РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика спостережень
В основу роботи покладений аналіз результатів обстеження, хірургічного лікування та динамічного спостереження за 324 хворими (190 чоловіків і 134 жінки) з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, що лікувалися в Запорізькому центрі трансплантації.
З них 244 пацієнтам (75,31%) виконано 270 послідовних алотрансплантацій нирок (в тому числі у 21 (8,61%) хворого після планових оперативних втручань), 24 пацієнтам пересадку нирок виконано двічі, одній - тричі.
З метою медичної і соціальної реабілітації 71 хворому (з них 21 пацієнту в подальшому була виконана трансплантація нирки) виконано 92 різних планових оперативних втручання (2 хворим виконано 3 оперативних втручання, 17 - два, 52 - одне). Ще у 30 хворих, які отримують лікування хронічним гемодіалізом без явних ознак вторинного гіперпаратиреозу, вивчено фосфорно-кальцієвий обмін.
В таблиці 2.1 наведена частота зустрічаємості основних захворювань, що призвели до термінальної стадії хронічної ниркової недостатності у згаданих хворих. З таблиці видно, що найчастішою причиною ХНН, що вимагала лікування хронічним гемодіалізом і включення в лист очікування для трансплантації нирки, був хронічний гломерулонефрит (230 хворих, 71%). Рідше зустрічалися полікістозна хвороба (33 пацієнта, 10,2%), хронічний пієлонефрит (24 хворих, 7,4%), і вазоренальна гіпертензія (8 хворих, 2,5%). Аномалія розвитку системи сечовиділення і сечокам'яна хвороба були причиною ХНН лише в 6 (1,9%) і 3 (0,9%) пацієнтів відповідно.
Таблиця 2.1
Характеристика пацієнтів по захворюванням, що стали причиною розвитку ХНН
1. Хронічний гломерулонефрит23071%2. Полікістозна хвороба3310,2%3. Хронічний пієлонефрит247,4%4. Вазоренальна гіпертензія82,5%5. Аномалія розвитку СВС61,9%6. Системний червоний вовчак51,5%7. Цукровий діабет. Тип I.41,25%8. Геморагічний васкуліт41,25%9. СКХ. Хронічний пієлонефрит30,9%10. Підгострий злоякісний гломерулонефрит20,6%11. Гіпертонічна хвороба. Нефроангіосклероз20,6%12. Синдром Фанконі10,3%13. Синдром Альпорта10,3%14. Амілоїдоз10,3%Всього324100%
Серед пацієнтів, яким була виконана АТН (244 хворих, 75,31%), основною причиною, що призвела до ХНН також був хронічний гломерулонефрит (187 хворих, 76,6%). Рідше причинами були аномалії розвитку СВС (6 хворих, 2,5%), вазоренальна гіпертензія (4 хворих, 1,7%). Зовсім рідко реципієнтами НАТ ставали хворі із синдромом Фанконі, Альпорта, амілоїдозом - по 1 хворому (0,4%) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Характеристика реципієнтів ниркового алотрансплантата по захворюванням, що стали причиною розвитку ХНН
1. Хронічний гломерулонефрит18776,6%2. Полікістозна хвороба177%3. Хронічний пієлонефрит135,4%4. Аномалія розвитку СВС62,5%5. Вазоренальна гіпертензія41,7%6. Системний червоний вовчак31,2%7. Цукровий діабет. Тип I.31,2%8. Геморагічний васкуліт20,8%9. СКХ. Хронічний пієлонефрит20,8%10. Підгострий злоякісний гломерулонефрит20,8%11. Гіпертонічна хвороба. Нефроангіосклероз20,8%12. Синдром Фанконі10,4%13. Синдром Альпорта10,4%14. Амілоїдоз10,4%Всього244100%
В таблиці 2.3 наведений розподіл хворих, яким була виконана трансплантація нирки за статтю і віком. Частіше реципієнтами ниркового алотрансплантату ставали чоловіки (154 випадки, 63,11%).
Таблиця 2.3
Характеристика реципієнтів ниркового алотрансплантата
(за статтю і віком)
СтатьВік, (років)11-2021-3031-4041-5051-60ВсьогоЧоловіки1234564111154Жінки14232720690Всього2657836117244 Вік хворих з термінальною стадією ХНН коливався від 11 до 60 років. Однак найчастіше трансплантацію нирки виконували пацієнтам 21-50 років, тобто в найбільш працездатному віці.
Для профілактики хірургічних ускладнень у 71 пацієнта (21,91%) з усіх описаних в роботі хворих на етапі дотрансплантаційної підготовки було виконано 92 різні планові хірургічні втручання. Перелік цих операцій наведений в таблиці 2.4
Таблиця 2.4
Планові оперативні втручання, виконані пацієнтам з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності
№Назва операціїКіл-ть хворих%Кіл-ть операцій%1Однобічна нефректомія n=14При полікістозі нирокn=68,5%66,5%При хронічному пієлонефритіn=22,8%22,2%При вазоренальній гіпертензіїn=34,2%33,3%При гідронефрозіn=34,2%33,3%Білатеральна нефректомія n=15При полікістозі нирокn=1014,1%2021,7%При хронічному пієлонефритіn=34,2%66,5%При вазоренальній гіпертензіїn=22,8%44,3%2Паратиреоідектомія при ВГПТn=2332,4%2426,1%3Перикардектомія при тампонаді серцяn=68,5%66,5%4Лапароскопічна холецистектоміяn=57%55,4%5Флебектоміяn=34,2%33,3%6Струмектоміяn=57%55,4%7ГрижорозтинПри пахвинних грижахn=44,4%44,3%При вентральних грижахn=34,2%33,3%8Надпіхвова ампутація маткиn=11,4%11,1%Всього хворих, n=71Всього операцій, n=92 Примітка: струмектомія у всіх випадках виконувалася симультантно з паратиреоідектомією.
Як видно з таблиці 2.4, найчастішими операціями були нефректомія (29 пацієнтів, 40,8%), паратиреоідектомія при вторинному гіперпаратиреозі (23 пацієнти, 32,4%) і перикардектомія у пацієнтів з уремічною тампонадою серця (6 хворих, 8,5%). Ці втручання проводилися з метою безпосередньої підготовки хворих до АТН і більш докладно будуть розглянуті в наступних розділах роботи.
Планові оперативні втручання пацієнтам з термінальною стадією ХНН, що отримують лікування програмним гемодіалізом, виконували через добу після сеансу гемодіалізу, при цьому як прямий антикоагулянт в більшості випадків використовували фраксипарин. Перший діаліз і видалення дренажів проводили не раніше, ніж через 24 години після операції. Техніка виконаних оперативних втручань і їх вплив на перебіг до - і післятрансплантаційного періоду будуть розглянуті в наступних розділах.
Всі х