РОЗДІЛ 2
ТИПОЛОГІЯ ТЕКСТІВ АМЕРИКАНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО РЕНЕСАНСУ
Будь-який текст, і модерністський у тому числі, неможливо позбавити "пам'яті тексту" [132, с. 583], зокрема, "жанрової пам'яті" про історично сформовані типи текстів [15, с. 178-179, 205; 126, с. 13], та "композиційної пам'яті" про зовнішню й внутрішню організованість, цілісність і зв'язність тексту. Ця "жанрово-композиційна" пам'ять має обов'язкове втілення в поетичному мовленні. Окреслені в попередньому розділі теоретично-методологічні засади дослідження дозволяють здійснити типологію текстів американського поетичного ренесансу шляхом виявлення повторюваних серед них жанрових ознак і принципів композиційної організації, а, отже, й виявити жанрову й композиційну "пам'ять" таких текстів.
Виокремлені в дисертації жанрові різновиди текстів американського поетичного ренесансу не є історично сформованими, що є необхідною умовою для визначення жанру [54, с. 251; 108, с. 28], тому в роботі, власне, встановлюються не жанри досліджуваних текстів, а їхні жанрові типи.
2.1. Домінантні жанрові ознаки як критерій типологізації
Враховуючи як онтологічні, так і гносеологічні властивості текстів американського поетичного ренесансу, нами встановлено домінантні жанрові ознаки - об'єм та спосіб художнього відображення дійсності - як такі, що визначають особливості їхньої формально-змістової й смислової організації.
2.1.1. Типи текстів різного об'єму. Взаємозв'язок і взаємодетермінованість жанру, об'єму й композиції мовленнєвого цілого відзначав ще М.М.Бахтін [17, с. 271-272; див. також: 34, с. 163; 120, с. 514-515; 131, с. 252; 154, с. 92-96, 214; 183, с. 99; 191, с. 448; 216, с. 7]. Жанр зумовлює структурні особливості твору, певною мірою впливає на його об'єм, опосередковано відображається в його мовній субстанції [121, с. 82].
У науковій літературі не лише констатується, але й емпірично доводиться залежність якості форми тексту від його об'єму [154, с. 108-123]. Розмір речення (в словах) і розмір абзацу (в реченнях) є репрезентантами дрібних "порцій" смислу, заданих автором. І хоча автором вони свідомо не плануються в процесі творчості, певним чином враховуються читачем [154, с. 92; див. також 275, с. 84]. Порівняйте: "Чим лапідарніший текст, тим вагоміше слово, тим більшу частину даного універсуму воно позначає" [131, с. 91]. Одностайність із цими думками демонструють міркування О.С.Кубрякової: "Текст має розглядатися як [...] така протяжність, яка за всією своєю архітектонікою й організацією, за всіма використаними в ньому мовними засобами і т.п. має забезпечувати адресатові формування ментальної моделі такого тексту. Саме в цьому смислі він має також забезпечити адресатові вихід за межі безпосередньо даного в самому тексті й послужити джерелом подальших можливих інтерпретацій тексту" (курсив наш. - О.Л.) [120, с. 517].
Будь-який смисл вимагає для свого вираження певної тривалості тексту
в часі, і цей фактор, безумовно, впливає на сприйняття тексту й особливості його обробки [див. 154, с. 214]. У цьому знаходить вияв іконічний принцип кількості (iconic principle of quantity), що ґрунтується на здатності людини асоціювати більшу кількість позначувального з більшою інформативністю й навпаки [153, с. 69]. Так, текст великого об'єму здатен вмістити більш різноманітний зміст, відобразити його з достатньою деталізацією. Текст малого об'єму по-іншому змістовний у плані енергетики, його лаконізм ретельно вивірений і позбавлений деталізації. Об'єм тексту ще до читання вже є інформативним для читача, оскільки сигналізує про вибір темпоритму сприйняття, формує підсвідому установку для синхронізації часу, необхідного для читання тексту [154, с. 214] та для його обробки.
Як твердять когнітологи [354; 355; 366], для кожної категорії існує "найкращий взірець класу", або прототип. Залучивши теорію прототипів до теорії жанрів, в межах якої домінантною жанровою ознакою є об'єм поетичного тексту, можна встановити: а) тексти якого об'єму є прототиповими, б) критерії, що характеризують такі тексти. Так, зокрема визначається, що прототиповими є тексти невеликі за своїм об'ємом [120, с. 515; див. також 154, с. 109], у контексті роботи - тексти середнього об'єму. Будучи безпосередньою матеріальною даністю, такі тексти можна оглянути в найдрібніших деталях. Вони мають чітко виражені межі: початок, кінець і те, що розміщене між ними. Тим самим вони демонструють такі важливі характеристики тексту, як його окремішність, формальна й семантична самодостатність, тематична визначеність і завершеність. Нарешті, зрозумілою є інформативність таких текстів, їхнє когнітивне підґрунтя - смисл їхнього створення, загальний задум і реалізований в особливій мовній формі результат створення у вигляді певного семантичного (семіотичного) простору [120, с. 515-516].
Визнаючи деяку категоричність останнього твердження стосовно експліцитного характеру інформативності поетичних текстів середнього об'єму, в цілому ми схиляємося до думки, що в таких текстах сконцентрована найбільша кількість спільних для всієї категорії рис. Іншими словами, такі тексти інкорпорують особливості формування композиційно-смислової структури, властиві текстам як великого, так і малого об'ємів. Останні, становлячи "периферію категорії", є найбільш маркованими.
Об'єм тексту набуває особливого значення в епоху модернізму. Вірші стають коротшими; модерністські поети намагаються писати довгі поеми, проте вікторіанські принципи поєднання та організації текстового матеріалу не задовольняють їхнім вимогам [324, с. 933; 328, c. xv]. Поети прагнуть передати читачеві свої емоції не безпосередньо, а опосередковано - через художній світ твору, його структуру, ритм, звучання [69, с. 120], тому традиційні елементи структурування тексту змінюються новими принципами подачі й організації матеріалу, такими як: імітація плину свідомості, перебої думки, паралельний і перехресний рух декількох потоків думок, фрагментарність, монтаж, словотворчість [там