РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ
ПЕДАГОГІЧНОЇ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
2.1. Педагогічні умови формування педагогічної креативності майбутніх учителів
Головна вимога до сучасної освіти - стати гуманістично орієнтованою, розглядати людину як основну цінність, бути спрямованою на розвиток особистості. Такий підхід робить будь-які форми, методи, технології освіти не самоціллю, а розглядає їх в контексті одного з основних завдань освіти - забезпечити максимально сприятливі умови для саморозвитку особистості.
Погоджуючись з існуванням креативності як динамічної якості особистості, необхідно розуміти процес її виникнення та формування у процесі професійної підготовки особистості.
Так, для прояву творчості (за В. Дружиніним [70]) потрібна вільна, невимушена обстановка. Мотивація досягнень, змагання, мотивація соціального схвалення блокують самоактуалізацію особистості, утруднюють прояв її творчих можливостей.
У зв'язку із принциповою відмінністю між творчістю та креативністю ми дотримуємось підходу, за якого розвиток креативності відбувається за таким механізмом: на ґрунті загальних здібностей під впливом креативного мікросередовища й наслідування креативної поведінки формується система мотивів і особистісних властивостей (нонконформізм, незалежність, мотивація самоактуалізації і т. ін.), які трансформуються у креативність.
Однак у цьому підході існує кілька напрямків. В. Дружинін, Н. Хазратова [71] й інші науковці вважають за необхідне для розвитку креативності: відсутність регламентації предметної активності, зокрема - відсутність зразка, регламентованої поведінки; наявність позитивного зразка креативної діяльності; створення умов для її наслідування, а також планування й уникнення проявів агресивної й деструктивної поведінки; соціальне схвалення креативної поведінки.
Дж. Вулвілл і Р. Лоу розвиток креативності не зводять до нагромадження досвіду, а представляють як структурну зміну операційного складу [206].
Розвиток (за теорією Ж. Піаже [162]) трактується як виникнення врівноваженої структури або зрівноважування (виникнення когнітивного конфлікту). Креативність розвивається завдяки процесам, подібним "зрівноважуванню", що запускають при виникненні когнітивно-емоційного конфлікту.
П. Гальперін [48] розробив розвивальний метод, заснований на соціальній взаємодії. Ідея соціального научіння (О. Бандура [238]) полягає в тому, що ми здатні вчитися, спостерігаючи поведінку інших людей і приймаючи її за зразок. Зразки креативної поведінки можуть формувати певний підхід до рішення завдань, до визначення обсягу завдань .
Ідея соціоактивного конфлікту припускає, що взаємодія між суб'єктами, що володіють різними поглядами на питання й різними стратегіями вирішення завдання, призводять до виникнення внутрішнього конфлікту й нерівноваги, що дає імпульс до креативного розвитку індивіда (В. Дуаз і Г. Муні) [206].
Таким чином, існують два напрямки розвитку креативності:
* вплив умов виховання й повсякденного життя (середовище);
* проведення цілеспрямованої формувальної праці.
Умова - явище, яке обумовлює існування іншого явища (за З. Курлянд [115, с. 31]).
Педагогічна умова - обставини, від яких залежить та за яких відбувається цілісний продуктивний педагогічний процес професійної підготовки фахівців, що опосередковується активністю особистості, групою людей (за В. Стасюк [205]).
Експертне ранжування педагогічних умов формування ПК майбутніх учителів (дод. В.1) проводилося на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського (м. Одеса).
Отримані результати за шкалою Гуттмана та обчислення просентилю за В. Ядовим [232] дають підстави стверджувати, що провідними педагогічними умовами в аспекті нашого дослідження, є:
* створення педагогічно-креативного середовища у вищій школі;
* усвідомлення студентами на рівні переконань соціально-професійної вагомості ПК через організацію педагогічного спілкування в підсистемі "викладач-студент-учень", підґрунтям якого виступають інноваційні процеси в освітній галузі;
* сприяння розвитку позитивної професійної Я-концепції майбутніх учителів.
Розглянемо ці педагогічні умови більш ретельно.
Створення педагогічно-креативного середовища у вищій школі.
Для формування такої складної якості, як педагогічна креативність необхідно організувати процес професійної підготовки таким чином, щоб створити сприятливе для цього середовище.
В. Лозова та Г. Троцко [129] визначають середовище як оточення особистості, яке можна звести до трьох груп:
макрофактори, які впливають на соціалізацію всіх людей планети або дуже великі групи людей (космос, планета, світ, країна, держава, суспільство);
мезофактори, що вливають на великі групи людей і визначаються за національними ознаками (етнос), за місцем і типом поселення (регіон, село, місто, селище), за наданням переваги певному засобу комунікації (радіо, телебачення, кіно тощо);
мікрофактори, які впливають безпосередньо на конкретну людину (сім'я, групи однолітків, громадські організації, освітній заклад).
Отже, під час формування педагогічної креативності ми загалом мали справу з мікрофакторами (навчальний заклад, викладач вищої школи та ін.), які безпосередньо впливають на самих майбутніх учителів. Але при створенні педагогічно-креативного середовища необхідно враховувати, звичайно, і мезофактори (сім'я, школа, яку закінчив майбутній учитель, місце народження та ін.) і макрофактори (країна навчання, суспільний лад тощо).
На думку М. Полані [164], не будь-яке оточення стає середовищем розвитку. На цей процес впливають тільки ті умови, за яких особистість вступає в той або інший дійсний зв'язок. В цьому випадку кожний творить власний освітній простір як простір входження в культуру згідно своїх індивідуальних особливостей. Середовище впливає на розвиток індивіда через діяльність, я