РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для реалізації поставленої мети і завдань проведено екеспериментальні
дослідження, в яких використано 146 нелінійних білих щурів-самців масою 170-180
грам. Дослідження відповідали санітарно-гігієнічним нормам та принципам
Європейської конвенції із захисту лабораторних тварин [153] та ухвалі Першого
національного конгресу з білетики (Київ, 2000). Комісією з питань білетики
Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського
(протокол № 14 від 18 жовтня 2007 року) порушень морально-етичних норм при
проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.
Виконано 3 серії експериментів.
У першій серії (20 тварин) проведено апробацію ліофілізованих
ксенотрансплантатів шкіри свині виробництва ПМП “Комбустіолог” (Тернопіль,
Україна) при механічному дефекті 10 % поверхні шкіри щура. Завдання цього етапу
роботи полягало у встановленні можливості використання лабораторних білих щурів
як об’єкта для вивчення лікувальної ефективності таких ксенотрансплантатів,
оскільки до останнього часу експерименти виконувалися виключно на морських
свинках [33, 34, 140, 148].
Під тіопентало-натрієвим знечуленням (60 мг/кг) в умовах асептики і антисептики
у тварин на спині викроювали шкірний клапоть розміром 10 % від загальної площі
поверхні тіла щура. В дослідній групі дефект шкіри покривали ліофілізованими
ксенодермотрансплантатами відповідного розміру, які підшивали до країв рани і
додатково покривали стерильною пов’язкою. У контрольній групі на рану накладали
стерильну пов’язку. Через 3 доби після операції рани вели відкритим способом.
Було встановлено, що в дослідній групі через 5-6 діб відмічалися ознаки
приживлення трансплантата, про що свідчила капілярна кровотеча при спробі зняти
трансплантат з поверхні рани. Поступово розміри рани зменшувалися й
спостерігалося відторгнення трансплантата. На його місці від периферії до
центру вростала здорова шкіра. Через 28-30 діб від трансплантата залишалися
лише сліди. Візуальних ознак нагноєння рани не відмічалося.
В контрольній групі після зняття пов’язки формувався струп, під яким у
більшості випадків відмічалися ознаки нагноєння, що вимагало оперативного
зняття елементів струпа для створення відтоку. Через 28-30 діб площа рани так
само зменшувалася, проте була істотно більшою, ніж на тлі застосування
ксенотрансплантатів.
У дослідній групі протягом експерименту тварини були активнішими, не втрачали у
вазі. У контрольній групі на тлі повільного процесу загоєння тварини були
в’ялими, втрачали у вазі. Звертає на себе увагу той факт, що у дослідній групі
всі тварини вижили, в той час як у контрольній 20 % тварин загинуло.
Таким чином, характер змін шкіри після накладання ксенотрансплантата в
лабораторних білих щурів відповідав тим закономірностям, які спостерігаються і
в морських свинок [148]. Це дозволило використати білих щурів як об’єкт для
вивчення ефективності ліофілізованих ксенодермотрансплантатів при різних станах
з дефектом шкірних покривів і було висвітлено на науково-практичних
конференціях [154, 155].
У другій серії (66 тварин) виконували кріодеструкцію шкіри і досліджували
ефективність ранньої некректомії і ксенодермотрансплантації.
З метою наближення досліджуваної моделі до реальних умов, в яких можливі
обмороження, виконали третю серію експериментів (60 тварин) в якій перед
кріодеструкцією у тварин викликали ГХС.
Локальну холодову деструкцію шкіри (близько 10 % від загальної площі поверхні
шкіри) виконували в умовах легкого ефірного знечулення за методикою І.В. Гунаса
і співавторів (1997 рік) [156] у нашій модифікації. До депільованої ділянки
шкіри спини тварини прикладали на шість секунд мідну пластину (площею 28 см2),
яка попередньо знаходились в рідкому азоті (t= -196 °С). При цьому площа
ушкодження складала 9-10 %.
При цій моделі у щурів розвивалася кріотравма ІІІ ступеня з омертвінням всіх
шарів шкіри. Відразу після кріообробки, в місцях контакту з холодоагентом,
спостерігалося побіління поверхні шкіри, яке зникало через 2-3 хв. На 2-у добу
шкіра, що піддавалася кріоохолодженню, була вишневого відтінку з різко
окресленими межами, що вказувало на зону некрозу.
ГХС моделювали шляхом розміщення іммобілізованої тварини в холодильну камеру на
2 год при температурі 4 оС [157].
Через 1 добу після кріодеструкції під легким ефірним знечуленням у половини
тварин в обох серіях експериментів з дотриманням правил асептики і антисептики
видаляли некротизовані тканини шкіри. Одержаний дефект покривали
ліофілізованими ксенотрансплантатами виробництва ПМП “Комбустіолог” (м.
Тернопіль, Україна) відповідного розміру, який підшивали до країв рани і
додатково накладали стерильну пов’язку [26]. У решти тварин некректомію не
виконували, на рану накладали стерильну пов’язку. З третьої доби експерименту
рани вели відкритим способом. Тварин утримували ізольовано одна від одної.
Контрольну групу склали інтактні тварини.
Функціональний стан печінки оцінювали за показниками жовчоутворюючої,
жовчовидільної і поглинально-видільної функцій [158] на 3, 7, 14, 21 і 28 доби
експерименту [159]. У ці ж періоди фіксували площу раневих дефектів шкіри
шляхом прикладання прозорої лінійки, розграфленої 5 Ч 5 мм. Підраховували
кількість повних квадратів, які знаходилися над поверхнею шкіри.
Визначення жовчовиділення проводили за методикою М.П. Скакуна і А.М. Олійник
[160]. Під тіопентало-натрієвим знечуленням у тварин катетеризували загальну
жовчну протоку і збирали жовч протягом 1 год.
Доза тіопенталу натрію у цьому експерименті становила 60 мг на кілограм маси.
Її величина була встановлена нами у
- Киев+380960830922