РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Для вивчення змін у слизовій оболонці шлунка та ДПК при ІМ і реакції
гемомікроциркуляторного русла підслизового шару цих органів використали 60
білих щурів лінії Вістар, з них у 45 змодельовано ІМ. Клінічний матеріал склали
178 померлих, у яких прижиттєво не було ознак ШКК (в тому числіз ІМ-101, з
мозковим ішемічним інсультом – 68, травмами, несумісними з життям – 9), а також
260 хворих серед яких 208 з ІМ та 52 – з МІ, у яких основне захворювання
ускладнилось ЕВГГДК.
2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЩУРІВ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ІНФАРКТА
МІОКАРДУ.
Оскільки дослідження особливостей ураження та гемомікроциркуляторного русла
слизової оболонки і, особливо підслизового шару шлунку та ДПК у хворих на ІМ
має певні обмеження, пов’язані з ризиком проведення ФГДС і частою наявністю
протипоказань, неможливістю суправітального взяття для дослідження великого
масиву тканин, неможливістю проведення дослідження в усіх пацієнтів, нами
виконано експериментальне дослідження на щурах, для чого створену оригінальну
модель ІМ.
Дослідження виконано на 60 білих щурах лінії „Вістар” середній вік яких склав
12±0,5 місяців а середня маса: 209,6+4,3 г. Співвідношення самок до самців було
8 до 7. Тварини були поділені на 2 групи (дослідну та контрольну), які
достовірно не відрізнялися за віком, масою та співвідношенням самців і самок (
всі р?0,1). В дослідну групу входили 45 тварин (24 самки та 21 самець), яким
моделювали ІМ шляхом діатермокоагуляції передньої міжшлуночкової гілки лівої
коронарної артерії у верхній третині. В контрольну групу входило 15 щурів (8
самок, 7 самців), яким виконували парастернальну торакотомію з розтином
перикарду без діатермокоагуляції коронарної артерії. Тварини утримувались у
віварії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Умови
утримання та проведення експериментальних досліджень відповідали чинним
стандартам біоетики.
2.1.1 МОДЕЛЮВАННЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА
Премедикація: атропіну сульфат 0,1% (0.25 мг/кг) та димедрол 1 % (0.5 мг/кг)
внутрішньом’язево в задню поверхню стегна за 30 хвилин до операції . Наркоз:
кетаміну гідрохлорид 5% (90 мг/кг) внутрішньом’язево в задню поверхню стегна.
Після настання наркозу щура фіксували на дошці, проводили гоління операційного
поля. На лапах закріплювали електроди стандартних відведень електрокардіографа
ЮКАРД-200 (ЮТАС, Україна)
Операція: трахеотомія на 4 мм нижче перешийка щитовидної залози шляхом
поперечного розсічення трахеї між кільцями на 1 мм. Інтубація трахеї через
трахеотомічний отвір поліхлорвініловою трубкою діаметром 1,5 мм. Штучна
вентиляція легень об’ємом 1.5+0,12 см3 частотою 80+2,1 за хвилину. Лівобічна
парастернальна торакотомія з пересіченням хрящів 4-5 ребер з попередньою
діатермокоагуляцією 4-5 міжреберних артерій та внутрішньої грудної артерії в
стернокостальному куті зліва. Повздовжнє розкриття перикарду. Ізольована
діатермокоагуляція передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії у
верхній третині за допомогою електрода діаметром 0,1 мм в монополярному режимі
(рис. 2.1 А и Б). Використовували діатермокоагулятор ЕХВА-350М/120Б ”Надія-2”,
модель 200 (НДІ прикладної електроніки КПІ, Україна), потужність коагуляції: 20
Вт, тривалість коагуляції 2 с.
Рис. 2.1 А. Діатермокоагуляція передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної
артерії за допомогою тонкого зонда ( вказаний стрілкою), який є активним
електродом діатермокоагулятора; Б- схематичне зображення коагуляції, де
1-передня міжшлуночкова гілка лівої коронарної артерії 2-ділянка коагуляції 3 -
активний електрод, підведений до серця для діатермокоагуляції
Закриття і герметизація доступу шляхом зшивання великих грудних м’язів швом
Ревердена без ушивання перикарду, шви на шкіру. Усунення пневмотораксу пункцією
плевральної порожнини в 2 міжребер’ї по середньоключичній лінії. Екстубація
після відновлення самостійного дихання. Ушивання трахеотомічного отвору.
Тривалість операції в основній групі склала 15 + 0,2 хв., в контрольній 14,5 +
04 хв. (р?0,05)
Післяопераційний період в усіх тварин проходив без ускладнень. Наявність
некрозу міокарду оцінювалась за допомогою електрокардіограми (ЕКГ), яку знімали
у І, ІІ, ІІІ стандартних відведеннях та aVR, aVL, aVF після введення в наркоз
безпосередньо перед розрізом шкіри, після операції до виходу з наркозу та на
третю добу перед евтаназією за допомогою електрокардіографа ЮКАРД-200 (ЮТАС,
Україна), зі швидкістю стрічки 50 мм/с. Електроди електрокардіографа
закріплювали на лапах, попередньо змочивши їх 0,9 % розчином натрію хлориду за
допомогою поліхлорвінілових петель.
Евтаназію виконували на третю добу після моделювання ІМ. Тварині вводили в
черевну порожнину за допомогою шприца 100 мг тіопенталу натрію, розчиненого в 1
мл. 0,9 % розчину натрію хлориду, після настання наркозу та пригнічення дихання
щура декапітували. Робили розтин грудної та черевної порожнини, виділяли серце,
шлунок та ДПК, проводили їх макроскопічну оцінку. При макроскопічному
дослідженні серця оцінювали наявність зони некрозу міокарду, її локалізацію,
поширеність та глибину. Шлунок та ДПК розтинали, промивали слизову оболонку від
залишків їжі 0,9% розчином натрію хлориду, документували стан слизової оболонки
шляхом фотографування в режимі макрозйомки на цифровий фотоапарат Canon
PoverShot A75 (Canon, Китай). Оцінювали наявність гострих пошкоджень
(геморагій, петехій, гострих ерозій), фіксували в 10 % нейтральному розчині
формальдегіду.
2.2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОМЕРЛИХ ВІД ІНФАРКТУ МІОКАРДА, ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ
ТА НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ.
Для оцінки частоти і характеру змін силзової о
- Киев+380960830922