РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ І
ФІНАНСОВИМИ ПОТОКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1 Матеріальний потік та його ефективність в ланцюгу поставок
Практика показала, що в сучасних умовах впровадження логістичних принципів в
діяльність підприємств, визначення останніх як самостійних господарюючих
суб’єктів втрачає свою актуальність. Підприємство слід розглядати, в першу
чергу, як учасника процесу товароруху. Такий підхід відповідає концепції
інтегрованої логістики, яка передбачає інтеграцію всіх видів логістичної
діяльності одночасно в декількох сферах господарювання: на рівні самого
підприємства, його постачальників та споживачів, гуртових та роздрібних
посередників, підприємств сфери послуг (транспортних, складських, фінансових,
консалтингових тощо). В такому уявленні взаємодія суб’єктів набуває форми
міжорганізаційної кооперації та інтеграції учасників логістичного ланцюга, а
закономірним наслідком є усвідомлення необхідності того, що управляти потрібно
не стільки власним бізнесом і ресурсопотоками в його межах, скільки ланцюгом
поставок і відповідно ресурсопотоками на рівні кожної ланки.
Управління ланцюгом поставок (Supply Chain Management SCM) – це логічне
продовження інтегральної концепції логістики. Розвинувшись на її основі
концепція SCM набула особливої популярності, що призвело до парадоксального
явища: такі відомі зарубіжні дослідники-логісти, як Дж. Сток, Д. Ламберт, М.
Купер протиставлять SCM власне логістиці. Загальне бачення проблеми зводиться
до того, що логістика визначається як складова процесу управління ланцюгом
поставок і представляє собою «планування, виконання і контроль ефективності
потоку і запасів продукції, сервісу і пов’язаної з цим інформації від точки
виникнення до точки споживання у відповідності до вимог споживачів» [94,
с.26].
На думку М. Кристофера, встановлення відмінностей між логістикою і SCM
зводиться до наступного: сутністю логістики є те, що вона задає напрям
планування і формує схему, що дозволяє створити єдиний план руху матеріальних,
фінансових, інформаційних ресурсів в певному бізнесі. SCM базується на тій
самій схемі і призначена для встановлення зв’язків і координації процесів всіх
господарських одиниць в логістичному ланцюгу [95, с. 29]. За такого підходу
логістика – це концепція стратегічного управління потоковими процесами, в той
час як SCM більшою мірою орієнтоване на оперативну міжфункціональну та
міжорганізаційну координацію учасників ланцюга.
Зважаючи на масове захоплення концепцію SCM більшість дослідників вважають, що
проблема координації є важливою, але не єдиною в даному підході. Іншою
проблемою інтегрованого SCM є планування та оптимізація ресурсів підприємства
та її логістичних партнерів при виконанні основних функцій сформованої
логістичної системи. SCM – це інтегральний підхід до бізнесу, який розкриває
фундаментальні принципи управління в логістичному ланцюгу, такі, як формування
функціональних стратегій, організаційної структури, методів прийняття рішень,
управління ресурсами, підтримуючих функцій, систем та процедур.
В дисертаційній роботі встановлено, що взаємозв’язок логістики та управління
ланцюгом поставок виявляється тільки за умов розширеного трактування цих понять
як концепцій або теорій управління (рис. 2.1). Орієнтиром управління в обох
випадках виступає ланцюг поставок. В ньому поставка розглядається як функція
ланцюга, а матеріальний потік, в свою чергу, як предмет поставок.
В цьому зв’язку виникає необхідність проаналізувати трактування поняття «ланцюг
поставок». Згідно [96, с.28] ланцюг поставок охоплює всі організації і види
діяльності, пов’язані з переміщенням та перетворенням товарів, починаючи зі
стадії сировини та вихідних матеріалів і закінчуючи доставкою готових продуктів
кінцевому споживачу, а також пов’язані з цим інформаційні потоки. Матеріали та
інформація переміщуються вгору та вниз в ланцюгу поставок.
В одному з найбільш розповсюджених визначень стверджується, що ланцюг поставок
– це мережа організацій, які шляхом зовнішніх та внутрішніх зв’язків приймають
участь в різноманітних процесах, що приносять прибуток у
Рис. 2.1 Взаємозв’язок концепцій логістики та SCM
вигляді товарів та послуг, які поставляються кінцевому споживачеві [97].
Узагальнюючим варіантом визначення ланцюга поставок зарубіжними вченими і
спеціалістами можна вважати наступне трактування: «Ланцюг поставок – це три або
більше економічні одиниці (організації або особи), які безпосередньо приймають
участь у зовнішніх та внутрішніх потоках продукції, послуг, фінансів та
інформації від джерела до споживача» [98, c.4].
Базуючись на останньому визначенні Сергєєв В.І. та Сергєєв І.В. роблять
висновки про існування трьох рівнів складності ланцюга поставок: прямого,
розширеного та максимального [94, с.27]. Уточнений варіант такої градації з
позицій організації економічних потокових процесів представлено на рис.2.2.
Перші два види ланцюгів мають відносно просту структуру і дозволяють відслідити
маршрут зовнішніх економічних потоків, які представляють собою
Прямий ланцюг поставок
Розширений ланцюг поставок
Максимальний ланцюг поставок
матеріальний потік у речовій формі
потік у формі логістичних послуг
фінансовий потік
спільний інформаційний простір
Рис. 2.2 Види ланцюгів поставок та взаємозв’язки їх ланок
матеріалізацію товарно-грошових трансакцій, та внутрішніх потоків, що не мають
товарного характеру і пов’язані з внутрішньовиробничою діяльністю підприємства
– об’єкта управління в товаропровідному ланцюгу.
Останній варіант є закономір