РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА В УМОВАХ ТРАДИЦІЙНОЇ
СИСТЕМИ НАВЧАННЯ
Інтегративна мета сучасної гуманістичної освітньої системи – це формування
самостійної, вільної творчої особистості на основі оволодіння нею
загальнолюдськими та національно-культурними цінностями розвитку талантів і
здібностей шляхом реалізації своїх прав і обов’язків. Це означає, що
особистість, яка розвивається, є центральною ланкою цілісного педагогічного
процесу навчання і виховання.
Досягнення даної мети базується на таких пріоритетних напрямах: виховання
прагнення до знань, широкої обізнаності, загальної культури на принципах
гуманізму, демократизму, чесності, поваги до старших тощо; формування
переконаності у збереженні загальнолюдських норм гуманістичної моралі;
створення атмосфери співробітництва між дорослими та дітьми, учителями та
учнями; залучення учнів до системи культурних цінностей; привиття любові до
Батьківщини, до законів і норм колективного життя; виховання позитивного
ставлення до праці як вищої цінності життя; підготовка школярів до
життєдіяльності. Реалізація визначених напрямків здійснюється через різні
психолого-педагогічні технології та форми і методи виховного впливу на учнів.
При цьому вчитель завжди повинен пам’ятати, що дитина як суб’єкт
навчально-виховного процесу – індивідуальність, яка саморозвивається.
Таким чином, глибокі перетворення суспільного життя вимагають пошуку і
оновлення нових підходів до організації виховного процесу в сучасній школі.
Виховання особистості за своєю сутністю процес інтегративний, оскільки
передбачає поєднання найрізноманітніших, часто навіть протилежних властивостей
і якостей в єдине ціле. Тому особливої актуальності в процесі реформування
системи освіти набуває пошук ефективних психолого-педагогічних засобів, форм і
методів виховної роботи, спрямованої на формування моральних якостей учнів.
Якості особистості це інтегрована система інтелектуальних, емоційних і вольових
особливостей людини, що відображають моральні цінності і норми людського
співжиття і визначають лінію поведінки людини. Такі погляди на структуру
моральних якостей дають право стверджувати, що моральні якості – це складна
інтегративна властивість, яка виражається у розумінні і визнанні
загальнолюдських цінностей, поважному ставленні до людей, почутті
співпереживання й відповідальності перед ними, в стійкій моральній поведінці.
Психолого-педагогічна наука розглядає процес моральних якостей особистості як
послідовний перехід знань про моральні норми поведінки і моральні переконання в
потребу у моральних вчинках і взаємостосунках (взаємовідносинах). Обов’язковим
структурним компонентом тієї чи іншої якості є знання про її сутність. Знання
забезпечують свідоме регулювання людиною своєї поведінки, здатність до
самоаналізу, інтелектуалізацію взаємовідносин з іншими людьми. Отже основним
принципом освітньої системи є принцип виховуючого навчання – навчання і
виховання як єдиний процес.
Основні завдання виховання вирішуються в процесі навчання, оскільки, саме
навчальна діяльність сприяє закріпленню знань про моральні норми поведінки і
перетворення їх в потребу моральних вчинків. Для того, щоб процес морального
виховання став для школярів значимим і захоплюючим, у школах необхідно
дотримуватись таких умов: створення та підтримування атмосфери доброзичливості
і взаєморозуміння; забезпечення емоційної насиченості суспільно-корисною
працею; використання позитивних впливів, що виконують функцію емоційного
стимулювання; взаєморозуміння і співпраця між учителями, учнями та їх
батьками.
2.1. Характеристика основних наукових позицій дослідження
У процесі теоретичного дослідження з обраної теми перед нами постали проблеми,
розв’язання яких необхідне для побудови концепції становлення особистості учнів
молодшого шкільного віку в умовах традиційної системи навчання. Аналіз наукової
літератури показав, що центральне місце в особистісному розвитку молодшого
школяра займає проблема морального розвитку.
Мораль – одна із споконвічних суспільних цінностей. Філософський словник
визначає мораль як форму суспільної свідомості; сукупність норм, якими
керуються люди у повсякденному житті; шкалу оцінок, вчинків, спонук; як поняття
про добро і зло, обов’язок, справедливість та несправедливість, честь та
безчестя [490].
Мораль – це спосіб опанування особистістю соціального досвіду шляхом регуляції
своєї поведінки відповідно до прийнятих у суспільстві норм. Мораль включає в
себе моральну свідомість, моральні ставлення та моральну діяльність. Мораль
виконує цілу низку функцій, найважливішими з яких є регулятивна, відображальна
та формуюча. Остання функція пов’язана з вихованням людини, зокрема, з добором
тих засобів виховних впливів, які є найбільш доцільними для формування у неї
потреби у моральній поведінці.
Моральна поведінка — це здійснення дій та вчинків у відповідності з нормами та
правилами моралі. Моральна поведінка людини базується на засвоєних моральних
цінностях. Власна система моральних цінностей утворюється у кожної людини у
цілісному процесі її розвитку, відтворюючи моральні норми суспільства, які
засвоєні на рівні індивідуальної свідомості. Особливість цієї системи полягає у
полегшенні процесу переведення існуючих моральних норм у моральні вимоги до
себе, які реалізуються на рівні самоконтролю.
Дослідники проблеми моральної поведінки наголошують, що певні форми поведінки
не повинні засвоюватись дитиною автоматично, без емоційного ставлення до них,
без моральної мотивації, оскільки, важливо, щоб
- Киев+380960830922