Соціально-економічний розвиток міст і містечок Галицької землі в другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст.

РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІ УМОВИ
РОЗВИТКУ МІСТ І МІСТЕЧОК ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТ. - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.
2.1. Соціально-економічне становище Галицької землі
в складі Речі Посполитої
У досліджуваний період Галицька земля перебувала в складі Речі Посполитої. Важливою політичною подією, яка зробила вплив на політичний і економічний розвиток землі, була Люблінська унія 1569р. Вона має велике історичне значення. По-перше, унія завершила об'єднавчі зусилля Польського королівства і Великого князівства Литовського, що означало утворення нової політичної держави - Речі Посполитої, яка групувала польські, литовські, українські і білоруські землі. По-друге, її наслідки для України в геополітичному плані стали дуже масштабними, адже більша частина українських земель об'єдналась у новоутвореній державі - Галичина, Холмщина, Підляшшя (з XIV ст. приєднані до Польщі), Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина. Це об'єднання земель, не дивлячись на інші негативні наслідки Люблінської унії, дало можливість розвинути культурно-національний рух, який призвів до загальнонаціонального відродження в Україні.
Політичне становище Галицької землі в складі Речі Посполитої не зазнало значних змін після Люблінської унії, оскільки її статус як польської провінції був визначений ще у XV ст. Згідно з польським адміністративним устроєм, вона входила до Руського воєводства разом із Львівською, Перемишльською, Холмською і Сяноцькою землями. Вищу адміністративну владу у воєводстві здійснював воєвода, у землі - каштелян, який опирався на так званих "земських дігнітаріїв" - суддю, підсудка, писаря, підкоморія, хорунжого, чашника, стольника, войського [186,с.142].
Галицька земля мала свій виборчий земський суд, а також гродські (старостинські) суди у Коломиї і Теребовлі. Провінційний шляхетський сеймик Галицької землі відбувався в Теребовлі [186,с.143]. На загальний (вальний) сейм земля мала право посилати двох послів. Найвищою судовою інстанцією для Галицької землі був вищий шляхетський трибунал у Любліні [186,с.183].
З огляду на те, що Галицька земля стала першою непольською провінцією Польської держави, на неї була спрямована польська колонізація, вона почала зазнавати національно-релігійних та соціально-економічних утисків, а Люблінська унія тільки посилила їх.
Соціально-економічний розвиток Галицької землі в складі Речі Посполитої в другій половині XVI ст. - першій половині XVII ст. характеризувався стрімким розвитком сільського господарства, ремесла, промислів (солеварного, поташного, лісосплавного), внутрішньої і зовнішньої торгівлі, яка призвела до формування регіонального ринку. Виникнення нових міст і сіл, зростання внутрішньої торгівлі між містами зміцнювало економічні зв'язки, тому Галицька земля поступово втягувалась у загальноєвропейську торгівлю сіллю, поташем, залізом і іншими товарами.
В другій половині XVI ст. - першій половині XVII ст. в Галицькій землі тривав подальший розвиток фільваркового господарства, який характеризувався зростанням магнатської-шляхетської власності за рахунок насильного захоплення селянських земель. Так, в Теребовлянському повіті в 1585р. слуги магната М.Потоцького напали на с. Кобиловолоки і відібрали "насильно без будь-якого права поля" у місцевих селян. В 35 селянських господарствах вони захопили 33,5 селянських нив [100, арк.636].
У с. Підгір'ї (Галицький повіт) у 1564р. шляхтич Блюдницький здійснив насильне обезземелення селян, внаслідок чого вони покинули село, залишилось лише три селянських господарства. Цей же пан розорив с. Вікторів, після чого його покинули 17 селянських сімей [22, арк.8]. У цей же час власник багатьох сіл Коломийського повіту магнат Куропатва захопив великі площі королівських лісів, якими селяни здавна користувались за певну плату [22, арк.12].
Загарбницькі дії магнатів і шляхти по відношенню один до одного призвели до зростання їх власності. Так, на 1650р. в їх руках зосередилось 60,5% земельного фонду Галицької землі. Великі володіння мали магнатські роди Замойських, Казановських, Калиновських, Людзицьких, Потоцьких, Фірлеїв, яким належала майже половина всіх населених пунктів краю [128, арк.610-615].
Середня польська і українська шляхта теж зосередила в своїх руках багато сіл. Дрібна шляхта, не маючи власних земель, орендувала землі середньої шляхти і великих магнатів.
Оренда набула поширення в той час у всіх галузях господарства. В оренду здавались приватні і королівські маєтки, цілі староства і окремі лани, млини, корчми, ставки, фільварки, ліси, містечка і села, право збору податків і мит. Ю.М.Гроссман вважає, що оренди були настільки поширені на Україні і в Польщі, що можна з упевненістю говорити про систему оренди, яка остаточно утвердилась на початку XVII ст. [214, с.107].
Оренда дуже негативно відбивалась на становищі селян. З метою збільшення власних доходів орендатори прагнули збільшити розміри феодальних повинностей. Щоб примусити кріпаків працювати більше встановленої у інвентарях норми, орендатори застосовували насильство. Побої і вбивства феодально залежних селян були звичним явищем в орендованих маєтках. Так, в 1622 р. власник частини с.Мичищів Галицького повіту С.Збієвський скаржився на орендатора В.Вославського, який застосовував тілесні покарання, забирав у селян худобу, що призвело до втечі з його маєтку 6 селянських сімей [25, арк.484-485]. Подібних прикладів знаходимо немало в актах Теребовлянського гродського суду [115, арк.193-194].
Після двох ?, трьохлітньої оренди, господарства більше нагадували пограбування землі, ніж їх обробіток. Про такий кінцевий результат "господарювання" орендарів взнаємо із скарги адміністратора Богородчанського ключа (1643р.) В.Ястрембського. Він пише, що орендатор І.Кухарський привів ключ до повного спустошення: багато селян залишило села, млини і солеварні перестали працювати [56, арк.126].
Як стверджує дослідник П.С. Сіреджук, система оренди королівських і приватних маєтків