сприйняття і дитячої психологої, допасо­вую­чи до цих
своїх відкриттів онімію нових казок, б) 80-і роки, коли пись-менник, здавалося
б, уже все пізнав, але одначе відкривав усе нові й нові шляхи узгодження
власних назв із своїми задумами і світосприйняттям юних ре­ци­пієнтів; 2) щоб
не руйнувати чарівного онімного простору казок Р.Дала, аналізувати цей простір
у цілому, а не фрагментарно, за окремими пробле­мами, тобто розглядати онімію
кожного твору окремо, з необхідними інтер­текстовими зіставленнями та
паралелями і з належним ономастичним уза­гальненням кожного з двох періодів
казкової творчості письменника зокрема і обох періодів разом.
Легко зробити цілком слушний висновок про “велику значимість імення для
глибшого розуміння твору, розкриття образів персонажів, проникнення в творчу
лабораторію письменника, його епоху, час, думки” [144:11]. Значно важче
розкрити, дешифрувати цю значимість. Пропонований прийом суціль­ного опису
онімного простору кожного окремого твору видається опти­маль­ним для такого
дешифрування. Слушно, гадаємо, зазначила Т.Б. Гриценко: “Для розуміння тексту
як цілості важливо не лише з’ясувати функції окремо взятої власної назви
(виразної за навантаженням, т.зв. промовистої, харак­те­рис­­тичної), а
насамперед сукупності всіх власних назв (ВН) аналізованого художнього твору”
[24:105].
2.1. “James and the Giant Peach”(1961p.)
Казкова повість Р.Дала „James and the Giant Peach", написана в 1961 p., стала,
можна сказати, його початком як дитячого письменника-казкаря. По­переду ще 30
років творчості, а позаду, з дитячих творів, лише згадана невеличка повість
„The Gremlins" (1943). Однак славу першорядного дитячого письменника Далові
приніс саме цей твір.
За сюжетом головний герой казки Джеймс – маленький хлопчик-си­рота. Його батьки
поїхали до Лондона, а там їх з'їв носоріг, що втік з зоопарку. Казковість
фабули полягає зокрема у тому, що носоріг – тварина травоїдна, втеча такого
велетня з зоопарку – річ неймовірна так само як і поїдання людей. Таким чином
абсурдність і неймовірність зображуваного світу заявлена з самого початку
твору. Джеймс (James) – звичайне англійське ім'я, одне з найпопулярніших. Кожен
маленький англомовний читач може асо­цію­вати самого себе з цим персонажем.
Антропонім Джеймс з’явився у казці за тією ж логікою, за якою майже всі головні
герої українських казок іменуються Іванами [117:55-56].
Повне наймення хлопчика – James Henry Trotter. Як бачимо, середнє ім'я – теж
прозоре і популярне, лише з походження не біблійне, як James, а питоме,
давньогерманське. Навряд чи випадковим є те, що обидва імені, і James, і Henry,
були у Великобританії серед королівських: ця обставина під­вищує престиж імені
відповідного персонажа. З тих же причин персонаж досить часто іменується не
самим тільки ім'ям, а повним тричленним наймен­ням: адже цей хлопчик став,
власне, керівником групи досить дивних мандрів­ників. Прізвище ж Trotter
прийнято вважати генетично старо-французьким, зі змістом „гінець, кур'єр"
[200:462].Англійська лексема trotter реалізує в даному романі перш за все своє
значення непосида, дзиґа, людина що багато ходить мандрує. Джеймсові довелося
побувати гінцем у його мандрах по чарівному персику. Але можливо інше
жартівливе значення слова trotter – ноги, теж враховано в прізвищі героя.
Одягаючи черевики своєму другові Стонозі (the Centipede), Джеймс (James) мав
чимало клопоту.
До початку своєї персикової епопеї сирітка Джеймс жив у двох своїх тіток –
товстошкірих і безжалісних егоїсток. Вони одержували насолоду, вига­няючи його
вночі на вулицю, завалюючи дитину непосильною працею. І, доре­чі, ніколи не
називали його власним іменем, заступаючи ім'я образливими назвами: “гидка
тварина,брудна зануда, злиденна істота”, додаючи до приниз­ливих епітетів ще й
емфатичний займенник ІІ особи you: “They never called him by his real name, but
always referred to him as ' you disgusting little beast' or 'yo