Розділ 2. Методи порівняльного аналізу показників розвитку галузей економіки.
2.1. Системний підхід у порівнянні розвитку галузей економіки.
Розвиток економіки України відбувається в період її переходу до ринку. В цей період швидко збільшується недержавний сектор, в економіці вже повинні діяти ринкові закони. З іншого боку, в Україні залишається значна частка державної власності, в якій основні управлінські рішення приймаються в державних органах з метою оптимального регулювання відносин між виробниками продукції (надання послуг) та споживачами. Тобто відбувається поєднання інтересів регулювання і вільного ринку. Процес розвитку економіки України спостерігається і аналізується статистичними державними органами. Управління завжди поєднує директивні і економічні методи. До директивних (обов'язкових) відносяться такі чинники:
- загальнодержавні норми і нормативи;
- державні інвестиції;
- державні контракти і замовлення;
- регульовані ціни та окремі види товарів;
- дозволи на деякі види діяльності і квоти на виробництво та реалізацію окремих видів продукції.
Для ефективного розвитку економіки потрібно оптимально сполучати державне регулювання і ринкові відносини. Розвиток економіки країни залежить від багатьох факторів. Частина з них є головними, які визначають перспективи і прогнози економічних показників. Друга частина відноситься до другорядних і стохастичних, врахування яких при аналіз економіки країни може відбуватися за допомогою статистичних методів. Економічна наука відносить методи прогнозування і планування до теорії управління, в якій поєднуються методи аналізу, прогнозу обліку і звітності. Дуже складним процесом є поєднання поставлених цілей при розробці програм (планів) і бюджетів. Економіка України є складною системою елементів, які мають і самостійне значення і знаходяться у взаємодії між собою. Тому процеси аналізу, прогнозування і планування економічного і соціального розвитку України потрібно розглядати як необхідну методику створення умов для досягнення поставленої мети державними органами на основі врахування важливих взаємозв'язків між об'єктами (галузями) економіки. Отже, всю економіку країни можна розглядати як складну економічну систему, в якій функціонують підсистеми з відповідними обов'язковими зв'язками між собою. Для дослідження такої системи корисно використовувати системний підхід.
За системним підходом вся система розглядається як сукупність взаємопов'язаних підсистем, визначаються ці взаємозв'язки і досліджується кожна підсистема окремо з урахуванням існуючих взаємозв'язків. У відповідності до поставленої цілі отримані результати досліджень підсистем синтезуються і створюють загальні рішення відносно розвитку всієї системи.
Велике значення при застосуванні системного підходу мають використання принципів і методів системного аналізу.
До основних принципів можна віднести:
1. Цілісність - можливість розглядати одночасно систему як єдине ціле і як сукупність окремих взаємопов'язаних елементів ( підсистем);
2. Ієрархічна структура, в якій враховується підпорядкованість виділених елементів (підсистем);
3. Структуризація, яка дозволяє аналізувати елементи системи і їхні взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури;
4. Множинність, що означає можливість використання різних методів і моделей для аналізу системи;
5. Комплексність, що означає проведення аналізу підсистем в повному обсязі незалежно від природи сукупних елементів;
6. Системність, тобто використання теорії систем для аналізу об'єктів.
Теорія систем - це наука, яка має змістом аналіз, проектування і функціонування систем як самостійних господарських ланок, так і цілої системи цих ланок. Будь-яка організаційна бізнесова структура може аналізуватися з використання теорії систем. Для цього потрібно виділити елементи системи у вигляді підсистеми, які разом зі своїми взаємозв'язками визначають її склад, властивості і характеристики. Також потрібно визначити границі досліджуваних параметрів системи. Границі дії системи встановити потрібно з врахуванням можливостей її розвитку і взаємодії з навколишнім середовищем. Головною ефектоутворюючою складовою системи є визначення не тільки ефекту від функціонування кожної підсистеми, але й синергічний ефект, який утворюється за рахунок взаємодії підсистем.
Кінцевою метою застосування системного підходу є підвищення ступеня ефективності шляхом включення всіх аспектів критерію ефективності оцінки і одержання такого показника, за яким можна порівнювати і оцінювати об'єкти.
Виділяються передумови застосування системного підходу в оцінці управління об'єктом:
- визначення впливу людського фактору;
- зміна зовнішніх і внутрішніх факторів;
- оновлення значень параметрів системи у відповідності до сучасних умов;
- наявність універсальних показників для оцінки інформації, яка надходить до системи;
- можливість виявлення всіх аспектів використовуваних критеріїв оцінок рішень;
- наявність відповідних методів аналізу;
- можливість узагальнення отриманих рішень для підсистем;
- можливість своєчасної якісної обробки інформації;
- можливість впровадження децентралізації;
- можливість врахування головних факторів при дослідженні процесів;
- можливість кількісної оцінки інформації, яка поступає в якісному вигляді.
Критерій ефективності функціонування об'єкта повинен бути адаптивним та гнучким.
Адаптація критерію повинна мати соціальний аспект, тобто критерій повинен враховувати зміст внутрішнього та зовнішнього середовища. Критерій повинен також мати здатність оцінювати зміни по виробництву і реалізації товарів та послуг, законодавчі державні акти і ринкові відносини між суб'єктами цих відносин.
Застосування такого критерію в системному підході дає змогу динамічно керувати системою з оптимальною ефективністю.
Економіку країни можна розглядати як складну організаційно-економічну систему, в якій є входи і виходи, підсистеми і взаємозв'язки.
Використовуючи системни