Вы здесь

Психологічні засади організації навчання іноземної мови у дошкільних навчальних закладах.

Автор: 
Шаркова Наталія Федорівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001451
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. Емпіричне дослідження умов ефективної організації навчання іноземної
мови в дошкільних навчальних закладах
2.1. Організація та процедура проведення емпіричного дослідження
Метою констатуючого експерименту було: 1) розробка конкретних методичних
прийомів навчання іноземної мови із спиранням на імітаційні здібності дитини;
2) порівняльний аналіз ефективності засвоєння мови в умовах безпосередньої та
відкладеної перевірки досягнутого рівня володіння (кількості засвоєної
лексики). Залежною змінною була кількість нових слів, що діти запам‘ятовували
під час навчання. 3) аналіз емоційного ставлення дітей до занять; 4)
дослідження розвитку мотивації кожної окремої дитини до вивчення іноземної
мови.
Для досягнення мети шляхом безпосереднього та відкладеного відтворення нових
слів та висловлювань дошкільниками перевірялась ефективність запам‘ятовування
ними іншомовної лексики; організовувались цільові спостереження за дітьми на
заняттях, що здійснювали психологи, методисти та вихователі дитячих навчальних
закладів; проводилось анкетування членів родин.
При виборі контингенту досліджуваних ми враховували показники обсягу
короткочасної пам‘яті кожної дитини, а також рівень загальної інформованості
дошкільників. Дана інформація була отримана на основі результатів
передекспериментального зрізу, в якому брали участь 120 дошкільників, які на
момент проведення дослідження відвідували дошкільні навчальні заклади №2 і №6
м. Дніпропетровська.
Для перевірки обсягу короткочасної пам‘яті ми застосовували методику “10 слів”
[113; 131], сутність якої полягає у відтворенні дошкільником ряду слів, що
неодноразово прослуховувались дитиною з метою запам‘ятовування.
Рівень загальної інформованості дошкільників оцінювався по результатам
виконання “Орієнтовного тесту шкільної зрілості” А.Керна, Я.Йірасика [113;
165]. Даний тест запроваджується у два етапи, що оцінюються окремо. На першому
етапі дошкільнику пропонується намалювати фігуру людини (чоловіка), скопіювати
якнайточніше письмові літери й перемалювати групи крапок. Отримані результати
допомагають охарактеризувати дитину з боку її психічного розвитку, зокрема,
оцінити розвиток моторики, довільність психічної діяльності. Щодо розвитку
соціальних якостей, пов‘язаних із загальною інформованістю, різноманіттями
розумових операцій, то ці якості досить чітко діагностуються на другому етапі,
в ході якого дошкільники мали відповісти на ряд спеціальних запитань, що
передбачали пояснення деяких фактів навколишнього середовища, функціональних
властивостей предметів, встановлення зв‘язків між об‘єктами, завершення
логічного ряду тощо. Оскільки в експериментальному дослідженні брали участь
старші дошкільники, запровадження даного тесту було цілком правомірним, бо він
визначає готовність дитини до шкільного навчання.
Так, група, що брала участь в констатуючому експерименті (контрольна)
складалась із 60 осіб й становила собою репрезентативну вибірку дошкільників з
різним обсягом короткочасної пам‘яті, а також неоднаковим рівнем загальної
інформованості. Це допомагало контролювати незалежні змінні (які могли вплинути
на результати дослідження: обсяг короткочасної пам‘яті, загальний рівень
інформованості дітей) на етапі констатуючого та формуючого експериментів.
Для проведення дослідного навчання в рамках констатуючого експерименту нами
було розроблено п‘ять завдань, метою яких було: вивчення назв тварин; засвоєння
назв ряду предметів, якими дитина маніпулює під час ігор; коментування
конкретно-практичної діяльності, що здійснювалась дорослим; виконання
фізкультурних вправ, спонукання до яких надавались іноземною мовою; фарбування
малюнків.
Спочатку зазначимо, що виконанню кожного із завдань передував
передекспериментальний зріз, який передбачав виявлення ступеня знайомства
дитини з тією лексикою, якої планувалось навчати. Перевірка знайомства з
іншомовними словами здійснювалась шляхом демонстрування дітям предмета або його
зображення, який вони повинні були назвати іноземною мовою. Якщо предмет
називався правильно, стимул автоматично виключався з переліку нових слів. Таким
чином відбиралось 10 – 13 незнайомих слів для кожного експериментального
завдання.
Первинне ознайомлення з лексикою було однаковим для усіх дітей як в рамках
констатуючого, так і формуючого експериментів: дорослий вводив стимульне слово
з опорою на наочність і пропонував повторити його хором. Далі нова лексика
опрацьовувалась по-різному залежно від типу експерименту (що детально
аналізується нижче), після чого здійснювалась перевірка кількості засвоєних
кожною дитиною слів безпосередньо після навчання (через 10 хвилин) і з
інтервалом (через 3 дні).
1. Метою першого завдання було навчити дошкільників називати відомих їм тварин
іноземною мовою. Оскільки в цьому віці дошкільники не байдужі до тварин, а
саме: малюють, фарбують їх зображення, коли є можливість доглядають за ними,
завжди із зацікавленням слухають /розповідають казки /вірші про тварин, ідея
вивчити назви деяких тварин іноземною мовою, на наш погляд, повинна була
зацікавити дітей. Для цього ми скористалися досить поширеним прийомом, який
характерний для більшості дорослих, що навчають дітей молодшого віку іноземної
мови, а саме: після наочної демонстрації зображення (іграшки) дошкільникам
пропонувалось, почувши назву конкретної тварини, відібрати відповідний малюнок.
Таким чином, у дошкільників була можливість співвідносити вербальні й зорові
образи стимулів, що пред‘являлись. При виконанні дій у відповідності зі
“спонуками – командами” дорослого (і при необхідності із вказівними жестами