РОЗДІЛ 2
ОНОМАТВОРЧІСТЬ У ДИТЯЧИХ ТВОРАХ Р.ДАЛА
60-70 рр. ХХ ст.
Першим художнім твором Роалда Дала стала написана для дітей невеличка
повість-казка “The Gremlins”, опублікована ще в 1943 р., коли автор був,
власне, не стільки письменником, скільки військовим пілотом під час Другої
світової війни. Місцем дії казки стали літаки. Гремліни – породження
літунського фольклору – такі собі веселі домовики. Тільки мешкають вони не в
людських житлах, а в літаках. Ця повість була надрукована в США, Австралії та
Великобританії [181:19], але не набула помітної популярності.
Після цієї повісті Р. Дал перейшов на “дорослу” прозу в досить різних жанрах,
про що мовилося у попередньому розділі. Письменник створив високохудожні речі,
які набули значної популярності. Він став одним із провідних творців в жанрі
так званого чорного гумору. Однак елемент казковості, дотепної й неймовірної
вигадки магнітом притягав Р. Дала.
Майже через 20 років, 1961 р. він у своїй творчості повернувся до дитячих
повістей-казок, щоб уже не розлучатися з цим жанром до останніх днів життя. Ці
казкові повісті мають багато спільного, індивідуально-авторського, суто
Далівського. Та водночас вони не повторюють одна одну, маючи кожна своє
специфічне і несподіване: і в сюжеті, і в складі персонажів та їх характерах,
і у власних назвах та способах їх використання. У Дала є улюблені прийоми
побудови та введення в текст онімів, є різноманітні способи ономастичної
характеристики зображуваного та онімічної гри.
Розглядаючи ономастику дитячих творів Р. Дала, вважаємо за доцільне: 1) подати
цей розгляд у двох розділах: а) 60-70 роки, коли письменник все глибше
відкривав світ дитячого сприйняття і дитячої психологої, допасовуючи до цих
своїх відкриттів онімію нових казок, б) 80-і роки, коли пись-менник, здавалося
б, уже все пізнав, але одначе відкривав усе нові й нові шляхи узгодження
власних назв із своїми задумами і світосприйняттям юних реципієнтів; 2) щоб
не руйнувати чарівного онімного простору казок Р.Дала, аналізувати цей простір
у цілому, а не фрагментарно, за окремими проблемами, тобто розглядати онімію
кожного твору окремо, з необхідними інтертекстовими зіставленнями та
паралелями і з належним ономастичним узагальненням кожного з двох періодів
казкової творчості письменника зокрема і обох періодів разом.
Легко зробити цілком слушний висновок про “велику значимість імення для
глибшого розуміння твору, розкриття образів персонажів, проникнення в творчу
лабораторію письменника, його епоху, час, думки” [144:11]. Значно важче
розкрити, дешифрувати цю значимість. Пропонований прийом суцільного опису
онімного простору кожного окремого твору видається оптимальним для такого
дешифрування. Слушно, гадаємо, зазначила Т.Б. Гриценко: “Для розуміння тексту
як цілості важливо не лише з’ясувати функції окремо взятої власної назви
(виразної за навантаженням, т.зв. промовистої, характеристичної), а
насамперед сукупності всіх власних назв (ВН) аналізованого художнього твору”
[24:105].
2.1. “James and the Giant Peach”(1961p.)
Казкова повість Р.Дала „James and the Giant Peach", написана в 1961 p., стала,
можна сказати, його початком як дитячого письменника-казкаря. Попереду ще 30
років творчості, а позаду, з дитячих творів, лише згадана невеличка повість
„The Gremlins" (1943). Однак славу першорядного дитячого письменника Далові
приніс саме цей твір.
За сюжетом головний герой казки Джеймс – маленький хлопчик-сирота. Його батьки
поїхали до Лондона, а там їх з'їв носоріг, що втік з зоопарку. Казковість
фабули полягає зокрема у тому, що носоріг – тварина травоїдна, втеча такого
велетня з зоопарку – річ неймовірна так само як і поїдання людей. Таким чином
абсурдність і неймовірність зображуваного світу заявлена з самого початку
твору. Джеймс (James) – звичайне англійське ім'я, одне з найпопулярніших. Кожен
маленький англомовний читач може асоціювати самого себе з цим персонажем.
Антропонім Джеймс з’явився у казці за тією ж логікою, за якою майже всі головні
герої українських казок іменуються Іванами [117:55-56].
Повне наймення хлопчика – James Henry Trotter. Як бачимо, середнє ім'я – теж
прозоре і популярне, лише з походження не біблійне, як James, а питоме,
давньогерманське. Навряд чи випадковим є те, що обидва імені, і James, і Henry,
були у Великобританії серед королівських: ця обставина підвищує престиж імені
відповідного персонажа. З тих же причин персонаж досить часто іменується не
самим тільки ім'ям, а повним тричленним найменням: адже цей хлопчик став,
власне, керівником групи досить дивних мандрівників. Прізвище ж Trotter
прийнято вважати генетично старо-французьким, зі змістом „гінець, кур'єр"
[200:462].Англійська лексема trotter реалізує в даному романі перш за все своє
значення непосида, дзиґа, людина що багато ходить мандрує. Джеймсові довелося
побувати гінцем у його мандрах по чарівному персику. Але можливо інше
жартівливе значення слова trotter – ноги, теж враховано в прізвищі героя.
Одягаючи черевики своєму другові Стонозі (the Centipede), Джеймс (James) мав
чимало клопоту.
До початку своєї персикової епопеї сирітка Джеймс жив у двох своїх тіток –
товстошкірих і безжалісних егоїсток. Вони одержували насолоду, виганяючи його
вночі на вулицю, завалюючи дитину непосильною працею. І, доречі, ніколи не
називали його власним іменем, заступаючи ім'я образливими назвами: “гидка
тварина,брудна зануда, злиденна істота”, додаючи до принизливих епітетів ще й
емфатичний займенник ІІ особи you: “They never called him by his real name, but
always referred to him as ' you disgusting little beast' or 'yo
- Київ+380960830922