РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ДОБРО
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Лексико-семантичне поле добро в українській мові охоплює одиниці різних
лексико-граматичних класів. Лексичні одиниці об’єднуються на підставі спільної
семи ‘добро’, вираженої в них експліцитно або імпліцитно. Досліджуване
лексико-семантичне поле розглядається як складна єдність, розподілена на ядро,
навколоядерну зону та периферію.
2.1. Лексико-семантична характеристика ядра поля
Ядро лексико-семантичного поля добро представлене лексичними одиницями двох
мікрополів: благо – 30 лексем, у яких виокремлено 126 сем, та задоволення – 25
лексем, у яких викремлено 86 сем (при підрахунку сем у мікрополях не
враховуються одні й ті самі семи, що повторюються у різних лексичних одиницях)
(див. дод. А.1).
2.1.1. Особливості мікрополя благо. За даними Словника української мови [317;
ІІ, с. 323], ключове слово добро полісемантичне. Аналіз словникових дефініцій
ядерної одиниці добро дозволив виділити основні змістові ознаки ядра поля: 1)
усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; а)
благо; б) добра, корисна справа, вчинок;
2) задоволення, яке хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин
і т. ін. Отже, до ядра лексико-семантичого поля добро входять одиниці, які
об’єднуються у мікрополя благо і задоволення. Оскільки ядерна лексема добро
тлумачиться через одиниці благо і задоволення, а отже, демонструє з ними
безпосередні семантичні зв’язки. Два вище згадані мікрополя містять найбільшу
кількість спільних сем з ключовою одиницею добро. Це дає підстави віднести до
ядра лексико-семантичного поля добро саме мікрополя благо і задоволення (див.
дод. Б.1).
На рівні першого значення утворюється циклічне коло між семантично
рівнозначними одиницями добро і благо, які тлумачаться у словникових дефініціях
одне за допомогою іншого: благо – 1) добро; а) щастя;
2) достатки, вигоди, дари природи; а) все те, чого потребує людина в житті. У
системі мови вони виступають ідеографічними синонімами. Порівняй їхнє вживання:
Добра не жди, Не жди сподіваної волі – вона заснула: цар Микола її приспав
(СУМ, II, с. 323). Кланяйся отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра
усякого зичу і блага (СУМ, I, с. 191).
Оскільки тлумачення слів добро і благо рухаються у замкненому синонімічному
ряду (добро – благо, благо – добро), тому дуже важко визначити, що об’єднує та
розрізняє значення цих слів. Можна працювати на благо держави, сім’ї, майбутніх
поколінь. У всіх цих випадках ідеться про віддалений результат дії. Достовірно
судити про те, що було благом, можна лише після події. Отже, добро виражає
абсолютну оцінку, а благо – відносну. Компонентний аналіз, застосований до цих
лексем, дозволяє встановити у кожній з них семантичну особливість
(‘задоволення’ в одиниці добро та ‘щастя’ в лексемі благо), що служить
критерієм їх семантичної індивідуальності. Так, спостерігається закріпленість
одиниці благо за вираженням духовного, небесного, божественного, оскільки це
слово запозичене з церковнослов’янської мови, зі сфери богослужіння. А мовна
одиниця добро демонструє здатність характеризувати все земне, матеріальне,
людський вияв життя.
Одиниця добро об’єднана на лексичному рівні в привативну опозицію з лексемою
доброзичливість, де виконує функцію гіпероніма. Остання маніфестує значення
позитивної якості, ознаки, в основі яких лежить бажання зробити добро, принести
користь. Напр.: Вона наче випромінювала привітність і доброзичливість, з нею
легко було знайти спільну мову (СУМ, II, с. 325). У моральній свідомості людей
добро пов’язується з поняттям доброти, моральних чеснот. Чеснота – це якість
особистості, яка робить її здатною до здійснення позитивних дій, учинків.
Навіть доброта до ворога – це вияв доброти до самих себе, певний захист від
нього. Отже, моральні чесноти спрямовують людину на досягнення добра. Лексема
доброзичливий об’єднується у привативну опозицію з лексичною одиницею добрий і
відіграє роль гіпероніма: – Кавун – чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха
(СУМ, ІІ, с. 321). Лексеми доброзичливий і доброта об’єднуються в еквіполентну
опозицію інтегративними семами ‘прихильність’ і ‘ставлення’.
Диференційними семами ‘прихильність’ і ‘приязнь’ лексема доброзичливість
виражає добре ставлення, привітність та утворює еквіполентну опозицію з
одиницею симпатія мікрополя любов. Пор. уживання лексем доброзичливість та
симпатія: Олексій глянув на Уляну таким доброзичливим поглядом, що, здавалось,
ще хвиля – і вона спалахне від тієї доброзичливості (СУМ, II, с. 325). Не
зважаючи на неласкаве вітання, Раїса зразу почула симпатію до цієї
старосвітської фігури в чорній міщанській одежі (СУМ, ІХ, с. 176). Сема
‘піклуватися’ лексеми доброзичливий вказуює на бажання добра людям,
співчутливого ставлення, в основі якого лежить прагнення принести користь
іншим, піклуватися про них. Ідея добра включає такі загальні критерії уявлень
про нього, як задоволення і користь. Людина отримує задоволення, коли
забезпечуються її потреби, проте воно не завжди приносить людині користь. Можна
встановити міру добра, зіставляючи задоволення з користю. “У такому зіставленні
давні греки вбачали діалектику взаємопереходу добра і зла, співвіднесеність цих
понять у повсякденній моральній свідомості” [39, с. 14].
Лексична одиниця добрий характеризує приязне, привітне, чуйне ставлення до
людей, сповнене ласки і любові: Лице його освітила добра усмішка, і тепло
спалахнули очі (СУМ, ІІ, 321). Вказуючи на ознаку – той, який гідний похвали,
що ґрунтується на визнанні заслуг та позитивних якостей, лексема добрий
семантично наближена до од
- Киев+380960830922