РОЗДІЛ IIІ. Шляхи, форми і методи організації дозвілля підлітків засобами
української народної
педагогіки...................................................128
3.1. Методика організації дозвілля підлітків
...........................................130
3.2. Ефективність культурно-дозвіллєвих програм для підлітків ..........147
Висновки до Розділу
ІІІ..............................................................................171
ЗАГАЛЬНІ
ВИСНОВКИ..........................................................................173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.............176
ДОДАТКИ
..................................................................................................194
ВСТУП
Сучасне суспільство потребує нових підходів до виховання підростаючого
покоління на принципах гуманізації та демократизації, відродження національної
культури. В Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)” та
в Національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті визначено шляхи
виховання підростаючого покоління на кращих, духовно наснажених вітчизняних
традиціях. Головна мета національного виховання молоді визначається програмою
як розвиток духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної,
правової, трудової, екологічної культури. Крім того, національне виховання в
Україні передбачає й використання соціально значущих надбань національної та
світової духовної культури.
Протягом останніх років особлива увага звертається на виховні можливості
дозвілля дітей та підлітків. Зокрема, Закон України „Про позашкільну освіту”
визначає державну політику у цій сфері, її правові, соціально-економічні, а
також організаційні, освітні та виховні засади. У цьому та інших документах,
присвячених вихованню підростаючого покоління в позашкільних закладах, дозвілля
розглядається як специфічна сфера для виховання підростаючого покоління,
формування світоглядної культури, потреб, смаків, почуттів та емоцій. Відтак
дозвілля є сферою здійснення просвітницько-виховного впливу на дітей та
підлітків.
Проблему педагогічної організації дозвілля досліджували Б. Брилін [18],
А. Воловик, В. Воловик [32], Ю. Жданович [61], А. Кузьмінський [102],
В. Лупійчук [108], В. Омеляненко [126], І. Петрова [138], Г. Троцко [107],
М. Фіцула [188], Н. Цимбалюк [218], А. Цьось [219] та інші науковці. Аналіз
їхніх праць дав змогу дійти висновку, що дозвіллєва діяльність, яка
здійснюється за різними напрямами: освітнім, громадянсько-соціальним,
техніко-трудовим, спортивно-туристичним, санітарно-гігієнічним,
природоохоронним, народознавчим, художньо-естетичним, створює умови для
всебічного формування духовності конкретної особи. Водночас на сьогодні ще мало
досліджені можливості комплексної реалізації розвиваючої та
рекреаційно-розважальної функцій дозвілля (М. Аріарський [5], М. Поплавський
[144], В. Тріодін [200] ).
Аналіз праць вітчизняних та російських (А. Жарков [60], Т. Кисельова [83],
Н. Максютін [111] ) вчених, а також найновіших досліджень українських науковців
з досліджуваної тематики (Т. Гончар [43], М. Татаренко [193], Т. Черніговець
[221], Г. Шипота [225] ) виявив, що проблема гармонійного розвитку в умовах
дозвілля є багатоаспектною, вона потребує подальшого вивчення і розробки
багатоцільових соціально-культурних, дозвіллєвих програм (В. Кірсанов [81] ).
Все це свідчить про посилення на сучасному етапі інтересу працівників освіти до
виховних можливостей української народної педагогіки, до її виховного
потенціалу. На необхідності враховувати досвід української народної педагогіки,
розумно поєднувати національне й загальнолюдське у процесі виховання молодого
покоління наголошують Н. Струманський [184], М. Фіцула [198] та ін., на
використання засобів і методів народної педагогіки у формуванні національної
свідомості, гуманістичного світосприймання у дітей та підлітків — В. Ігнатов
[69], В. Каюков [78], В. Кузь [100], І. Мартинюк [114], Ю. Руденко [156],
З. Сергійчук [101], М. Стельмахович [141], О. Степанов [178], В. Стрельчук
[183], Є. Сявавко [192], Д. Тхоржевський [201].
Водночас у практичній роботі з організації дозвіллєвої діяльності наявні
істотні суперечності. З одного боку, традиційна система організації дозвіллєвої
діяльності підлітків, усталена у виховній практиці, вже не спроможна
забезпечувати вирішення завдань національного виховання. З іншого боку, сучасні
програми виховання на засадах української народної педагогіки здебільшого
застосовуються у навчальному процесі, а дозвіллєва діяльність як просвітницька,
художньо-творча, рекреаційна та інші форми соціальної активності перебувають
поза увагою як науковців, так і педагогів-практиків.
Суперечність між необхідністю посилення виховного впливу на підлітків у роботі
закладів дозвілля засобами української народної педагогіки і недостатнім
теоретичним та методичним дослідженням цієї проблеми, а також актуальність та
недостатній рівень дослідженості проблеми зумовили вибір теми дисертаційного
дослідження: “Педагогічні засади організації дозвілля підлітків засобами
української народної педагогіки”.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до державної комплексної програми
„Культура. Просвітництво. Дозвілля”, цільового проекту "У майбутнє — через
культуру" Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради і є складовою
комплексної наукової теми кафедри прикладної культурології Київського
національного університету культури і
- Киев+380960830922