РОЗДІЛ 2
ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ПАРАЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ В УСНОМУ СПІЛКУВАННІ
2.1. Принципи відбору матеріалу для навчання майбутніх учителів англійської
мови використовувати паралінгвістичні засоби
Проблема визначення принципів відбору навчального матеріалу в методиці
викладання іноземних мов закономірно виникає з потреби відібрати
науково-обґрунтований матеріал і певним чином систематизувати його. Вирішення
цього питання є однією з передумов ефективного навчання.
У сучасних дослідженнях з проблеми визначення принципів відбору
соціокультурного матеріалу, а саме для навчання усного спілкування у
взаємозв’язку його вербального й невербального компонентів, питання відбору
паралінгвістичних засобів усного спілкування вирішувалось відповідно до мети
навчання. Так, С.А.Должніковою виділено принципи відбору матеріалу для навчання
невербальних засобів усного спілкування на уроці іноземної мови у початковій
школі [39, с.115]. Н.Г.Баженовою визначено принципи відбору невербальних
засобів усного спілкування для шкільного курсу французької мови [5, с.56].
О.В.Кавнатською сформульовано критерії відбору невербальних одиниць для
розвитку умінь професійно-ділового спілкування спеціалістів в галузі навчання
іноземних мов [47, с.102]. Але питання відбору матеріалу для навчання майбутніх
учителів використовувати паралінгвістичні засоби в усному спілкуванні
англійською мовою розроблене не було.
З метою визначення принципів відбору матеріалу для навчання майбутніх учителів
використовувати паралінгвістичні засоби в усному спілкуванні англійською мовою
проаналізуємо сучасні публікацій з вищеназваної проблеми.
С.А.Должнікова до принципів відбору матеріалу для навчання невербальних засобів
усного спілкування на уроці іноземної мови у початковій школі відносить принцип
єдності вербальних і невербальних засобів спілкування; врахування
культурно-специфічних особливостей невербальних засобів спілкування; потреби
конкретних невербальних засобів у рамках сюжету і ситуацій, передбачених
підручником [39, с.115]. У дослідженні не конкретизовано зміст принципів.
Можливо, у цьому немає потреби, оскільки назви принципів є досить поширеними і
частково містять пояснення щодо кожного з них. Так, назва першого принципу
підкреслює спрямованість відбору матеріалу на навчання спілкування у
взаємозв’язку його вербального й невербального компонентів. Другий принцип
віддзеркалює соціокультурний підхід, який враховує відмінності у невербальних
системах рідної й іноземної культур. Третій принцип дозволяє відібрати
невербальні засоби, що відповідають тематиці підручника. Можливо, доцільно було
б виокремити і принцип, що відображав би специфіку навчання у початковій школі.
Хоча імпліцитно, така специфіка відображена у третьому принципі, оскільки
підручник має враховувати особливості навчання у початковій школі.
В іншому дослідженні визначено принципи відбору невербальних засобів усного
спілкування для шкільного курсу французької мови [5]. Проаналізуємо
запропоновані принципи. Згідно принципу функціональності відібрано ті жести, що
існують у повсякденній свідомості носія мови, й виключено нестабільні, нестійкі
жести. Вважаємо, що зміст цього принципу розкрито не повністю. Запропоноване
пояснення скоріше відповідає принципу достатнього мінімуму.
Ще одним принципом є принцип чіткої диференціації з рідною культурою.
Виокремлення такого принципу цілком слушно обґрунтовано тим, що при
семантизації паралінгвістичних засобів соціально далекої культури виникає
лінгвокраїнознавча інтерференція. За принципом екзотичності відібрано ті
паралінгвістичні засоби, що відсутні у рідній комунікативній системі. Необхідно
зазначити, що зміст цього принципу частково входить до змісту принципу
диференціації з рідною культурою, оскільки жести, відібрані за принципом
екзотичності, також спрямовані на подолання інтерференції. Тобто має місце
дублювання принципів.
Наступний принцип – принцип системності, який пов’язано з тематичною і
ситуативною співвіднесеністю. На наш погляд, зміст цього принципу радше
потребує назви тематичності або ситуативності, ніж системності. Тобто у цьому
випадку назва принципу не відповідає його змісту.
Принцип кореляції мовленнєвого матеріалу з немовленнєвим визначено як
необхідний, оскільки вони знаходиться у тісному взаємозв’язку. Необхідність
цього принципу не викликає сумнівів, тим більше, що він зазначається й в інших
працях з проблеми [39; 55 та інші].
У зв’язку з принципом відповідності програмному матеріалу виникає питання: чи
містять програми відповідний матеріал? Аналіз показав, що чинні програми поки
що не містять такого матеріалу.
За принципом достатнього мінімуму Н.Г.Баженовою цілком обґрунтовано відібрано
матеріал, що максимально наближає учнів до повноцінного комунікативного акту
французькою мовою [5, с.62].
Таким чином, у багатьох проаналізованих вище принципах відбору матеріалу
спостерігається дублювання їх змісту або невідповідність назви принципу його
змісту. Крім того, принцип відповідності програмному матеріалу на сучасному
етапі не може бути врахований, оскільки сучасні програми поки що не містять
відповідний матеріал. Проте, принципи чіткої диференціації з рідною культурою,
кореляції мовленнєвого матеріалу з немовленнєвим вважаємо обґрунтовано
необхідними у зв’язку з принципами навчання іноземних мов (принцип урахування
рідної мови) і з природою невербальних засобів спілкування (взаємодія
вербального і невербального компонентів в усному спілкуванні).
У роботі Л.Д.Літвінової визначено релевантні
- Киев+380960830922