РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментальна дисертаційна робота була виконана на білих нелінійних щурах
однієї статі – самках (Rattus norvegicus L.). Демієлінізацію та ремієлінізацію
нервових волокон центральної нервової системи та стан органів імунного захисту
вивчали на загальновизнаній експериментальній моделі – експериментальний
алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ). Ініціацію ЕАЕ проводили, опираючись на роботу
авторів [107], яка базувалась на одноразовому введенні у подушечки лап тварин
гомогенату спинного мозку (50мг на 100 г маси) з додаванням повного ад’юванту
Фрейнда [49].
Згідно даних авторів [107], тяжкість клінічних проявів ЕАЕ оцінювали за шкалою:
відсутність клінічних проявів – 0+; знижений тонус хвоста – 1+; слабкість або
легкий параліч задніх кінцівок – 2+; важкий параліч задніх або всіх чотирьох
кінцівок – 3+; передсмертний стан – 4+; смерть – 5+ [49, 66, 107].
Всього в роботі було використано 122 дослідні тварини, маса тіла яких була
220-250 г., з них 100 дослідних, 14 контрольних та 8 інтактних щурів.
Контрольними тваринами були щури з ЕАЕ, у яких не проводили сеанси лазерного
опромінення та введення препарату “Ребіф”. Розподіл експериментальних та
контрольних тварин за серіями дослідів приведений у таблиці 2.1.
Тварини утримувались у стандартних умовах віварію з вільним доступом до кормів
та води. Утримання та маніпуляції з ними проводились у відповідності до
положень “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, які були
ухвалені на першому Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001) та вимог
Додатку 4 до “Правил проведення робіт з використанням експериментальних
тварин”, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР №755 від 12
серпня 1977 року “Про заходи щодо подальшого удосконалення організації форм
роботи з використанням експериментальних тварин”. Евтаназію експериментальних
тварин здійснювали шляхом передозування інгаляційного наркозу повітряною
сумішшю стабілізованого етилового ефіру.
Таблиця 2.1.
Розподіл дослідних та контрольних тварин за видами досліду
Щури через 21 добу після індукції ЕАЕ
Щури через 39 діб після індукції ЕАЕ
Контрольні тварини через 21 добу після індукції ЕАЕ
Контрольні тварини через 39 діб після індукції ЕАЕ
Тварини після ін’єкції препарату “Ребіф” у дозі 0,55 мкг за добу протягом 1
тижня
Тварини після ін’єкції препарату “Ребіф” у дозі 1,1мкг щоденно протягом 3 днів
Тварини після ін’єкції препарату “Ребіф” у дозі 0,55мкг через день протягом 15
діб
Тварини, яким проводили лазерне опромінення по 3 хвилини на кожну проекцію за 1
сеанс
Продовження таблиці 2.1.
Щури через 21 добу після індукції ЕАЕ
Щури через 39 діб після індукції ЕАЕ
Контрольні тварини через 21 добу після індукції ЕАЕ
Контрольні тварини через 39 діб після індукції ЕАЕ
Тварини, яким проводили лазерне опромінення по 5 хвилин на кожну проекцію за 1
сеанс
Тварини, яким проводили лазерне опромінення 6 хвилин на кожну проекцію за 1
сеанс
2.1. Методика проведення ін’єкцій препарату “Ребіф”
З 14 доби після індукції експериментального алергічного енцефаломієліту,
починали вводити препарат “Ребіф” підшкірно у ділянці спини тварини. Розрахунок
дози препарату “Ребіф” проводили згідно прийнятих доз, які використовуються у
лікуванні розсіяного склерозу (демієлінізуючого захворювання) у людини [108,
482]. Для людини необхідне введення єдиної внутрішньом’язової дози у 22 мкг або
44 мкг препарату.
Для дослідження цього препарату були використані 3 дози:
по 0,55 мкг щоденно протягом 4 днів, загальна кількість отриманого препарату
кожною твариною – 2,2 мкг.
по 1,1 щоденно протягом 3 днів, загальна кількість отриманого препарату – 3,3
мкг.
по 0,55 мкг через день протягом 15 діб, загальна кількість отриманого препарату
4,4 мкг.
На методику проведення введення препарату “Ребіф” був отриманий патент на
корисну модель [127].
У даній дисертаційній роботі використовували комплекс морфологічних методик,
які включають загальногістологічні, нейроморфологічні, ультрамікроскопічні та
морфометричні.
2.2. Методика лазерного опромінення щурів з ЕАЕ
Розрахунок дози лазерного опромінення проводили згідно рекомендацій з
використання гелій-неонового лазера у фізіотерапевтичних цілях [144]. Для
вивчення впливу лазерного опромінення при демієлінізації був використаний
гелій-неоновий лазер з потужністю 2 мВт, л=632 нм, Львівського заводу, марки
ЛГН–206 – лазер газовий напускний. Пристрій був наданий співробітниками відділу
квантової електроніки Інституту прикладних проблем фізики та біофізики НАН
України. Перед використанням лазера тваринам зістригали хутро у ділянці шкіри
на яку проводили опромінення, а для того щоб щур не змінював положення тіла під
час сеансу ЛО, використовували ефірний наркоз. Для вивчення впливу дози ЛО на
демієлінізацію було використано 3 групи тварин:
тварини, яким проводили 5 сеансів протягом 5 днів по 3 хвилини на ділянку тіла
у проекції тимуса та селезінки, щоденна доза впливу лазера складала 0,72Дж/смІ,
сумарна доза впливу ЛО дорівнювала 3,6 Дж/смІ;
тварини, яким проводили 5 сеансів протягом 5 днів по 5 хвилин на ділянку тіла у
проекції тимуса та селезінки, щоденна доза впливу лазера складала 1,2Дж/смІ,
сумарна доза впливу ЛО дорівнювала 6 Дж/смІ ;
тварини, яким проводили 5 сеансів протягом 5 днів по 6 хвилин на ділянку тіла у
проекції тимуса та селезінки, щоденна доза впливу лазера складала 1,44Дж/смІ,
сумарна доза впливу ЛО дорівнювала 7,2 Дж/смІ.
На методику проведення лазерного опромінення за даної патології у щурів був
отриманий патент [126].
2.3. Світлооптичні методи дослідження
Об’єктами світлооптичного дослідження з наступним морфомет
- Киев+380960830922