РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ
Місце регіону в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків
Серед основних тенденцій, що характеризують систему сучасних міжнародних
економічних відносин на початку третього тисячоліття, виділяють два
взаємопроникаючих потоки міжнародного життя – глобалізацію і регіоналізацію,
наслідком яких є виникнення могутніх зовнішніх зв'язків і залежностей, що
інтегрують окремі елементи суспільства у глобальні мережні структури. Сьогодні
самостійність регіонів стає не просто об'єктивним явищем, але і явищем, що
визначає обличчя сучасної економічної облаштованості країн [119].
Глобалізація міжнародних відносин сприяє розмиванню граней між внутрішнім і
світовим ринком, заохочуючи автономію країнних регіонів, які співвідносять себе
вже не тільки з господарськими національними системами, але і з системою вищого
рангу - світовим господарством. В числі наслідків глобалізації - активно
формуєма, політично і нормативно визнана міжнародним співтовариством, окремими
державами і міжурядовими організаціями тенденція до регіоналізації міжнародних
відносин, взаємодіюча з процесами регіоналізації самих держав [76].
На думку А.Раллє, професора економіки університету Бургундії, для розуміння
функціонування сучасної економіки локальний рівень настільки ж важливий, як і
глобальний. При цьому нова особливість локалізації полягає в тім, що сьогодні
регіони характеризуються не тільки наявністю пасивних ресурсів (сировини,
промислового і сільськогосподарського виробництва), відповідно до теорії
порівняльних переваг, але і наявністю ресурсів, створюваних регіоном у
результаті політики місцевого розвитку. "Мислити глобально, діяти локально" -
лозунг, що виражає виникаючі нові взаємини між місцевим (локальним) розвитком і
глобалізацією [274, с.34]. У цьому зв'язку європейський регіоналізм припускає
перехід до єдиного політичного і економічного простору, до системи
безпосередньо взаємодіючих регіонів.
Сьогодні регіон стає головним суб'єктом міжнародних економічних відносин з
комплексом зв'язків і залежностей у рамках глобальної економіки. Істотною
особливістю цих зв'язків є розуміння їх як взаємозв'язків, за допомогою яких
регіон в умовах зовнішньої відкритості взаємодіє в рамках світової економіки з
іншими регіонами. Роль зв'язків виявляється в наступному: у процесі взаємодії
його учасники знаходять додаткові властивості, відмінні від тих, які вони мають
за своєю субстратною природою. Це означає, що регіональна економіка функціонує
одночасно і як світова, тобто глобальна, і ця друга якість вже не
втоориннавторинна за своїм значенням, а первинна [76, 116].
Нова ситуація, яка сформувалася у світі за останні 20 років, з одного боку,
обмежила можливості держави в реалізації вузьких національних інтересів, а з
іншого – значно підвищила роль регіонів у міжнародних і внутрішніх національних
процесах, що обумовило необхідність розробки стратегії якісного розвитку
України, в основі якої - оптимізація співвідношення між процесами
регіоналізації і глобалізації, проблема побудови раціональних відносин
держава-регіон [51].
Зауважимо, що для України збільшення економічної самостійності регіонів
продиктовано, з одного боку, необхідністю обліку сучасних загальносвітових
тенденцій розвитку, серед яких економічна взаємодія регіонів виступає як
пріоритетний напрямок; а з іншого - поглибленням процесу європейської
інтеграції, в основі якого лежить ідея створення Європи регіонів, проведена
Європейським Союзом у рамках політики включення регіонів у сферу
зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином, “на сучасному етапі розвитку
міжнародних економічних відносин між суб'єктами господарського життя все більше
значення приділяється не тільки функціонуванню держави як цілісної системи, але
і функціонуванню її окремих складових – регіонів як соціально-економічних
одиниць державної системи” [33, с.25].
Необхідність застосування до аналізу сутності і значення зовнішньоекономічних
зв'язків територіального аспекту обумовлена також їх роллю в
соціально-економічному розвитку регіону. Згідно висловлення академіка
І.І.Лукінова: «Територіальні інтереси є життєво важливими для кожної країни
сучасного світу. Розвиваючи власну державу, Україна повинна, поряд зі
здійсненням політики виходу з гострої економічної кризи, визначити нову,
науково обґрунтовану регіональну і структурну політику. Одним з найважливіших
її напрямків є поглиблення територіального розподілу праці і спеціалізація, а
також реконструкція діючих і створення якісно нових високоефективних
господарських систем і їх структур, які відповідали б природно-кліматичним і
соціально-економічним умовам життя людей з їх історичними традиціями,
властивими будь-якої конкретній місцевості, критеріям оцінки сучасного
комплексного розвитку, включаючи виробничу, соціальну і ринкову інфраструктуру,
забезпечували конкурентноздатність своїх товарів і послуг, капіталів,
інвестицій, інновацій на внутрішніх і зовнішніх ринках регіонів і всієї країни»
[127, с.12]. Сьогодні одним з важливих напрямків спеціалізації регіону в
системі територіального розподілу праці стає саме зовнішньоекономічний сектор
економіки.
Територіальна організація господарства України, яка характеризується
розмаїтістю природних умов і ресурсів, зростанням їх масштабів і складністю,
викликає об'єктивну необхідність подальшої раціоналізації його регіональної
структури, під якою прийнято розуміти відносно відособлені
територіально-виробничі утворення і їх в
- Киев+380960830922