РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика спостережень
Матеріалом дисертаційного дослідження слугували:
1) Операційний матеріал СО носа ЛНА на ЧАЕС хворих на ХР (53 осіб), котрі знаходились на обстеженні та лікуванні у стаціонарах Головного клінічного госпіталю МО України, Центрального госпіталю МВС України та ЛОР-відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва;
2) Операційний матеріал СО носа хворих на ХР, отриманий під час хірургічних втручань у пацієнтів ЛОР-відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва (40 осіб), які не брали участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і не мешкали на радіаційно забруднених територіях. Ці хворі склали групу нозологічного контролю (НК).
Усі спостереження (1999-2005 рр.) супроводжувались виписками зі стандартизованих клінічних карт, які відображали результати клінічного обстеження хворих обох груп та їх лікування. Характеристика клінічних груп пацієнтів та кількість дослідженого операційного матеріалу наведені в табл. 2.1.1.
Згідно катамнеза пацієнти обох груп захворіли на ХР після 1986 року. Групи хворих загалом однорідні за статтю (переважно чоловіки), однак дещо відрізнялись за побутово-професійними характеристиками.
На окрему увагу заслуговує питання про вікові характеристики обстежених пацієнтів, бо вони принципово важливі для інтерпретації отриманих результатів. На сьогодні найпоширенішою є класифікація віку дорослого населення, наведена в табл. 2.1.2 [98]. Середній вік пацієнтів обох груп перебував у межах зрілого вікового періода: 48,5±1,3 років для основної групи та 42,7±3,9 років для групи НК.
Документовані в індивідуальних картках пацієнтів-ліквідаторів дози
Таблиця 2.1.1
Характеристика операційного матеріалу у вимірі клінічних груп
ХарактеристикиКлінічна групаНКЛНАКількість спостережень4053Документована доза іонізуючої радіації (сЗв)межі-2-60середня-23,8±2,35Форма ХР -
за клінічними даними
(у %)гіпертрофічний4029атрофічний02вазомоторний6049*виникли труднощі при діагностиці020
Примітка: *За морфологічними даними було порівну випадків атрофічного риніту (у хворих з викривленням носової перегородки) та пізніх стадій гіпертрофічного риніту з виразними склеротичними процесами.
Таблиця 2.1.2
Вікові періоди дорослого населення
ПеріодВікова амплітуда (рр.)ЖінкиЧоловікиЮнацький16-2017-21Дорослий20-3521-35Зрілий35-5535-60Похилий55-7560-75Старечий75-90Довгожителіпонад 90
зовнішнього опромінення були визначені у 84% осіб цієї групи і знаходились в межах 2 - 60 сЗв. При цьому у 71% ліквідаторів дози не перевищували 33 с3в, тобто відносилися до загальновизнаної категорії малих доз низької інтенсивності [246] (рис. 2.1.1).
Рис. 2.1.1. Дозове навантаження хворих-ліквідаторів.
За клінічними даними в обстежених хворих згідно загальновизнаної класифікації ХР за Л.Б. Дайняк [61], були діагностовані різні форми ХР: гіпертрофічний, вазомоторний (алергічна та нейровегетативна форми) та атрофічний (рис. 2.1.2).
НК
ЛНА
Рис. 2.1.2. Розподіл форм хронічного риніту у хворих різних груп (за клінічними даними).
2.2. Методи дослідження
Інтраопераційний матеріал СО носа хворих на ХР отримували під час хірургічних втручань, які проводились за медичними показаннями. Шматочки тканин взято на межі середнього та заднього відділів нижніх носових раковин або із їх стовщених ділянок. Автор висловлює вдячність за клінічне забезпечення роботи співробітникам ЛОР-відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва д.мед.н. О.М. Науменку та А.Г. Задорожній.
Інтраопераційний матеріал досліджували світлооптично й електронномікроскопічно. Одразу ж після видалення фрагменти СО обробляли відповідно до подальшого аналізу.
Для гістологічних та гістохімічних досліджень матеріал фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, зневоднювали у спиртах зростаючої концентрації і заливали в парафін. З парафінових блоків виготовляли зрізи завтовшки 4-5 мкм, забарвлювали за допомогою оглядових гістологічних та селективних гістохімічних методик, описаних у керівництвах з гістологічної техніки [113, 128, 130, 132, 160, 491] (табл. 2.2.1).
Для електронномікроскопічного дослідження фрагменти СО безпосередньо після забору фіксували впродовж 1-4 годин в розчині, який містив 2,5% глутаральдегід і 2% параформ на 0,1М какодилатному буфері (рН 7,4), при кімнатній температурі, промивали двічі по 10 хвилин в тому ж буфері, дофіксовували у 1% розчині тетроксиду осмію на зазначеному буфері протягом 40 хвилин теж при кімнатній температурі. Після зневоднення у спиртах зростаючої концентрації (від 50% до 100%), суміші спирту з ацетоном та абсолютному ацетоні матеріал просочували в суміші епона та ущільнювачів. Полімеризацію епонових блоків з біологічним матеріалом проводили при 60°С протягом 3-4 діб [130]. Напівтонкі та ультратонкі зрізи виготовляли на ультрамікротомі УМТП-6М (SELMI, Україна). Напівтонкі зрізи забарвлювали за допомогою оглядових та селективних гістохімічних методик [130, 132] (див. табл. 2.2.1).
Гістологічні й напівтонкі препарати вивчали під світлооптичним мікроскопом "БИОЛАМ" (ЛОМО, Росія). Мікрофотографування виконано на мікроскопі "Olympus BX51" з цифровою камерою "Olympus С4040Z" із програмним забезпеченням "Olympus DP-Soft" та мікроскопі "Oxiphoto" фірми "Opton" (Німеччина).
Ультратонкі зрізи контрастували уранілацетатом і цитратом свинцю за Рейнольдсом [253, 455] та вивчали під електронним мікроскопом JEM 100-CX (JEOL, Японія) за прискорюючої напруги 60-80 кВ. Матеріал документували у вигляді фотовідбитків.
Таблиця 2.2.1