РОЗДІЛ 2
СТАНОВИЩЕ РОБІТНИЦТВА ТА
ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЛЬВОВА У 1985-1991 рр.
На середину 80-х рр. ХХ ст. Львів був найбільшим індустріальним центром західного регіону України і відігравав вагому роль у його виробничому потенціалі. У цей час територія міста становила 10.722 га., а разом з приєднаними до нього населеними пунктами (смт. Брюховичі, смт. Рудно, м.Винники) - 15.965 га. [231, с.3]. Кількість мешканців міста на початок 1986 р. становила 778,7 тис. осіб. Середньомісячний приріст населення стабілізувався на рівні 13,0 тис. осіб. Тоді ж у господарському комплексі міста тільки 75,3% робочих місць забезпечувались за рахунок власних трудових ресурсів (враховуючи 30 тис. осіб працюючих пенсіонерів), решта - 24,7% (біля 126 тис. робочих місць) - за рахунок маятникової міграції [231, с.8]. Таким чином, місто не забезпечувало себе промислово-виробничим персоналом повністю, а змушене було користуватися послугами робітників, які доїжджали з навколишніх населених пунктів. Аналіз маятникової міграції другої половини 80-х рр. ХХ ст. свідчить, що з 1990 р. її кількість різко зменшується. Так, у
1985-1989 рр. число робітників, які доїжджали з периферії, становило 160 тис. осіб щорічно, а у 1990-1991 рр. - лише 85,3 тис. осіб, що було пов'язано із кардинальними політичними та соціально-економічними трансформаціями суспільства [232, с.4].
Станом на 1 січня 1986 р. у народногосподарському комплексі міста було зайнято більше як 766 тис. осіб [255, с.8]. Якщо взяти до уваги лише робітників Львова, то у другій половині 80-их років ХХ століття вони становили приблизно третину від усього населення міста і налічували 231.708 тис. осіб [233, № 7, с.66]. У Залізничному районі працювало 71.272 тис. робітників, у Ленінському - 49.794, Радянському - 44.622, Червоноармійському - 23.783, Шевченківському - 42.237 [233, № 7, с.66]. У місті діяло 130 промислових підприємств (разом з ВО "Львівенерго"), з них у Залізничному районі - 24, Ленінському - 27, Радянському - 17, Червоноармійському - 28, Шевченківському - 33 [233, № 19, с.1]. До підприємств міста, на яких працювала найбільша кількість робітників слід, в першу чергу, віднести ВО ім. Леніна - 28.386 тис. осіб, ВО "Кінескоп" - 12.650, ВО "Електрон" - 12.198 [233, с.78], автобусний завод - 9.622, ВО "Автонавантажувач" - 7.545, ВО "Іскра" - 6.146, ВВО "Прогрес" - 5.827, Львівсільгоспмаш - 5.674, ВО "Львівприлад" - 5.196, ВО "Мікроприлад" - 4.278, ВТО "Промінь" - 4.851, мотозавод - 3.199, ВО "Конвеєр" - 3.102, ВТГО "Юність" - 3.330, ВО "Львів" - 3.373,
ВШО "Маяк" - 3.887, ВО "Львіватоменергоремонт" - 2.549, завод "Орбіта" - 2.527, м'ясокомбінат - 2.046, НВО радіоелектронної медичної апаратури - 2.645, ВО "Світоч" - 2.397, ВО "Львівфарм" - 1.961, ВШО "Світанок" - 1.940, ізоляторний завод - 1.928, меблева фабрика "Карпати" - 1.885, завод фрезерних верстатів - 1.666, ВТО "Весна" - 1.613, ВО "Алмазінструмент" - 1.532, інструментальний завод - 1.420, завод газової апаратури - 1.354, ВО "Прикарпатарматура" - 1.349, СВО "Мехсклозавод" - 1.284, ВО "Львівенерго" - 1.254, СВО "Райдуга" - 1.154, навчально-виробниче об'єднання УТОС - 1.123, керамічний завод - 1.113, завод "Сяйво" - 1.103, завод будматеріалів - 1.065 [231, с.8-20]. Кількість робітників решти підприємств не перевищувала тисячі осіб. 129 підприємств Львова (крім ВО "Львівенерго") перебували на самостійному балансі, 47 з них відносились до союзного підпорядкування, 54 - до союзно-республіканського, 28 - до республіканського та лише 3 - до місцевого [231, с.7]. Отже, переважаюча кількість львівських підприємств перебувала у союзному або союзно-республіканському віданні, що безумовно яскраво відображало характер радянських виробничих відносин, які в першу чергу, повинні були забезпечувати жорсткий контроль союзного центру.
За освітнім рівнем робітників, зайнятих у народному господарстві, станом на 1985 р. маємо таку статистику: з вищою освітою їх налічувалося 92.870 тис. осіб, а в 1987 р. - 100.577 тис., спеціалістів з середньою спеціальною освітою - відповідно 73.158 та 77.002 [233, № 18, с.37].
На основі аналізу архівних матеріалів міського відділу Головного управління статистики у Львівській області можна дійти висновку, що у 1985 - 1988 рр. економіка Львова розвивалася доволі динамічно. У цьому можна переконатись на основі, складених автором, діаграм та таблиць.
Рис. 1. Динаміка кількості підприємств м. Львова у другій половині 80-х - початку 90-х років ХХ століття [233, № 19, с.1].
Як бачимо, кількість львівських підприємств протягом 1985-1988 рр. залишалась відносно стабільною. Впродовж 1988-1990 рр. простежується її, хоч незначний, але спад (Додаток А). Він поки що не відображає загальної картини динаміки робітництва Львова, яке вже почало в цей час відчувати перші ознаки економічної кризи. Більш наочно в цьому можна переконатись, розглянувши діаграми, які фіксують ріст чисельності виробничо-промислового персоналу у місті загалом.
З наведених даних видно, що в 1988-1989 рр. скорочення кількості робітників та службовців на підприємствах міста стає тенденційним. Найпомітніше кількість робітників міста починає скорочуватися у 1988-1989 рр. і набирає ознак системного спаду (Додаток Б). Це зафіксовано на діаграмі, яка відображає ріст чисельності робітництва на промислово-виробничих підприємствах міста.
Рис. 2. Чисельність виробничо-промислового персоналу Львова у другій половині 80-х років XX століття [233, № 18, с.1].
Таблиця 1
Чисельність виробничо-промислового персоналу в розрізі районів у другій половині 80-х років ХХ століття [233, № 8, с.1]
Роки
Район1985198619871988198919901991Шевченківський 91.41191.81392.85092.15285.50695.96589.953Ленінський 111.054113.944118.178113.109111.766100.43398.282Радянський 95.89695.81192.28294.71794.88896.16487.826Червоно
Армійський82.59181.67380.90386.87782.00871.47263.597Залізничний 151.555155.524152.975150.957151.160152.142144.888