РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТУДІЙ Н.Д. ПОЛОНСЬКОЇ-ВАСИЛЕНКО З ІСТОРІЇ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
2.1. Становлення дослідника історії Новоросії
Вивчення спадщини історика, як учасника історіографічного процесу, передбачає реконструкцію його дослідницької діяльності. Студії Н.Д. Полонської-Василенко з історії конкретного історичного регіону варто розглядати як процес, що розвивався під впливом різних чинників та обставин. Реконструкція дослідницького процесу та визначення об'єктивних і суб'єктивних чинників, що детермінували його, дозволяє відтворити творчу лабораторію вченої, з'ясувати і виділити етапи її роботи над історією даного регіону, визначити доробок на кожному з етапів, проаналізувати розвиток історичних поглядів вченої.
Початок наукової діяльності Н.Д. Полонської-Василенко припав на період її навчання на історико-філологічному відділенні Київських Вищих жіночих курсів при Київському університеті (1907-1911 рр.). Саме в цей час виходять перші змістовні, водночас різноманітні за тематикою, праці і статті Н.Д. Полонської (прізвище вченої протягом 1906-1923 рр.).
Одним із визначальних чинників залучення Н.Д. Полонської до професійних історичних студій стала її наукова робота під проводом професора Митрофана Вікторовича Довнар-Запольського. Під його впливом відбувалося формування дослідницької практики, випрацьовувалася характерна методика історичних студій молодої дослідниці. Професор М.В. Довнар-Запольський (1867-1934), учень В.Б. Антоновича, сформував у Києві власну школу істориків-економістів. Відштовхуючись від загальної платформи школи Антоновича - позитивізму і документалізму, вчений поступово перейшов на засади економічного матеріалізму, наголошував на домінуючому впливі економічних чинників в історичному процесі [210; 165]. Протягом чотирнадцяти років М.В. Довнар-Запольський керував історико-етнографічним гуртком при Київському університеті Св. Володимира. Гурток поступово перетворився на осередок, в якому сформувалися і пройшли науковий "вишкіл" учні професора - О.М. Гнешуєв, Ю.А. Максимович, П.В. Клименко, П.П. Смірнов, Б.Г. Курц, В.О. Романовський, Є.Д. Сташевський [210; 164]. Більшість досліджень М.В. Довнар-Запольського за своєю проблематикою мали соціально-економічне спрямування [148; 227]. Як наслідок, вивчення питань соціально-економічної історії набуло поширення серед його учнів, у тому числі і в роботах Н.Д. Полонської.
Починаючи з 1909 року, студентка Вищих жіночих курсів Київського університету, Н.Д. Полонська, працювала над матеріалами вотчинного архіву князів Куракіних та Чичеріних. Результатом дослідження постала доповідь на XV Археологічному з'їзді у Новгороді - "Черты быта крепостных крестьян по данным вотчинного архива кн. Куракиных и гг. Чичериных" [308; ХІ-ХІІ]. Тоді молода дослідниця склала ще одну доповідь - "Древнейшие храмы Старой Руссы". Але, перш ніж вийшли матеріали з'їзду у 1914 році, Н.Д. Полонська протягом 1910-1914 рр. видрукувала цілу низку наукових розвідок у київських збірках та виданнях, в "Известиях" Костромської губернської вченої архівної комісії, прочитала в історико-етнографічному гуртку близько 10 рефератів [308; ХІ]. Праці за тематикою і змістом стосувалися давньоруської історії та археології, давньоруських старожитностей, проблем історії кабацької справи у XVII столітті, методики викладання історії за наочними посібниками тощо і свідчили про науковий потенціал молодої дослідниці. В одній із ранніх праць "Страничка из истории кабацкого дела XVII века" [234] спостерігаємо апробацію дослідницею прийомів, що згодом будуть часто застосовуватися нею при роботі з джерелами: впорядкування числових даних джерела, складання варіаційних та динамічних рядів, зведених таблиць для підвищення інформаційного потенціалу джерела та встановлення нових фактів через застосування формально-кількісних методів обчислення джерельної інформації.
По отриманню в травні 1913 року диплому першого ступеня історико-філологічного факультету Київського університету, Н.Д. Полонська приймає рішення складати магістерські іспити і безпосередньо перейти до ґрунтовної наукової роботи. Вибір теми магістерської дисертації визначив розгортання подальшого наукового шляху вченої, оскільки обрана тема в майбутньому переросла в один із головних напрямів наукових студій - історію Південної України.
Втім, цей момент у спогадах Н.Д. Полонської-Василенко характеризується дещо тенденційно. Вчена згадує, що М.В. Довнар-Запольський давав своїм учням теми переважно з російської історії і направляв до Московських архівів, бо в останніх сам працював багато років і добре їх знав [260; 41]. Помилкою свого вчителя історик вважала те, що він мало цікавився і не знав українських архівів. Але поняття "українського архіву" як зібрання джерел до української національної історії - уявлення дослідниці, сформоване значно пізніше і перенесене нею на ранній період своєї творчості. Майже принциповою у спогадах Н.Д. Полонської-Василенко постає її відмова від теми з "московської", тобто російської історії, обґрунтована тим, що вже тоді її інтереси все більш оформлювалися в бік історії України [260; 41]. Але тоді ж Н.Д. Полонська видала ґрунтовний "Историко-культурный атлас по русской истории..." (1913 р.), розмовляла, вела листування і публікувалася виключно російською мовою.
У спогадах вчена повідомляє, що М.В. Довнар-Запольський пропонував їй дві теми. Одна з них передбачала розробку частини Румянцевського опису, до чого вже був долучений учень професора, згодом відомий історик-архівіст В.О. Романовський. Але Н.Д. Полонська не пристала до цієї теми, при тому, що основна робота з джерелами зосередилась би в Київському архіві давніх актів, а тематика була б безпосередньо пов'язана з історією Малоросії (України). Натомість, за спогадами Н.Д. Полонської-Василенко, опублікованими 1983 року, її тему було визначено як "Діяльність Потьомкіна на Південній Україні (Малоросії за термінологією того часу)" [260; 41]. Очевидна і неточність назви, і авторська чи редакторська поми