РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРОСТОГО Й РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ
2.1. Амортизаційний фонд як джерело ресурсного
забезпечення простого відтворення
Одним із джерел власних ресурсів є амортизація. На практиці ж здебільшого застосовують словосполучення амортизаційний фонд, але в контексті нашого дослідження застосування дефініції "фонд" є правомірним лише щодо цільового визначення ресурсів відтворення, бо, як зазначає В. Ковальов, активи можна придбати у тому разі, коли у підприємства є в достатньому обсязі вільні грошові ресурси, а не тому, що створено якийсь фонд. Не випадково багато які підприємства уже не поспішають створювати різноманітних фондів, а акумулюють їх у вигляді нерозподіленого прибутку; до речі, подібна практика звичайна у більшості економічно розвинутих країн [68, с.161]. Отож часто вживане словосполучення "амортизаційний фонд" може бути вірним лише щодо розуміння амортизації як джерела формування ресурсів простого відтворення, але в жодному разі не стосовно коштів, які спрямовуються на цю мету, а тому вираз, що "накопичені амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний і грошовий фонд, призначений для заміни зношених і застарілих засобів праці та їх ремонту" [39, с.7] уявляється некоректним. Як зазначав видатний французький економіст Ж. Дюмарше, необхідно чітко розмежовувати поняття резерв і регулятив, оскільки першому завжди протистоїть реальна вартість, у той час як другому - тільки фіктивні цінності. Саме амортизаційний фонд якраз і є прикладом такого регулятиву. Його відображення зумовлюється лише особливим способом списання частини вартості основних засобів, яка ними втрачається внаслідок зносу. Донедавна цілком правомірно можна було говорити про амортизаційний фонд малоцінних предметів або навіть органічних добрив, особливістю яких є їхня післядія упродовж трьох років, тобто вони переносять свою вартість на новостворений продукт поступово, а тому тут теж утворюється амортизаційний фонд, що відповідає поглядам французького вченого Ж. Курсель-Сенеля, який ще в XIX столітті створив вчення про широку та вузьку амортизацію, причому перша передбачала поширення її сфери практично на весь актив і на кожну його статтю встановлювалась спеціальна норма. Друга ж відносилась лише до основних засобів [25, с.53]. Зараз вносяться пропозиції щодо нарахування амортизації продуктивних тварин і навіть птиці, зважаючи на те, що виручка від реалізації поголів'я, виведеного з періоду технологічного використання, як правило, менша, ніж його вартість на початку експлуатації [24, с.57].
Якщо виходити з етимології слова "фонд" (франц. fond, від лат. fundus - основа) - 1) запаси, ресурси, нагромадження, 2) кошти або матеріальні засоби, призначені для якої-небудь мети, таким із позицій формування ресурсів як простого, так і розширеного відтворення можна розглядати лише виручку [137, с.716]. Саме вона є загальним фондом, який є реальним, а не віртуальним джерелом формування ресурсів, необхідних для його здійснення. Але для зручності контролю за цільовим використанням ресурсів відтворення доцільним є поділ цього джерела на його складові: прибуток та суму, адекватну спожитим виробничим засобам - амортизаційний фонд. Причому в дусі пропозицій Ж. Курсель-Сенеля доцільно було б змінити методику списання оборотних засобів, відображаючи це через спеціальний субрахунок 134 "Витрачені на виробництво оборотні засоби", що дасть можливість системного накопичення інформації про вартість спожитих предметів праці за аналогією з основними засобами. При цьому для більшості предметів праці варто застосовувати 100% норму амортизації, за винятком органічних добрив, де вони мають бути такими: 1 рік - 50%, 2 рік - 30%, 3 рік - 20%, враховуючи їхню післядію.
Тривалість періоду накопичення амортизації з одночасним використанням основних засобів, на які вона нараховується, адже їх зношування проходить поступово, зумовлює формування певної маси ресурсу, тобто вільних коштів до моменту необхідності заміни цих об'єктів внаслідок повного зносу. Упродовж такого періоду нераціонально було б не використовувати такі кошти, в тому числі й для нарощування матеріально-технічної бази, що на поверхні цього явища виглядає як спрямування амортизації на фінансування розширеного відтворення основних засобів [174, с.6]. Проте це не означає, що амортизація в цьому випадку стає джерелом розширеного відтворення, адже мова може йти лише про тимчасове використання цих коштів, бо рано чи пізно виникає необхідність їх спрямування для простого відтворення основних засобів. Певна річ, при цьому використовуються кошти, які надійшли з інших джерел, але все ж таки, якщо заглибитись в сутність їх формування як ресурсу відтворення, то джерелом їхнього походження є амортизація, яка саме в цей момент завершила свій життєвий цикл. Нагляднішим такий взаємозв'язок міг би бути у випадках, коли підприємство нараховану амортизацію відразу ж би вилучало з операційних доходів - виручки від реалізації продукції, робіт чи послуг і акумулювало її у вигляді ресурсу на спеціальному депозитному рахунку в банку, як це здійснюється, за свідченням обізнаних спеціалістів, в зарубіжних країнах, де одночасно з періодичним нарахуванням амортизації сума, що дорівнює величині амортизаційного фонду, вкладається в надійні цінні папери, або депонується на окремому рахунку [40, с.12].
Для практичного застосування на сільськогосподарських підприємствах України заслуговує на увагу практика США, де суми надлишку грошей після оптимального запасу вкладаються у придбання короткострокових (швидкореалізовуваних) скарбничих векселів від 91 дня до року [44, с.166]. Однак і в цьому випадку можна помітити відмінність амортизації як джерела від реального ресурсу - коштів, бо в такому разі вони будуть зростати за рахунок доходу у вигляді відсотків на депозит, у той час як сума амортизації залишиться незмінною. Тому навіть за сумарними значеннями можна визначити відмінності амортизації як джерела простого відтворення та сфо