РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДУМОВ ФОРМУВАННЯ AМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Оцінка зовнішніх факторів, що впливають на формування амортизаційної політики вугледобувних підприємств
Фактори впливу на амортизаційну політику підприємства зображено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Фактори впливу на амортизаційну політику підприємства
Згідно з рис. 2.1 до зовнішніх факторів, що впливають на формування амортизаційної політики вугледобувних підприємств, класифікацією, розробленою в даній роботі, віднесено наступні.
Державна амортизаційна політика. Цей фактор в свою чергу залежить від стану економіки, рівня наповнення бюджету за рахунок інших джерел, крім податку на прибуток (оскільки саме звільнення амортизації від податку на прибуток вказує, яку саме частку валового доходу держава визнає як вартість зносу основних засобів, перенесену на вартість продукції у процесі її реалізації), від розподілу політичних сил у Парламенті та Кабінеті Міністрів, від прийнятої концепції амортизаційної політики, від рівня інтеграції економіки України до відповідних міжнародних структур, і вже в останню чергу - від рівня реального зносу діючих основних засобів, хоча мало б бути навпаки.
Найвагоміші наслідки для умов ведення амортизаційної політики підприємства, як показав досвід останнього десятиріччя, мають прямі дії держави щодо норм податкової амортизації та порядку визначення вартості, що амортизується. Що ж до інших заходів, таких, як дозвіл на вибір методу амортизації, на встановлення строку корисного використання чи на переоцінку вартості основних засобів, то вони лише регламентують облік та планування руху основних засобів на підприємстві. Від цього теж залежать фінансові результати діяльності підприємств, але не звітного, а майбутніх періодів, до того ж не прямо, а в залежності від того, наскільки ефективною буде амортизаційна політика у виборі напрямків та форм оновлення основних засобів, чи буде раціональним вибір видів оновлення (заміна, модернізація, додаткове введення) та наскільки ефективно ці досягнення будуть використані у господарчій діяльності підприємства. Питання полягає в тому, чи можна вважати повноцінним методом амортизації такий, який не може ніяк вплинути на суму, що буде вивільнена від оподаткування та чи є амортизацією уся нарахована сума, якщо вона частково оподатковується? Адже якщо суспільство через державні органи влади визнає, що основні засоби зношуються і треба їх вартість повернути знов до виробничого процесу, але при цьому частину цієї вартості таки відбирає у вигляді податку на прибуток, то виходить, або метод невірний (і тоді єдино вірний - податковий), або завищена первинна вартість (то навіщо її було завишати), або оподаткування не має зв'язку з амортизацією (то тоді просто треба встановити меншу ставку податку на прибуток). Для того, щоб підприємство дійсно могло вибирати метод амортизації, а не метод умовного нарахування зносу, необхідно щоб:
обраний метод був чинним і для оподаткування (зараз їх затверджує Мінфін згідно з п. 8.3.6 Закону "Про оподаткування прибутку");
дозвіл на переоцінку основних засобів, як і порядок визначення вартості та її індексації був однаковим для бухгалтерського та податкового обліку, інакше нарахована сума амортизації ніколи не буде відповідати реальним потребам оновлення та підтримки у працездатному стані основних засобів;
всі норми залежали від строків корисного використання, встановлених із урахуванням кількості продукції, що може бути вироблена за цей період, інакше буде зростати розрив між темпами нарахування амортизації та темпами зносу основних засобів, і на порозі техногенної катастрофи звітність буде давати благополучну картину.
Існує поширений погляд, з яким податковий метод веде до недоамортизації чи переамортизації основних засобів. Що стосується бухгалтерського обліку, то це майже завжди так, але щодо оподаткування, то навіть якщо вугільний комбайн остаточно вийшов з ладу раніше всіх встановлених строків, його вартість не віднімається від балансової вартості групи 2, 3, 4 до повної податкової амортизації цього засобу, навіть якщо його вже ліквідовано (п. 8.4.6). Щоправда, не визначено, чи можна здачу на металолом визначити як продаж, оскільки при продажу (п. 8.4.4) недоамортизована податковим методом вартість повинна відніматись від вартості групи.
На відміну від зазначених прямі дії державної амортизаційної політики дуже впливові саме у звітному періоді:
Збільшення норм амортизації тільки основних засобів третьої групи з 3,75% до 6,0% щоквартально додало до джерел фінансування шахт за час використання нових норм: по ДП "Луганськвугілля" - 2393,3 тис. грн.; по ВАТ "Краснодонвугілля" - 3762,1 тис. грн.; по ОП ш/у "Луганське" - 488,9 тис. грн.; по ОП ш. "50-річчя СРСР" - 222,5 тис. грн.; по ДП "Свердловантрацит" - 1976,0 тис. грн.; по ОП ш. "Должанська-капітальна" - 627,1 тис. грн.; по ОП ш. "Центросоюз" - 57,2 тис. грн.; по ОП ш. "Красний партизан" - 617,6 тис. грн. Ці дані балансової вартості визначені шляхом множення введених з 1 січня 2004 р. основних засобів 3-ї групи по кожному підприємству на коефіцієнт, враховуючий перевищення нових норм над старими (kп=0,0225).
Але ж вивчення динаміки використання амортизаційних коштів у 2005 році доводить, що це підвищення підприємства не використовували за цільовим призначенням.
Збільшення вартості основних засобів гірничодобувних підприємств (табл. 2.1) при індексації та за рахунок витрат на поліпшення (що перевищують 10% їх балансової вартості), які відносяться на збільшення (хай навіть необґрунтоване) балансової вартості основних засобів могло б додатково дати по зазначених підприємствах тільки за 2005 рік при коефіцієнті індексації 1,003 відповідно індексу інфляції за 2004 рік: ДП "Луганськвугілля" - 14993,0 тис. грн.; ВАТ "Краснодонвугілля" - 14862,0 тис. грн.; ОП ш/у "Луганське" - 4332,5 тис. грн.; ОП ш. "50-річчя СРСР" - 964,3 тис. грн.;
Таблиця 2.1
Динаміка балансової в