РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТЕМАТИЧНОЇ ГРУПИ НАЗВ ПОСЕЛЕНЬ
2.1. Назви поселень міського типу
Праці істориків свідчать, що поселення в Київській державі поділялися на міські та сільські. Усі укріплені поселення були містами [2, 8]. На позначення поселень міського типу в українській мові здавна засвідчені слово город, його старослов'янський фонетичний варіант град, апелятив місто та похідні.
Город. Функціонування повноголосної форми іменника слов'янського походження город документується ранніми пам'ятками давньоруської писемності [163, 47]. П.Я. Черних відзначає, що первинним значенням цього слова було "огорожа, стіна", з якого розвинулося "огороджене з усіх боків місце". Дослідник підкреслює, що лексема город у києворуський період уживалася з багатьма значеннями, а її фонетичний варіант град тільки зі значенням "місто" [193, 84-85]. З.Т. Франко, вивчаючи особливості функціонування ойконіма Київ у пам'ятках писемності, помітила, що в досліджуваних текстах словосполучення "топотермін + ойконім Київ" дуже нечисленні, але стосовно інших міст, містечок, городищ вони непоодинокі [182, 64].
За даними "Словника староукраїнської мови ХІV-ХV ст.", іменник город вживався зі значеннями: 1) укріплене місце з оборонними спорудами; 2) великий населений пункт, перев. на Магдебурзькому праві; 3) населення города, кріпості (І, 253). Варіанти город і град представлені в перекладній пам'ятці "Четья-Мінея" (1489 р.) [35, 257-258].
На позначення поселення міського типу слово город уживається і в ХVІ-ХVІІІ ст.: Зродил Алеkандра, который межи иными подhлу своег? городами обладал городом, названым Четвертн#; До сих час?въ ласкою Бж?ею при своемъ о(т)чистом городh Четвертни зоставаєшс#... ты з своеи Четвертнh оутhшайс# яко з найболшого Города, поневаж старожитное гнhздо и Домъ твой єсть (1623, Київ, Зах. Коп., Присвята князю Святополку Четвертинському // МІКСВ, 70-71). Воно засвідчене в тексті Нягівських повчань, де синонімічним йому було ще й діалектне варыш, напр.: Варыш Вавилон, у варыши Неневіи [43, 30, 65]. Ця назва, запозичена з угорської мови, й до сьогодні функціонує в карпатських говорах зі значеннями "місто", "центр села" [88, 159].
У "Словнику української мови ХVІ - першої половини ХVІІ ст." функціонування аналізованого слова ілюструється у словниковій статті фрагментами різножанрових текстів: ділових, конфесійних, полемічних тощо, що свідчить про його активне використання.
Досліджуваний нами матеріал показує, що слово город неоднаково використовувалося мовцями, напр. у Пересопницькому євангелії, за даними словопокажчика, воно вживається тільки 2 рази, а в інших випадках ужито форму град і слово місто (ПЄ, 464); у творах І. Галятовського ми не виявили цього апелятива, а тільки назву місто і форму град у цитатах із Святого Письма (див. пункт Місто).
Назву город уживає Г. Сковорода в поетичному циклі "Сад божественних пісень": Всякому городу нрав и права, Всяка имhет свій ум голова (Сковорода, 40); Города славны, высоки на море печалей пхнут; Не хочу за барабаном ити плhнять городов (там само, 42); За тобою маршируют, разоряют города, цhлый вhк бомбандируют, но достану ли когда? (там само, 53), а також у прозових творах, філософських трактатах: Если напримhр, каято-фамилія, или город, или государство по сему моделю основано (там само, 117); Четвертый сказал: "То город". Пятый вопіял: "То село" (там само, 150); Скажи, пожалуй, естли бы житель из городов, населенных в Лунh, к нам на наш земной пришол, не удивился бы нашей премудрости (там само, 172); Много врали о богинh Минhврh, которой посвящон был город Афинскій (там само, 204).
Лексеми на позначення міст представлені в пам'ятках української лексикографії. Зауважимо, що староукраїнські лексикографи, розкриваючи в перекладній частині значення реєстрових слів, віддають перевагу іменникові місто. Так, це слово зафіксовано у "Лексисі" Л. Зизанія: Сіндонъ: простирало... для того так названо же на первh в мhстh Сідонh тоє робити (ЛЗ, 74); митрополія головніше мhсто в яком повhтh (58); струтъ, збурене мhсто албо люду побитьє (79); внh града, за мhстом (33). Частіше за інші найменування слово місто засвідчено в перекладній частині "Лексикону славенороського" П. Беринди: реєстровому град відповідає місто (ЛБ, 28); внh града - за мhстом (16); внутръ града - в мhстh (24). П. Беринда вносить до реєстру власні назви іноземних територіальних одиниць і дає їм енциклопедичне тлумачення, використовуючи апелятив мhсто: Алеkандриа... мhсто в єгvптh (174); Беръ ... мhсто в македоніи (186); Аппієвъ торгъ ... мhсто поблизу Риму лежачи (178); Икокъ ... мhсто в племени Неф?алимли (208); Сава... ?т того мhсто Е?іопіи имя взяло (230); Капернаумъ ... мhсто (214); Кар?анъ ... мhсто (211); Рым ... мhсто влоское (229); Габімъ ... мhсто лежачи в іудеи (196).
Лексема місто засвідчена також в етимологічних поясненнях складених топонімів та інших назв, де нею перекладено іншомовний складник -поль; -поліс (з гр. місто): Любополит: милосник мhста (220); Пентаполь: пяти мhст (229); Персиполис: Персии мhсто (228). Але, розкриваючи походження власної назви Никополь, автор "Лексикона" вживає два словосполучення: із словом град і місто: Побhдительный град, звитязства мhсто (224). За допомогою слова град пояснено етимологію ойконіма Ієраполь: сщенный град (199). Можливо, в цьому випадку на вибір лексикографом старослов'янського варіанта град вплинула семантика першої частини назви ієра (з гр. священний). Неповноголосну форму як відповідник іншомовному елементові -поль вжито також в етимологічному тлумаченні загальної назви столичного міста: митрополіа: мати градовом (223). Слово град трапляється ще в кількох випадках енциклопедичних тлумачень: Аасарнъ ... имя града в племени іудіиh (170); колодязь за морем фаллинскимъ ... от града Сулиеh k верст (224). Один раз у "Лексиконі" засвідчено слово город: Генисаре?ъ: городъ князя (198). Отже, проаналізований матеріал показує, що П. Беринда використовує усі лексичні одиниці із синонімічного ряду слі