РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЯ ЯК СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ ДИДАКТИКИ
В основі концепції лінгводидактичних стратегій є актуальний нині, єдиний підхід
до навчання, який ґрунтується на сутнісному дидактичному відношенні – єдності
викладання та навчально-пізнавальної діяльності (учіння). Ця єдність визначає й
організує всю систему дидактичних відношень та забезпечує її цілісність.
Педагогічний процес здійснюється в цілеспрямованій діяльності суб’єктів
навчання, яка тлумачиться нами як розподілена співдіяльність. Дидактичне
відношення виникає тоді, коли керована та усвідомлена діяльність спрямовується
відповідно до розробленого й узгодженого проекту. Взаємозв’язок елементів
системи наукових знань про діяльність у навчальному процесі – це необхідна
умова розвитку лінгводидактики, методики вивчення окремих мов, концепції
лінгводидактичних стратегій.
Визнання за дидактикою права на власні поняття й категорії обумовлене її
статусом теоретичної педагогічної дисципліни. Як зазначає В. Краєвський, „можна
попередньо виокремити такі основні, вихідні дидактичні категорії: навчання,
викладання, учіння – і, крім цього, поняття, які також виражають сутність
навчання: навчальна діяльність, навчальна дія, метод навчання, процес навчання,
проект навчання, навчальна ситуація” [218, с.121]. До того ж у системі
наукового знання мають відобразитися суб’єкт-об’єктні та суб’єкт-суб’єктні
характеристики учня (або студента) та вчителя (або викладача) в їх розподіленій
співдіяльності. Таке відображення об’єктів педагогічної дійсності, які входять
до кола дидактики, має окреслену поняттєво-категоріальну базу. Таким чином,
дидактика ґрунтується на певній кількості вихідних детермінованих положень, для
яких уводяться поширені обґрунтування, які закріплюють і розгалужують
методологічний фундамент цієї галузі наукового знання. На нашу думку, категорія
лінгводидактичної стратегії як феномена, що має суб’єктно-діяльнісні
характеристики, є необхідним елементом розширення методологічної системи
дидактики, методики, лінгводидактики (таб.2.1).
Таблиця 2.1
Категоріальні характеристики лінгводидактичної стратегії
Дослідження і побудова лінгводидактичних стратегій у вищому навчальному закладі
є актуальним напрямком, оскільки він забезпечує розв’язання конкретних
дидактичних завдань і наукового пізнання загалом, які неможливо розглянути у
всій різноманітності форм і функцій теорії та практики навчання без уведення
нових категорій та понять у загальну методологічну систему. Потрактування
поняття „стратегія” і вживання терміна на його позначення мають свою традицію у
різних сферах науки. Гіпотези щодо їх місця в діяльності, спроби типологій та
класифікацій пропонуються представниками різних наукових напрямків
антропологічних знань.
2.1. Визначення стратегій та їх типів у психолінгвістиці, педагогічній
психології, дидактиці
Формування і розвиток нової освітньої парадигми пов’язані з пошуком нових
підходів, які забезпечують певний перерозподіл предметів наукових досліджень.
Такі науки, як лінгвістика, фольклористика, філософія, педагогіка, психологія,
соціологія, гармонізують наукові предмети, взаємодіючи в багатовимірному полі
антропології. Саме цілісний антропологічний підхід дозволяє використовувати
поняття, термінологію різних наукових дисциплін через дотичні сегменти, які
пов’язані з галуззю антропології. Приймаючи гуманне спрямування сучасної
дидактики, маємо погодитися із необхідністю гармонізувати понятійний апарат
різних сфер знань, які досліджують діяльність особистості в напрямку досягнення
різних цілей. Термін „стратегія”, на нашу думку, потенційно здатний охопити той
денотат, складовими якого виступають розвиток, підтримка, самореалізація,
адаптація, регулювання, контроль у процесі та діяльності навчання.
Існує достатньо розроблений загально філософський та логіко-методичний підхід
до визначення понять, що охоплює сукупність процедур, згідно з якими воно
відбувається. Однією з вимог до такого визначення є наявність адекватного
терміна, який відображає зміст поняття. Термін „стратегія” первинно належав до
сфери військової діяльності й утворений поєднанням основ двох грецьких слів :
ago – вести, діяти; stratos – військо. Військова стратегія забезпечує
теоретичні основи планування, підготовки і ведення військових операцій,
визначає напрямки реалізації тактик оперативних дій [103, с.711]. Упродовж
тривалого часу терміном „стратегія” послуговуються політологи та економісти.
Економічні та політологічні стратегії становлять комплекс компонентів, до яких
належать мета, зміст, обсяг інформації, яку необхідно використати задля
досягнення мети, причиново-наслідкові зв’язки та план дій, а також засоби
забезпечення реалізації стратегії. У словнику іншомовних слів за редакцією
Л. Пустовіт зазначено: „Стратегія – це мистецтво керівництва чим-небудь, що
ґрунтується на правильних і довготривалих прогнозах” [393, с.863]. Аналіз
існуючих сьогодні вітчизняних та зарубіжних досліджень з проблеми стратегій у
психології, психолінгвістиці та дидактиці свідчить про неоднозначність
тлумачення феномена стратегії, про використання різних підстав для виділення
тих чи інших типів стратегій, про відсутність єдиної несуперечливої їх
класифікації, в якій можливо було б врахувати всі важливі зв’язки й параметри.
Поняття „стратегія” настільки багатозначне, що використовується в конкретних
дослідженнях у різних інтерпретаціях. Тобто не можна стверджувати, що, вивчаючи
стратегії, усі дослідники вивчають один і той самий предмет.
Поняття стратегії вперше було вжито щодо психологічних процесів Дж. Брунером у
1977 році, який запропонував ви
- Киев+380960830922