Розділ 2
ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
МОВОТВОРЧОСТІ "ПОЕТІВ-"НЕОКЛАСИКІВ"
Дослідження стилетворчих засобів поетичної мови - це одне з головних завдань сучасної стилістики. "Образний зміст слова особливо яскраво спалахує в поетичних творах. Слово тут набуває гнучкості і пластичності, поєднує старі та нові уявлення. Митець передає словом адресатові не тільки свої думки і почуття, але й пробуджує в ньому власні", - зауважив І. Вихованець [41, с. 278]. Процес розвитку художньої мови початку ХХ сторіччя становить неабиякий інтерес з погляду наслідування поетичних традицій та індивідуального внеску митців у збагачення виражально-зображальних засобів.
Нашим завданням є дослідити особливості слововжитку в мовотворчості "неокласиків", визначити співвідношення традиції та новаторства як головних чинників еволюції поетичної мови, а також з'ясувати роль кольористичної та стилістично маркованої лексики, проаналізувати вплив ономасіологічних одиниць на семантику та експресивні можливості фігур і художніх тропів, висвітлити проблеми функціонування в поезії "неокласиків" фольклорних компонентів та фразеологічних одиниць.
2.1. Особливості вживання "неокласиками" кольористичної лексики
Традиційною рисою української поетичної мови є широке використання кольористичної лексики. Семантика кольору - важливий компонент естетичної системи письменника. Взагалі колір в мовотворчості будь-якого поета є елементом його ідіостилю й світобачення. Людина здатна розрізняти велику кількість кольорів та їх відтінків. І все багатство природних барв навколишнього світу відображається в мові поезії.
Дослідники неодноразово торкалися проблем кольористики в поетичному словнику митця. У роботах Л. Авдєєвої [2]; К. Буркут [29]; Л. Грибової [57]; О. Єременко [85]; В. Саєнко [192]; В. Фридрака [245]; Г. Яворської [260] проаналізовано функціонування кольоративів у художніх творах різних письменників. Питання кольористики в поезіях "неокласиків" розглянуто принагідно в студіях І. Зіневич [94]; М. Кудряшової [136, 137]; Л. Таран [220]. Дослідників цікавив зв'язок кольорів із внутрішнім світовідчуттям поетів, емоційно-оцінне значення кольору в тому чи іншому контексті, вплив денотата (носія кольору) на семантику самого кольору.
Як правило, лексеми зі значенням кольору полісемічні. Вони викликають широке коло асоціацій, передають не лише зорове враження, а й настрій, загальний характер зображуваного. "Лексеми кольору є емоційно наповнені, зі смисловим прирощенням і від того експресивні", наділені великими можливостями естетичного впливу [215, с. 343].
Л. Мацько й О. Сидоренко поділяють лексико-семантичне поле назв кольору на дві групи слів: слова першого порядку, які є основою всієї категорії: білий, чорний, зелений, синій, жовтий, сірий; слова другого порядку, які семантично об'єднуються навколо перших: білявий, червонястий, кремовий, крейдяний, лляний, пурпуровий, калиновий [215, с. 343].
У поетичному словнику "неокласиків" широко представлені лексеми кольору обох груп. Домінантними в мовотворчості поетів є назви кольорів української національної символіки: жовтий (золотий), синій (блакитний), червоний (пурпуровий, багряний), зелений.
В одному тексті кольористичні лексеми можуть виконувати різні художні функції: створювати пейзажну картину, бути основою метафори, асоціювати із традиційними образами народнопоетичної мови.
Семантика червоного кольору втілюється в епітетах багряний, пурпуровий, кармазиновий, кривавий, рубіновий. Червоний колір був невід'ємним символом революції в пролетарських поетів. Це колір крові, боротьби та перемоги. Тому переважання номенів червоного кольору та його відтінків в ранній творчості "неокласиків" відбивало післяреволюційні настрої в Україні: Я полюбив тебе на п'яту, / голодну весну: всю - до дна. / Благословив і путь прокляту / Залиту пурпуром вина (Д. 46); І ось гуде під шум аеропланів / Лихий пожар червоних прапорів (К. 88); Жорстокі дні із криці й люті, / У багрі зроджені роки (К. 92); В наші дні бурхливі і червоні / Хто згадає про чужі віки? (Ф. 81); Прапор революції червоний / Має над просторами країн (Ф. 81).
Кольоративи пурпуровий, пурпур символічно означають владу, славу, пошану, велич. У давніх греків та римлян пурпурові тоги носили тільки імператори, царі, полководці, судді. Вираз "народжений у пурпурі" вживався відносно тих, хто мав приналежність до вищого класу. Митці вживають цю лексему для підкреслення в контексті величі та вишуканості створених ними образів чи картин: Перед тобою [Навсікая] вбогий пілігрим / І море пурпурове і безкрає (З. 59); Пурпуром древнім весна одягає лани наддніпрянські / У багряниці старій нас вітає прадавня столиця (К. 102); Співає далечінь, / І сонце виграє, як золото корони.../ Під пишним пурпуром хвилястої попони / Стою, і землю б'ю гарячим копитом (Р. 297); О, вам, народи, що віки / Свої у славу угорнули, / Вам пурпур, берла і вінки (К. 103).
Прикметники багряний, пурпуровий та іменник пурпур можуть уживатися "неокласиками" з негативною семантикою, як синоніми до лексем кров, вогонь: Скрізь, куди око погляне - одсвіт на водах багряний (Д. 106); А дерева стелили / Багряні килими й убруси золоті, / Бенкет готуючи для тих, кому в житті / Усі здаються дні бенкетом пурпуровим (Р. 298); Земле, земле, шелест шовку, / Дальня тишина! / Змиєш синові головку / Пурпуром вина (Р. 190); Вирощувала ти [Україна] спізнілі квіти / Жорстокості, геройства і посвяти / І ткала з них собі багряні шати (К. 95); О мертвих тіл багряні гекатомби! / Що звалося "душа", "зоря" і "сад" (К. 79); Вона [Візантія] свята, облудна і безкрила, / Тебе цісарським пурпуром покрила (К. 94). Багряні килими, гекатомби, шати, одсвіт на водах багряний, пурпуровий бенкет у творах поетів асоціюють із кривавими битвами та стражданнями, а весь контекст набуває відтінків осуду та презирства. Як символ багатьох років утисків і поневірянь використовує лексему пурпур Ю. Клен: І свіжа кров / одягне журби / В безсмертний міт, / В вісон і пурпур