РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА
РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТНОСТІ СТУДЕНТІВ -
МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Педагогічний аспект проблеми формування суб'єктності студента у навчальній діяльності
Актуальність проблеми полягає в тому, що педагоги працюють зі студентами (майбутніми юристами) різного віку і на різних курсах. У зв'язку з цим прояви суб'єктності у них, як йшлося в попередньому розділі, бувають різними, а інколи й неочікуваними, протилежними. Адекватному розумінню суб'єктних проявів сприяє знання вікової періодизації людини: поділ цілісного життєвого її циклу на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками. Тільки на основі знання особливостей цієї періодизації педагог може мати наукове уявлення про суб'єктність учня у різні його вікові періоди розвитку, з'ясувати характерні його суб'єктні прояви, проектувати формування і розвиток суб'єктності студента (майбутнього юриста) у навчальному процесі ВНЗ.
Знання змісту та особливостей прояву суб'єктності студентів дають змогу педагогу цілеспрямовано планувати життєвий шлях студента, індивідуалізувати та диференціювати навчальні та виховні впливи на нього, забезпечувати наступність, комплексність і системність їх, надати процесу навчання особистісного та професійного спрямування, гуманізувати та демократизувати процеси виховання і навчання та оптимально реалізовувати в навчальному процесі ВНЗ положення Л.С. Виготського про "зону актуального розвитку" та "зону найближчого розвитку" особистості дитини. Це означає цілеспрямоване проектування траєкторії особистісного та професійного розвитку студента у процесі навчання та його творчої навчальної діяльності. Така траєкторія має бути унікальною, нестандартною й індивідуальною для кожного студента, і враховувати його соціальні, психічні та фізіологічні особливості, особистісні та професійні перспективи, інтелектуальні, особистісні і професійні потенціали.
Важливим є й те, що "якою би цільною не уявляли людину... усе ж люди до деякої міри являють собою різносортний матеріал для виховання та й продукт, який ми випускаємо, також є різноманітним. Загальні та індивідуальні риси особистості в окремих живих явищах створюють заплутані вузли" [53, с. 466].
На сьогодні у психології, філософії, педіатрії, антропології існує кілька варіантів вікової періодизації. У професійній педагогіці та психології праці також розроблено кілька періодизацій професійного шляху людини. Заслуговує на увагу збіг цих періодизацій з етапами загального вікового розвитку, які обґрунтовано Б. Ананьєвим [9; 10]: (передшкільний вік (3-5 років); дошкільний вік (5-7 років); молодший шкільний вік (7-11 років); підлітковий (середній шкільний) вік (11-15 років); рання юність (старший шкільний вік) (15-18 років); студентський вік (пізня юність, рання зрілість) (17-18 років - 22-23 роки.
На основі аналізу праць із вікової та педагогічної психології [160], психології праці [82; 139-142] можна виокремити певні психічні особливості підлітків молодшого і старшого підліткового віку (табл. 2.1), знання яких дає педагогу змогу з першого курсу цілеспрямовано організовувати свою роботу із розвитку суб'єктності студентів - майбутніх юристів.
Таблиця 2.1
Психічні особливості підліткового й юнацького віку
Вік Основні психічні особливості віку 1 2Молодший підлітковий
(11-14 років) Самоствердження свого "Я", індивідуальності. Зміна провідного виду діяльності: спілкування з ровесниками, засвоєння нових форм поведінки на основі завоювання свого "життєвого простору" та його обстоювання. Формування самооцінки, основних рис характеру. Розвиток логічного мислення. Формування системи власних поглядів, ставлень і цінностей до життя, діяльності, інших людей.
Нестійкість емоційної сфери; можливість конфліктів і Продовж. табл. 2.1
конфліктних ситуацій з дорослими на основі неадекватної оцінки різноманітних життєвих проблем і ситуацій; можливість виникнення дезадаптованої поведінки; схильність до ризику, агресивності як прийому обстоювання власного "Я"Старший підлітковий
(15-17 років) Формування самосвідомості. Розвиток вольової саморегуляції власних дій і вчинків. Сформування абстрактного мислення; у спілкуванні - максималізм суджень, критиканство. Прагнення до самоствердження власної незалежності та оригінальності, до самоуправління. Визначення життєвих цінностей і перспектив. Схильність до впливу ровесників, підвищена навіюваність і конформізм у відносинах з однолітками, виникнення сексуальних бажань. Юнацький
(18-25 років) Зрілість у розумовому та моральному розвитку. Високий розвиток мислення, пам'яті. Максимальний розвиток особистісних якостей. Визначення майбутнього життєвого шляху, набуття професії, підготовка до оволодіння соціальною роллю (спеціаліст-професіонала). Прагнення самостійно й активно обирати певний життєвий стиль та ідеал. Засвоєння норм відносин між людьми, створення сім'ї. Самостійність у плануванні діяльності та поведінки, судженнях та діях. Формується світогляд, етичні й естетичні погляди. Докладніші класифікації стадій розвитку людини як суб'єкта професійної діяльності та її професійного становлення подано в дослідженнях Деркача [82], В. Кудрявцева [114], А. Маркової [142]. Окремі аспекти соціально-професійної розвитку майбутніх офіцерів міліції представлені Г. Яворською [211].
Професійний розвиток особистості згадані автори розглядають як інтеграцію розвитку особистості в онтогенезі та професіоналізації особистості з початку професійного самовизначення до завершення активної трудової діяльності. У цьому аспекті певний інтерес для нашого дослідження становить модель професійного розвитку Д. Сьюпера [229; 230], яка включає такі стадії: пробудження (від народження до 15 років) - розвиток Я-концепції; дослідження (15 років - 24 роки) - пошук індивідом себе в різних ролях з урахуванням своїх реальних можливостей (у тому числі й професійних); консолідація (25 років - 44 роки) - прагнення забезпечити в знайденому