РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дана робота базується на аналізі результатів лікування 3175 хворих з ГХ, що
перебували в Київській міській клінічній лікарні №8 і Обласній клінічній
лікарні м. Рівне за період з 1992 по 2002 рр. включно. У 2121 (66,8 %) із них
були виконані хірургічні втручання.
2.1. Методологія і клінічна характеристика досліджених пацієнтів
На першому етапі дослідження в 1997 році була проведена ретроспективна оцінка
результатів хірургічного лікування 609 хворих з ГХ в 1992-1996 рр. у лікарні №8
м. Києва. Необхідність такого аналізу була обумовлена тим, що, незважаючи на
адекватну підготовку персоналу, достатнє оснащення, впровадження в роботу
активної тактики лікування хворих з ГХ відповідно до нормативних документів і
рекомендацій, прогнозованого поліпшення результатів лікування хворих не
настало. Спроба підвищення оперативної активності в 1996 році до 74,2 % привела
до збільшення летальності до 1,29 %, при цьому частота післяопераційних
ускладнень досягла 18,4 % (табл.2.1).
При вивченні особливостей танатогенезу при летальних результатах після
хірургічних втручань було встановлено, що в 6 з 7 померлих хворих
безпосередньою причиною смерті були не хірургічні причини, а декомпенсація
супутньої патології серцево-судинної й дихальної систем, внаслідок чого
операція у традиційному варіанті її виконання стала для хворих фатальною.
Аналіз отриманих в 1992-1996 рр. результатів показав, що подальша
інтенсифікація роботи з використанням традиційних методів лікування
малоефективна, тому назріла необхідність оптимізації діагностичної й
лікувальної тактики у хворих з ГХ на основі диференційованого застосування
технологій хірургічних втручань із урахуванням супутньої патології й оцінки
операційно-анестезіологічного ризику.
Таблиця 2.1
Результати хірургічного лікування хворих на ГХ в 1992 - 1996 рр.
Рік
Число хворих
Оперовано
хворих
Оперативна активність ( %)
Частота п/о ускладнень ( % )
Померло
1992
142
87
61,3
16,5
1 (1,14%)
1993
138
79
57,2
17,2
1 (1,26%)
1994
246
166
67,5
15,3
1 (0,6%)
1995
191
122
63,9
17,3
2 (1,64%)
1996
209
155
74,2
18,4
2 (1,29%)
Всього
926
609
65,2
16,96
7 (1,15%)
Другий етап дослідження був проведений в 1998-2002 рр. і охоплював досвід
хірургічного лікування 1512 хворих з ГХ. Другий етап роботи був розділений на 2
періоди.
Перший період (1998-1999 рр.) - це оптимізація комплексу діагностичних
досліджень (діагностичний алгоритм), розробка шкали оцінки тяжкості стану
хворих і визначення ступеня операційно-анестезіологічного ризику, зміна
лікувальної тактики, проведення клініко-топографо-анатомічних досліджень,
удосконалення й освоєння методик хірургічних втручань із диференційованим
застосуванням малоінвазивних технологій при лікуванні хворих з ГХ.
Другий період (2000-2002 рр.) - впровадження в хірургічну практику розробленого
діагностичного алгоритму, застосування активної хірургічної тактики з
диференційованим використанням розроблених і вдосконалених технологій
операцій.
Порівняльна характеристика прооперованих хворих, досліджених на різних етапах
роботи, за статтю й віком наведена в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Розподіл прооперованих хворих з ГХ по статті і віку.
Вік (роки)
I етап
(1992-1996 рр.)
II етап (1998-2002 рр.)
Усього
1998-1999 рр.
2000-2002 р.
чол.
жін.
чол.
жін.
чол.
жін.
до 20
11
21 – 30
33
12
28
26
44
150
31 – 40
21
53
22
44
41
63
244
41 – 50
30
109
31
88
54
126
438
51 – 60
29
116
30
102
85
183
545
61 – 70
22
80
26
87
46
110
371
71 – 80
21
77
24
76
33
82
313
81 і старше
12
13
49
Всього
133
476
153
437
298
624
2121
609
590
922
Аналіз даних, представлених у таблиці 2.2, підтверджує можливість порівняння
груп хворих за віком і статтю , і дозволяє виявити деякі демографічні
тенденції. У період 1998-2002 рр. збільшилася питома вага чоловіків до 29,8 %,
у порівнянні з 21,8 % у період з 1992-1996 рр. Особливий інтерес становить
аналіз вікової структури хворих з ГХ у порівнювані періоди роботи (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Вікова структура порівнюваних груп хворих у різні періоди дослідження
Період дослідження (роки)
Хворі старших вікових груп
Старше 60 років
Старше 70 років
Старше 80 років
1992 – 1996
207 з 609
(33,9 %)
105 з 609
(17,2 %)
7 з 609
(1,1 %)
1998 – 2002
526 з 1512
(34,8 %)
162 з 1512
(10,7 %)
42 з 1512
(2,8 %)
Аналіз даних, наведених у табл. 2.3 показує, що тільки на перший погляд, питома
вага хворих старше 60 років у порівнювані періоди роботи практично не
змінилася. У період 1992 – 1996 рр. їх було 33,9 %, а в період 1998 – 2002 рр.
– 34,8 %. Однак аналіз вікової структури в підгрупі хворих старших 60 років, з
інтервалом дослідження в 10 років, показав зменшення числа пацієнтів
("демографічний пробій") старших 70, але молодших 80 років з на 6,6 % (з 17,2 %
в 1992 – 1996 рр. до 10,7 % в 1998 – 2002 рр.) і одночасне збільшення питомої
ваги хворих старших 80 років в 2,5 рази ( з 1,1 % в 1992 – 1996 рр. до 2,8 % в
1997 – 2002 рр.).
Відомості про тривалість захворювання на ГХ до моменту госпіталізації в різні
періоди дослідження представлені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Тривалість на ГХ до госпіталізації (в % від загального числа хворих)
Роки дослідження
Тривалість захворювання (доба)
до 1
1 - 2
3 - 4
5 - 6
6 і більше
1992 – 1996
31,4
9,6
33,1
11,2
14,7
1998 – 1999
33,7
11,0
32,4
11,9
11,0
2000 – 2002
27,5
13,2
31,5
11,7
16,1
Дані, наведені в таблиці 2.4 свідчать п
- Киев+380960830922