розділ 2
ОБ`ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для досягнення мети роботи було обрано 8 препаратів з протизапальною дією:
Індометацин – Метиндол, фірма «Polfa» (Польша), табл. вкр. об. 0,025 №30, серія
371085.
Диклофенак – Вольтарен, фірма «Novartis» (Швейцарія), табл. по 0,05 №20, серія
3-563441.
Піроксикам – Фелден, фірма «Pfizer» (США), табл. по 0,01 №10 від 3.06.02.
Мелоксикам – Моваліс, фірма «Boehringer Ingelheim» (Германія) табл. 7,5 мг №20,
серія 8066780.
Целекоксиб – Целебрекс, фірма «Searle» (Великобританія), капс. 0,2 №10, серія
564.170.
Амізон - Амізон, ВАТ „Фармак”, табл. по 0,25 г №10, серія 211100.
Рексод - отримана в ВАТ «РЕСБИО» з культури штаму дріжджів-продуцентів
Saccaharomyces cerevisiae Y2134, отриманих в ООО «ТРИС» (м. Москва, Росія).
Гранули кверцетину Борщаговського ХФЗ 2,0 від 3.05.01.
В наших дослідженнях були використані дози ЕД50 порівнюваних препаратів за
антиексудативною, антиальтеративною, антипроліферативною, анальгезуючою,
жарознижуючою активністю, представлені в літературі (таблиця 2.1) за даними
різних авторів (індометацин [47], диклофенак [47], піроксикам [47], мелоксикам
[240], целекоксиб [163], амізон [14], рексод [146], кверцетин [175] .
Таблиця 2.1
Дози ЕД50 обраних препаратів
Препарати
ЕД50, мг/кг за .... активністю
антиек-судатив-ною
антиальтеративною
антипро-ліферативтивною
антиар-тритною
аналь-гезую-чою
жаро-знижуючою
10
2,1
11
15,4
12
3,4
92
1
50
30
4,8
60
170
50
14
100
Примітка:
І – індометацин; Д – диклофенак; П – піроксикам; М – мелоксикам;
Ц – целекоксиб; А – амізон.
Антиоксиданти рексод (Р) і кверцетин (К) вивчали в УТД (0,02 мг/кг та 5 мг/кг,
відповідно) [146, 175].
При проведенні експериментальних досліджень обрані препарати вводили у вигляді
розчинів або суспензій внутрішньошлунково в дозах EД50 за відповідною
активністю, рексод – внутрішньоочеревинно (таблиця 1). Рексод розчиняли в воді
для ін’єкцій, інші препарати вводили у вигляді тонко диспергованих суспензій,
стабілізованих емульгатором твіном-80. Розчин або суспензії досліджуваних
речовин вводили з розрахунку 1 мл на 100 г маси тварини.
При порівнянні протизапальних засобів одним з адекватних і інформативних
критеріїв їх активності є антиексудативна дія. Протизапальні засоби з різними
механізмами дії виявляють вплив на окремі патофізіологічні та біохімічні ланки
запалення, або на декілька одночасно. Численні дані літератури свідчать про
те, що НПЗЗ, які володіють вираженою дією при одних формах запалення,
малоефективні або не ефективні при інших [48, 61]. Це зумовлено тим, що
запалення, викликане різними агентами, відрізняється особливостями свого
розвитку та факторами, які беруть участь в його генезі [69, 70, 164]. У зв`язку
з цим обрані препарати ми вивчали на моделях гострого ексудативного запалення,
індукованого різними флогогенними агентами, і використовували декілька
експериментальних моделей з різними механізмами розвитку: карагенінового,
гістамінового, серотонінового, декстранового, зимозанового і формалінового
набряків. Для поглибленого вивчення протинабрякової дії порівнюваних
препаратів використали модель набряку легенів у щурів. Різноплановість
механізму ексудації на даних моделях дозволила порівняти механізми
антиексудативної дії виучуваних препаратів.
Для порівняльного дослідження антиексудативної активності обраних
протизапальних засобів всі експерименти проведені в ідентичних умовах: на
однакових моделях, препарати вводили в ізоефективних дозах, в одному режимі,
на одному виді експериментальних тварин – щурах.
При порівнянні антиексудативної активності виучуваних препаратів їх уводили в
дозі EД50 за антиексудативною активністю за 1 годину до індукції запалення.
Гостре ексудативне запалення відтворювали такими флогогенами: карагеніном 1%,
гістаміном 0,25%, серотоніном 0,5%, декстраном 6%, зимозаном 2% і формаліном
0,25%. Флогогенні агенти вводили щурам субплантарно в об`ємі 0,1 мл.
Контрольним тваринам вводили еквівалентну кількість очищеної води.
Вимірювання величини набряку лап у щурів проводили за допомогою механічного
онкометра за А.С. Захаревським в динаміці:
* через 1, 2, 3, 6 і 24 години після введення карагеніну;
* через 1, 2, 3 години після введення гістаміну, серотоніну і декстрану;
* через 1, 2, 3, 4 години після введення зимозану;
* через 1, 2, 4, 8, 24 и 48 години після введення формаліну.
Активність порівнюваних препаратів визначали за їх здатністю зменшувати
розвиток набряку та виражали у відсотках. Відсоток активності означає те, на
скільки даний препарат пригнічує розвиток набряку по відношенню до контролю,
де величина набряку приймається за 100%.
(Мо –Мз) х 100
А = 100% - ----------------------------, де
Мок –Мзк
А – антиексудативна активність, %;
Мо – об`єм набряклої лапи в досліді (у лікованих тварин);
Мз – об`єм здорової лапи в досліді; Мок – об`єм набряклої лапи в контролі (у
нелікованих тварин);
Мзк - об`єм здорової лапи в контролі.
У зв`язку з тим, що доведена роль вільних радикалів у розвитку будь-якого
запального процесу [6], становило інтерес вивчити вплив обраних препаратів на
активність процесів ВРО, а також активність цитолітичних процесів в умовах
карагенінового набряку. Активність процесів ВРО визначали за вмістом
ТБК-активних продуктів, а інтенсивність цитолітичних процесів – за рівнем
аспартатамінотрансферази (АсАТ) у крові дослідних тварин. Визначення
ТБК-активних продуктів у цьому та усіх наступних експериментах проводили за
реакціє
- Киев+380960830922