РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МИМОВІЛЬНОГО ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
2.1. Хід експериментів
Експериментальне дослідження якісно-кількісних характеристик мимовільного запам'ятовування проводилось за методикою, розробленою П.І. Зінченком, із збереженням всіх особливостей оригінального дослідження: максимально тотожними були хід експерименту, експериментальний матеріал, вибірки досліджуваних. Для розв'язання поставлених завдань дослідження та виокремлення різних чинників впливу на якісно-кількісні характеристики мимовільного запам'ятовування експерименти на сучасному матеріалі були проведені двічі: з сільськими та міськими досліджуваними. В обох дослідженнях використовувався той самий експериментальний матеріал, хід експериментів був повністю тотожним, вони проводилися одним і тим же експериментатором.
Оскільки головним змістом роботи є порівняльний психолого-історичний аналіз характеристик мимовільного запам'ятовування, логіка дослідження вимагала відступити в описі результатів та в аналізі даних від хронологічної послідовності проведення сучасних експериментів. Експерименти з сільськими школярами були проведені раніше всіх міських експериментів, проте, враховуючи той факт, що П.І. Зінченко проводив свої експерименти саме з міськими досліджуваними, було визнано за необхідне здійснити аналіз одержаних експериментальних даних наступним чином: кількісний та якісний аналіз даних, одержаних в сучасних експериментах з міськими досліджуваними; порівняльний психолого-історичний аналіз власних даних з даними П.І. Зінченка; порівняльний аналіз сучасних даних, одержаних в різних соціокультурних умовах.
Досліджувані. При описанні результатів досліджень П.І. Зінченком точно не вказаний вік досліджуваних. Сказано лише, що індивідуальні експерименти охопили 354 досліджуваних, проводились із середніми та старшими дошкільниками, з молодшими та середніми школярами, з дорослими. Групові експерименти були проведені П.І. Зінченком з учнями 2-7 класів і з студентами; у них прийняли участь 1212 досліджуваних [53].
Під час проведення сучасних експериментів, з метою найбільшої точності відтворення умов проведення дослідження і враховуючи зміну віку початку шкільного навчання, досліджуваними стали дошкільники, школярі 2-8 класів, а також дорослі (студенти). Додаткове залучення в сучасне дослідження учнів 8 класів було визнане за необхідне з урахуванням зміни віку початку шкільного навчання. Восьмикласники в сучасних експериментах за віком відповідали учням сьомих класів на час проведення експериментів П.І. Зінченка.
Крім того, оскільки нині діти починають навчання в школі з 6 років, була сформована всього одна група дошкільників, також експерименти проведено з першокласниками, вік яких відповідає вікові старших дошкільників на час проведення експериментів П.І. Зінченка. Таким чином, у сучасних експериментах досліджуваними стали дошкільники старшої групи дитячого садку та першокласники (тільки індивідуальні експерименти), учні 2-8 класів та студенти (індивідуальні і групові експерименти).
Всього в сучасних групових та індивідуальних експериментах взяли участь 1053 досліджуваних віком від 5 до 30 років.
Експерименти з міськими досліджуваними: 53 дошкільники навчально-виховного комплексу № 182 і дитячого садку № 370 м. Харкова; 464 учнів кількох загальноосвітніх шкіл м. Харкова: № 165, № 57, № 126, НВК № 182, а також 122 студенти різних вищих навчальних закладів м. Харкова.
Експериментальним матеріалом для досліджень стали 15 карток із зображенням предмета та цифри на кожній з них. Дванадцять з цих предметів можна було класифікувати у наступні чотири групи: 1) чашки, чайник, каструля; 2) барабан, м'яч, іграшковий ведмедик; 3) яблуко, груша, малина; 4) кінь, собака, півень. Останні три малюнки були різного змісту: черевики, рушниця, жук. Класифікація предметів за конкретними ознаками давала можливість проводити експерименти не тільки з школярами та дорослими, але й з дошкільниками. На кожній картці крім малюнка у кутку також була зображена цифра. Цифри позначали наступні числа: 1, 7, 10, 11, 16, 19, 23, 28, 34, 35, 39, 40, 42, 47, 50.
Експериментальний матеріал повністю відповідав вимогам, пропонованим в експериментах П.І. Зінченка [53]. Хоча в сучасних експериментах довелося замінити один малюнок (навряд чи кожна дитина нині знає, що таке "примус", та як він виглядає), але, за виключенням цього елементу, експериментальний матеріал був повністю тотожним експериментальному матеріалу, використовуваному П.І. Зінченком у його експериментах.
Хід експерименту повністю повторював хід експериментів П.І. Зінченка [53]. Діяльність досліджуваних була організована так, щоб той самий матеріал виступав в одному випадку об'єктом, на який спрямована діяльність, або який тісно пов'язаний з цією спрямованістю, а в іншому - об'єктом безпосередньо не залученим у діяльність, але таким, що знаходиться під час виконання діяльності в полі сприймання досліджуваних, діє на їхні органи почуттів.
З тими самими картками проводилося два експерименти:
1) У першому експерименті досліджувані діяли з малюнками, зображеними на картках. Перед ними ставилося пізнавальне завдання: досліджувані повинні були розкласти картки на групи за змістом зображених на них предметів. У груповому експерименті розкладання карток на групи було замінено уявним віднесенням досліджуваними малюнків до тієї або іншої групи. Назви груп записувалися на аркушах паперу. Експериментатор показував картки по одній і називав їх порядковий номер (від 1 до 15), цей номер досліджувані повинні були записувати до тієї групі, до якої, на їхню думку, більше всього підходив малюнок, зображений на картці. Числа не входили до змісту завдання, і, таким чином, відповідно, не повинні були викликати специфічну активність, хоча й знаходилися у полі сприймання досліджуваних протягом експерименту. Після завершення класифікації досліджуваним несподівано пропонувалося пригадати предмети і числа, які були зображені